Сторінка
1
Аудит виконує роль правової та функціональної процедури, покликаної забезпечити прозорість та ефективність бюджетної сфери, гарантувати надходження вірогідної інформації про стан державних фінансів до законодавчих органів і громадськості. За визначенням, сформульованим Американською бухгалтерською асоціацією, аудит — «систематизований процес одержання й оцінювання об'єктивних даних стосовно фінансово-економічних дій і фактів з метою з'ясування відповідності зафіксованих явищ установленим критеріям та параметрам». Аудит органів державного управління, державних установ і організацій взагалі, тобто бюджетний аудит, — це «перевірка відповідності використання державних коштів установленим правилам, а також точності звітних даних»2. Податковий аудит, зокрема, як складова бюджетного аудиту — це «перевірка доходів або інших оподатковуваних операцій платника податків з метою визначення точної податко-. спроможності»3. У США обов'язки податкового аудиту покладені на агентів Служби внутрішніх доходів (СВД), які здійснюють документальний аудит переважно за місцезнаходженням платника і його бізнесу. За результатами аудиту агент складає спеціальний звіт установленої форми.
Як контрольно-аналітична процедура бюджетний аудит охоплює перевірку звітності та дотримання вимог статутів і нормативних положень, експертизу фінансових операцій, аналіз й оцінювання діяльності в цілому. Найбільш розвинена форма сучасного бюджетного аудиту — так званий повний багатоаспектний аудит, який передбачає комплексну перевірку фінансових програм та інвестиційних проектів з погляду їх транс-парентності та економічної ефективності. Зовнішній аудит передбачає також атестацію внутрішньовідомчого контролю.
Необхідно зауважити, що поняття «ефективність» в англомовній спеціальній літературі передається залежно від описуваної ситуації двома термінами: «еШсіепсу» і «еїїесііуепезз». Перший термін відбиває результати діяльності через показник співвідношення між понесеними витратами й одержаними вигодами. Ефективність державної установи в розумінні її досягнення максимальних результатів за якомога менших затрат адміністративних зусиль і фінансових ресурсів, тобто означає здатність організації забезпечувати суспільство благами і послугами за мінімальних затрат коштів, часу, роботи персоналу. «Егїесііуепезз» має дещо інший зміст. Цей термін вживається, коли йдеться про обсяг ресурсів (не обов'язково мінімальний), який потрібно затратити для досягнення певної мети повною мірою. Відповідно, аналіз ефективності має два варіанти. Перший передбачає контроль за виконанням програм через порівняння фактичної суми ресурсів, затрачених на досягнення результату, з попередньо розрахованою вартістю реалізації програми з заданим результатом. У другому випадку мають на увазі відповідність поставленої перед програмою мети потенційним соціальним результатам її реалізації за допомогою численних позитивних і негативних ефектів у соціальній сфері.
За словами піонера науки управління, лауреата Нобелівської премії (1978 р.) Герберта Саймона, «у широкому розумінні «діяти ефективно» означає використовувати найкоротший спосіб і найдешевші засоби для досягнення бажаних цілей»1. Розвиваючи цю думку, Саймон описує фундаментальний принцип управління у такий спосіб: « .Серед кількох альтернатив, що передбачають однакові витрати, слід обирати ту, котра максимальною мірою забезпечує досягнення адміністративних цілей; і навпаки, серед альтернатив, що однаковою мірою забезпечують досягнення цілей, слід обирати ту, котра передбачає мінімальні витрати». Отже, в будь-якому разі ефективність означає забезпечення максимальних вигід, цінностей і благ за рахунок обмежених засобів.
Так чи інакше повний аудит є найбільш дієвим операційним інструментом контролю ефективності. Повний бюджетний аудит передбачає, що діяльність структур державного сектору повинна вестись із максимальною віддачею виділених коштів, а посадові особи мають нести повну відповідальність за ощадливе та ефективне використання довірених їм ресурсів. Завдання повного аудиту — об'єктивна і конструктивна експертиза економічної ефективності використання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів. При цьому, окрім перевірки й аналізу операцій, повний аудит передбачає розроблення рекомендацій щодо вдосконалення роботи організацій і/або виконання програм. Тобто повний аудит виходить за межі суто фінансових питань.
Повний аудит виконує група спеціалістів із різними знаннями і навиками, а не тільки економісти й бухгалтери. Аудитору мають бути властиві такі якості, як фахові здібності, глибокі професійні та правові знання, пунктуальність, наполегливий характер і навіть уява. Якщо в приватному секторі аудитор не залежить від керівників фірми, відстоюючи вигоди її власників-акціонерів за принципом «аудитор — сторожова собака, а не вовкодав» , то у сфері державної служби, як відверто пишуть канадські автори, аудитор — «фінансова сторожова собака парламенту», «око невсипуще над поведінкою бюрократії». Образно кажучи, аудиторський цербер мусить на сторожі державних інтересів не тільки гавкати, а й кусати.
У центрі повного бюджетного аудиту, крім власне поглибленого фінансово-економічного аналізу, містяться питання підзвітності та відповідальності державних службовців за належне виконання своїх посадових повноважень. Повний аудит передбачає контроль службових обов'язків урядовців у правовому, формальному і процедурному аспектах. У західних країнах аудит від своїх традиційних форм еволюціонував саме в цьому напрямі. Отже, серцевиною повного аудиту стають уже не економічні факти і показники, а люди («персонал», «людські ресурси»), діями яких створені ті факти і показники.
Повний аудит дає зрозуміти, що фінансово-економічні явища залежать від мислячих і діючих суб'єктів ринку чи державної служби, бо на зміст і результати функціонування економіки і держави впливають суб'єктивні уявлення і відповідні вчинки учасників подій. Тим самим повний аудит адекватний високому рівню політичної, правової і професійної культури, властивої західним спеціалістам, громадянському суспільству в цілому.
Останнє також означає, що в разі негативних результатів аудиту звичайна міжнародна практика полягає в тому, що перевірене відомство має гласно в письмовому вигляді відреагувати на висновки аудиту з зазначенням відповідних заходів. У деяких країнах діє посилений порядок, коли спеціальний парламентський комітет паралельно з аудиторською організацією перевіряє діяльність окремих державних відомств, розглядає звіти головного аудитора і зобов'язує керівників усунути виявлені недоліки. Так, у Великій Британії, Канаді та Індії парламентський комітет з державних рахунків доводить результати актів перевірок до відома як палат самого парламенту, так і державної скарбниці, остання, у свою чергу, інформує комітет про вжиті заходи.
Завантажити реферат