Сторінка
1

Інституційне забезпечення проведення державного фінансового аудиту

У період бурхливих політичних баталій та руйнівних диспропорцій у системі управління державою, важко очікувати появу «інструмента», призначення якого — мінімізувати руйнівну силу протиріч та анархії в соціально-економічних процесах, що відбуваються в нашій державі. Проте резерви в підвищенні продуктивності господарських процесів є, і вони пов’язані з можливістю реформувати систему органів державного фінансового контролю які виконують функцію одного з найефективніших інструментів державного управління.

Відсутність у державних ешелонах влади всіх рівнів чіткого уявлення про необхідну систему державного фінансового контролю, як правило, стає основною причиною стратегічних невдач у системі управління державою. Наявні підходи та містечкове розуміння наукових положень щодо системи державного управління призвели до створення внутрішніх органів державного фінансового контролю без єдиного задуму, які демонструють низьку ефективність своєї діяльності. Це пояснюється передусім тим, що в теорії та практиці державного управління відсутня будь-яка цілісна система побудови державного фінансового контролю.

Досі не розроблена Концепція становлення і розвитку єдиної системи державного фінансового контролю. Для вирішення зазначених проблем та ефективного управління фінансовими потоками, забезпечення координації діяльності контрольних органів передусім необхідно методологічно обґрунтувати і на цій основі законодавчо закріпити розподіл контрольних повноважень та функцій зовнішнього та внутрішнього державного фінансового контролю. Ці два види контролю зобов’язані створити у своїй сукупності єдину систему, яка функціонує за затвердженими правилами, принципами, процедурами здійснення контрольно-ревізійної та експертно-аналітичної діяльності.

На даний момент, базуючись на конституційних засадах державного устрою, управління й контролю, з-поміж контролюючих та наглядових органів в окрему групу виділяють суб’єктів державного фінансового контролю спеціальної компетенції, до яких віднесено Рахункову палату, органи державної контрольно-ревізійної служби та підрозділи внутрішнього контролю й аудиту органів державного управління, а також Рахункову палату Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Спробуємо проаналізувати стан та перспективи розвитку системи державного фінансового аудиту, як складової системи державного фінансового контролю. Аналіз охопив дві його ланки – парламентський та урядовий. Необхідність існування двох незалежних одна від одної стуктур державного фінансового контролю випливає із самої сутності демократичного устрою, який базується на розподілі повноважень між різними гілками влади і їх відносною самостійністю. Окрім спеціальних органів, у різних обсягах та формах державний фінансовий контроль здійснюється практично всіма органами державного управління. Лише в цій сукупності складається цілісна система державного фінансового контролю.

Виходячи з короткого екскурсу сучасного стану системи державного фінансового контролю пропонуємо модель державного фінансового аудиту яка б виключала дублювання контрольних функцій в органах виконавчої влади. Наша модель державного фінансового контролю в державному управлінні, повинна складатись із трьох рівнів: вищий (конституційний), перший (урядовий) та другий (відомчий).

Оскільки урядовий фінансовий контроль при будь-якому статусі контрольного органу все одно залишається внутрішнім, немає необхідності виділяти цю службу в окремий орган виконавчої влади. Для створення цілісної системи спеціалізованого державного фінансового контролю у системі виконавчої влади доцільно закріплення за Міністерством фінансів України статусу головного органу фінансового контролю у системі виконавчої влади. Це дасть змогу спрямовувати і координувати діяльність щодо здійснення дієвого і ефективного фінансового контролю у системі виконавчої влади.

Розкриваючи сутність поданої моделі, ми виходимо з того, що на вищому (конституційному) рівні Рахунковою палатою та регіональними рахунковими палатами повинен здійснюватися зовнішній (незалежний) державний аудит для забезпечення контролю державних фінансів і майна, на першому (урядовому) рівні необхідно здійснювати нагляд за станом реформування системи державного внутрішнього контролю, здійснювати гармонізацію системи внутрішнього аудиту і внутрішнього контролю, забезпечувати комунікаційний зв'язок між органами внутрішньо-системного державного аудиту та внутрішнього контролю з однієї сторони та Рахунковою палатою і регіональними рахунковими палатами з другої, виконавцем повинно бути або ж Міністерство фінансів України або ж Головне контрольно-ревізійне управління України, а для забезпечення контролю за державними корпоративними фінансами і майном на другому (відомчому) рівні пропонується передбачити відповідні механізми внутрішнього аудиту та внутрішнього контролю як у системі органів управління державного сектора, так і в системі органів місцевого самоврядування та підпорядкованих їм підприємствах і організаціях.

Виходячи з нових завдань, доцільно умовно розділити і рівні відповідальності кожної ланки сиситеми державного фінансового контролю в державному управлінні, які групуються за видами аудиту: оцінювання господарської діяльності, фінансової звітності та бюджетних програм здійснюються через фінансовий аудит, а оцінювання державних програм, державного управління та державної політики реалізуються шляхом аудиту адміністративної діяльності (таб. 1).