Сторінка
5

Бюджетний аудит

На завершальному етапі комплексного аудиту з'ясовується головне питання — чи досягнуті намічені результати діяльності (програми) найбільш ефективним способом. З цією метою аудитор мусить здійснити таке: оцінити відомчі критерії і методи вимірювання ефективності діяльності та виконання програм, розроблені й використовувані адміністрацією організації, що перевіряються; визначити відповідність досягнутих результатів поставленим цілям; з'ясувати причини недоліків у роботі.

Складання акта, його зміст, оформлення й реалізація матеріалів бюджетного аудиту регламентується чіткими правилами.

По-перше, копії акта надсилаються всім посадовим особам, яких можуть стосуватися результати проведеного аудиту: законодавчим і урядовим органам, фінансовим установам, громадським організаціям. Узагалі контрольні матеріали доступні всім, якщо це не обмежено міркуваннями державної таємниці чи передбаченої законом відомчої конфіденційності. З метою якнайскорішої реалізації результатів аудиту його матеріали оперативно доводяться до відповідних служб не тільки в чітко обумовлені терміни, а й, якщо це необхідно, і в процесі самого аудиту для своєчасного вжиття заходів. Отже, необхідна інформація надходить до зацікавлених осіб у належний час.

По-друге, особливі умови стосуються текстового відтворення проведеної аудиторської роботи. Крім того, що акт має бути стислим і ясним, він має точно окреслювати коло перевірених і не-перевірених питань. Констатація виявлених недоліків повинна супроводжуватись пропозицією способів їх усунення.

По-третє, об'єктивність аудиту передбачає, що виявлені недоліки не слід перебільшувати, позитивні і негативні результати мають бути збалансованими. Рекомендується більше уваги приділяти удосконаленню роботи, а не висвітленню допущених помилок. Понад усе в матеріалах аудиту мають домінувати питання підвищення ефективності використовуваної сукупності засобів (стратегій, ресурсів, коштів, процедур), за допомогою яких відомства виконують свої функції та реалізують програми. Якщо аудитори неспроможні дати вичерпних оцінок і рекомендацій щодо окремих питань, вони мають пояснити причини та вказати на додаткові дії, необхідні для завершення аудиту.

По-четверте, матеріали аудиту не повинні ігнорувати позицію адміністрації установи чи програми, які перевіряються, що має бути відображено в акті.

У цьому зв'язку американський економіст Брус Сміт так коментує аудиторські функції ГАО: «Головне контрольно-ревізійне управління — агентство, яке покликане надавати органам виконавчої влади допомогу в перспективному плануванні, визначенні політики, розробленні й реалізації програм, розвитку належної системи бюджетного менеджменту, а не критикувати минуле, прискіпуватися до виправдувальних документів та служити дріб'язковим стражем копійок у суспільній кишені».

У підсумку зазначимо, що бюджетний аудит у широкому значенні інтерпретується як засіб контролю та управління грошовими потоками і операціями державних відомств. Американська аудиторська практика увібрала в себе досягнення й досвід аудиту та менеджменту на внутрішньофірмовому рівні, як і надбання та прийоми бухгалтерського обліку, конкретної економіки, фінансових, юридичних, соціологічних, політичних і психологічних наук. Крім рутинних функцій з перевірки законності та формальних правил здійснюваних фінансових операцій, аудит зосереджується на забезпеченні ефективності та результативності державних структур і фінансованих за рахунок бюджетних коштів програм. Завдяки бюджетному аудиту визначаються такі ключові характеристики функціонування установ і організацій державного сектору, як легітимність і доцільність діяльності, міра досягнення поставлених цілей, оптимальне співвідношення витрат і вигід.

Отже, фінансове рахівництво і фінансовий контроль, операційним інструментом яких є бюджетний аудит, — продукт віками відточуваного і постійно удосконалюваного мистецтва, їх призначення полягає у висвітленні стану фінансів і державного господарювання, в оберіганні бюджетних коштів і власності держави, у захисті національних інтересів та реалізації політики фінансово-економічної безпеки. У провідних країнах світу бюджетний аудит є дійовим і ефективним знаряддям забезпечення економічно мотивованого й етично орієнтованого державного фінансового порядку.

Список використаної літератури

1. Андрущенко В. Камералістика: витоки фіскально-адміністративної науки // Вісник податкової служби України. — 2003. — Квітень— травень. — С. 46—53.

2. Андрущенко В. Л. Фінансова думка заходу в XX столітті: (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів). — Львів: Каменяр, 2000. — 302 с.

3. Бентом Й. Избр. соч.: Пер. с англ. — СПб., 1867. — С. 321.

4. Бессон 3. Бюджетньїй контроль во Франции й заграницей: Пер. с франц. — СПб., 1901.

5. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки: Пер. з нім. / Передмова і наук, редагування. В. М. Фе-досова. — К.: Либідь, 2000. — 654 с.

6. Бруно С. Фрай, Райнер Айхенбергер. По той бік територіальної монополії держави: федералізм за допомогою РОСІ // Ринок цінних паперів України. — 2001. — № 2—3. — С. 7, 9.

7. Бюджетна система України: Навч. посіб. / С. І. Юрій, Й. М. Бескид, В. Г. Дем'янишин та ін. — К.: НІОС, 2000. — 400 с.

8. Вагнер А. О научном мьішлении й популяризации в науке: Пер. с нем. — СПб., 1900. — С. 4.

9. Василик О. Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. — К.: НІОС, 2002. — 608 с.

10. Германчук П. К., Стефанюк І. Б., Рубан Н. І., Александров В. Т., Назарчук О. І. Державний фінансовий контроль: ревізія та аудит. — К.: НВП «АВТ», 2004. — 424 с.

11. Годме П. М. Финансовое право: Пер. с франц. — М.: Прогресе, 1978.

12. Добриловський М. Основи фінансової науки: Курс лекцій. — Подебради: Українська господарська академія в ЧСР, 1934.

13. Єпіфанов А. О., Сало І. В., Д'яконова І. І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник. — К.: Наук, думка, 1999. — 303 с.