Сторінка
1

Муніципальні облігації як інструмент фінансування місцевих бюджетів

Зростаюча останніми роками економічна самостійність регіонів не лише дає змогу місцевим органам влади розвивати ініціативу, а й покладає на них частину відповідальності за реалізацію економічної політики держави. Недостатність бюджетного фінансування міст і областей України актуалізує проблему залучення необхідних ресурсів з інших джерел, зокрема, шляхом використання можливостей ринку цінних паперів за рахунок випуску облігацій місцевих муніципальних та регіональних позик.

Муніципальні запозичення є важливим джерелом фінансового забезпечення розвитку місцевого самоврядування. Проблема муніципальних облігаційних позик як складова теорії фінансів місцевих органів влади в сучасних умовах суспільного життя України залишається відкритою. Дана проблема розглядається на теоретичному і методологічному рівнях у роботах таких учених-економістів, як К.Борисюк, В.В.Віленчік, Н.І.Волкова, Д.В.Корнєєв, І.В.Кривов’язюк, О.Г.Мендрул, Н.О.Мудрик та інші. Але у фундаментальних роботах перелічених вчених відсутня єдина думка, щодо основних причин практично повної відсутності на ринку України муніципальних облігацій як інструменту поповнення місцевих бюджетів.

Метою нашого дослідження є виділення позитивних і негативних рис муніципальних позик і розробка практичних рекомендацій з удосконалення використання даного механізму для залучення інвестиційних ресурсів в економіку України.

У розвинутих країнах муніципальні позики відіграють важливу роль, дозволяючи розв’язувати проблеми фінансування програм соціально-економічного розвитку міст і регіонів. Наприкінці 90-х років муніципальні облігації становили близько 13% усього ринку облігацій США, а на початку 2000 року більше ніж 60% муніципальних органів влади країни мали багатий досвід розміщення й обслуговування боргових цінних паперів [1, с.125].

Процес емісії облігацій місцевих позик в Україні відбувається майже стихійно. Протягом 1991-1995 років жоден орган місцевої влади не став емітентом і лише у 1995 році до емісії облігацій вдалися відразу декілька органів місцевого самоврядування. А саме, протягом 90-х років ХХ ст.: Дніпропетровська міська Рада народних депутатів здійснила випуск муніципальних облігацій у безготівковій формі на суму 21 млн. грн. на соціальні потреби з дохідністю 81%; Донецька міська Рада народних депутатів – 5 млн. грн. на інвестування будівництва , дохідність – 75%; Київська міська Рада народних депутатів - 51,3 млн. грн. на розвиток інфраструктури, дохідність – 75%; Львівська міська Рада народних депутатів - 5 млн. грн. на інвестування будівництва , дохідність – 75% [1, с.74].

Протягом 1996-2002 років в Україні знову не зареєстровано жодного випуску муніципальних облігацій. У 2003 році було здійснено два випуски даних фінансових інструментів на суму 150,5 млн. грн. (Броварська міська рада та Київська міська рада) [2, с.10]. На початок 2004 року облігації в обсязі 0,5 млн. грн., випущені Броварською міською радою, погашені повністю. У червні 2004 року було здійснено випуск облігацій Запорізької міської ради на суму 25 млн. грн. у кількості 25 тисяч облігацій, а у серпні 2004 року випуск облігацій на суму 20 млн. грн. у кількості 20 тисяч штук зареєструвала Донецька міська рада [3, с.61].

Не дивлячись на таке нестійке положення та формалізований вплив на розвиток українського ринку цінних паперів, місцеві облігації можуть успішно замінити

облігації внутрішньої державної позики.

Залучення коштів шляхом випуску муніципальних облігацій має свої переваги:

- - кошти залучені від випуску спрямовуються на конкретно визначені програми розвитку регіону (з метою будівництва та утримання таких об'єктів, що мають важливе значення для даної місцевості ), що створить нові робочі місця, збільшить податкові надходження, зменшить соціальну напругу, сприятиме розвитку інфраструктури ринку цінних паперів;

- - серед національних інвесторів зростатиме зацікавленість у надійних і ліквідних цінних паперах (надійність забезпечуватиметься двома способами: податковими пільгами інвесторам і доходами існуючих об'єктів), а іноземні інвестори поширять експансію на український фондовий ринок;

- наразі муніципальні облігації практично залишаються одним з останніх джерел фінансування інвестицій в економіку України. Оскільки за корпоративними облігаціями підприємства повинні негайно сплачувати податок на прибуток (30%), а кошти вилучені через облігації внутрішньої державної позики спрямовуються, як правило, на фінансування дефіциту бюджету, а не на виробництво;

- позики доцільні для місцевих капітальних витрат органів влади тому, що такі витрати будуть приносити користь для людей протягом років, а нові виплати за процентами позики будуть здійснюватися з податків, які вилучатимуться в наступні роки [4, с.22].

З вище викладеного випливає необхідність муніципальних облігацій як важливого інструменту фондового ринку. Але світовий досвід також свідчить про наявність певних проблем у випуску даних фінансових інструментів: поширення муніципальних позик, здійснюваних за принципом облігацій внутрішньої державної позики, призводить до будівництва "фінансових пірамід" на рівні регіонів, а це може мати для них негативні економічні наслідки; покриття дефіциту бюджету за допомогою облігаційних позик веде лише до перекладення боргів на виконавців наступних бюджетів. Світова практика показує, що єдиним виправданим засобом може бути інвестування засобів позики у виробничі проекти, які дають конкретну економічну віддачу і мають важливе значення для соціально-економічного розвитку регіонів.