Сторінка
7

Фінанси акціонерних підприємств

• зменшення номінальної вартості акцій або

• зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості шляхом викупу їх у власників з метою анулювання.

В останньому випадку можливі таку варіанти:

Зменшення кількості акцій на основі їх конверсії;

Безкоштовна передача акцій до анулювання;

Зменшення кількості акцій на основі їх викупу з подальшим анулюванням.

Порядок зменшення статутного капіталу АТ наведено на рис. 2.2.

За наявності достатніх підстав рішення про зменшення статутного капіталу приймаєтмя загальними зборами акціонерів чи іншим уповноваженим власниками органом. Відповідне рішення оформляється протоколом.

Якщо зменшення зхдійснюється на основі деномінації (зменшення номінальної вартості акцій), то здійснюється емісія акцій за новою номінальною вартістю.За використання цього методу слід дотримуватися принципу пропорційного зменшення номіналу всіх акцій, які належать акціонерам.Це робиться для збереження існуючих пропорцій участі акціонерів у статутному капіталі. Зменшення кількості акцій, які є в обігу, досягається за рахунок вилучення з обігу та анулювання частини акцій, або на основі конверсії ( об"єднання кількох акцій в одну). У більшості країн діє положення, згідно якого проводиться зниження номінальної вартості, а не їх об"єднання., щоб захистити дрібних акціонерів.У зарубіжній практиці проблематика неподання до деномінації чи консолідації акцій вирішуеться так. Акціонерне товариство визнає акції недійсними., а натомість у ході обміну емітуються нові акції, які тут же реалізуються на біржі, а виручка від їх реалізації зараховуеться на рахунок акціонерів, чиї акції оголошені недійсними. Загалом АТ має право викупити в акціонера оплачені ним акції для таких цілей: подальшого перепродажу; розповсюдження серед своїх працівників; з метою анулювавння. Викуп акцій АТ може здійснюватися для підтримки ринкового курсу, збільшення прибутковості акцій чи з метою запобігання поглинання.

2.3Емісійна політика акціонерного товариства.

Емісійна політика це частина загальної політики формування фінансових ресурсів підприємства, яка полягає в залученні необхідного їх обсягу із зовнішніх джерел внаслідок випуску та розміщення на первинному ринку власних цінних паперів (акцій, облігацій тощо).[12. с.359].

Залучення власного капіталу з зовнішніх джерел шляхом додаткової емісії акцій є складним і дорогим процесом. Тому дане джерело формування власних фінансових ресурсів використовують лише у вкрай обмежених випадках.

З позиції фінансового менеджменту основною метою емісійної політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу власних фінансових засобів у мінімально можливий термін.

Емісійна політики підприємства передбачає такі етапи:

-Дослідження можливостей ефективного розміщення майбутньої цінних паперів;

-.Визначення мети емісії (реальне інвестування, поліпшення структури використовуваного капіталу, намічене поглинання інших підприємств та інші цілі, що вимагають швидкої акумуляції значного

обсягу власного капіталу.

-Визначення обсягу емісії проводиться розрахунком потреби в залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел.

-Визначення номіналу, видів і кількості емітованих акцій.

-Оцінка вартості створюваного акціонерного капіталу здійснюється за двома параметрами:а) передбачуваному рівні дивідендів, який визначається виходячи з обраного типу дивідендної політики;

б) витрат з випуску акцій і розміщення емісії.

Емісія акцій або облігацій підприємства - це сукупність дій ємітента щодо здійснення підписки на акції або продажу облігацій. Успішна емісія корпоративних прав (акцій, часток), збільшення статутного капіталу залежить від багатьох факторів, зокрема від стану ринку капіталів, від тенденцій на біржі (для корпоративних прав, які котируються на біржі), очікувань на майбутні прибутки емітента та інвесторів, а також від параметрів емісії

( обсяг, курс, співвідношення, з яким здійснюється емісія).

Дуже важливим елементом процедури збільшення статутного капіталу підприємства шляхом додаткової емісії є встановлення курсу емісії, тобто ціни, за якою товариство розмущує свої корпоративні права. Курс емісії встановлюється у процентах до номіналу за рішенням відповідних органів підприємства. З юридичного погляду нижньою межею курсу емісії нових акцій є їх номінальна вартість; з економічного - номінальна вартість плюс витрати на проведення емісії.( рис.2.3.1).

До основних витрат на проведення емісії належать: оплата послуг аудиторів; оплата послуг фінансових посередників; витрати на друкування бланків цінних паперів; витрати на оплату державного мита при реєстрації емісії (0,1 % номінальної вартості запланованого обсягу емісії(; оплата послуг незалежного реєстратора; витрати на рекламу та друкувння інформації про емісію нової емісії.

Витрати пов’язані з емісією цінних паперів, включаються до складу валових витрат підприємства-емітента. З метою стимулювання попиту на акції нової емісії їх максимальна вартість повинна бути меншою за ринковий курс акцій. Таким чином, верхня межа курсу емісії проходить на рівні ринкового (біржового) курсу акцій до проведення додаткової емісії. Правильний вибір курсу емісії є вирішальним фактором успіху її розміщення. Чим вищий курс додаткової емісії, тобто чим більше він наближається до біржового курсу акцій, тим значніший обсяг ліквідних засобів залучається на підприємство при заданому обсязі збільшення статутного капіталу, тим вищий буде емісійний дохід.