Сторінка
1

Міграція капіталу як умова вступу України в глобальний економічний простір

Міжнародна інвестиційна діяльність посідає особливе місце в системі сучасного бізнесу, що обумовлено змінами світового економічного процесу. Однією з рушійних сил глобалізації є прискорення транскордонного потоку капіталу. Напрямок і величина світових потоків капіталу визначають характер міжнародного інвестиційного процесу.

Проблематика іноземного інвестування належить до актуальних питань, що дискутуються у світовій економічній літературі і вимагають практичного рішення. Це обумовлено нинішніми тенденціями інтернаціоналізації господарських зв'язків в умовах багатоукладної економіки країни. Зараз міжнародна торгівля та прямі іноземні інвестиції виконують важливу функцію в розвитку економіки держави.

Обсяг іноземних інвестицій є одним з показників, які характеризують ступінь інтеграції країни у світове співтовариство і залежить від привабливості об'єкта інвестування.

Від рівня інвестиційної привабливості залежить остаточне рішення інвестора: чи буде країна привабливою для вкладання іноземного капіталу чи ні. Для активізації інвестиційної діяльності слід поступово усувати перешкоди для залучення прямих іноземних інвестицій.

Іноземні інвестиції відіграють значну роль в економічному розвитку будь-якої держави незалежно від рівня її економічного розвитку та сприяють економічному зростанню приймаючої економіки на основі ефективнішого використання національних ресурсів. Можна виділити два канали ефективності:

1.Прихід іноземних фірм на національний ринок призводить до заміщення чи витіснення менш ефективних національних компаній, що спричинює перерозподіл внутрішніх ресурсів між більш і менш рентабельними ком паніями і сприяє зростанню середнього рівня продуктивності праці і середніх доходів на душу населення у приймаючій країні.

2.Посилення конкуренції на місцевих ринках за рахунок іноземних компаній. Діяльність останніх спонукає національні фірми працювати ефективніше. У такий спосіб діяльність закордонних фірм сприяє швидшій передачі нової та прогресивної технології й удосконаленої практики менеджменту місцевим фірмам на основі вертикально інтегрованих зв'язків і так званого показового (чи демонстраційного) ефекту.

Прямі іноземні інвестиції виступають як основний канал передачі передової технології країнам, що розвиваються, і державам з перехідною економікою.

Серед основних мотивів, які спонукали інвесторів до просування капіталів в інші країни, можна назвати:

- посилення конкуренції виробників на внутрішніх ринках країни та необхідність просування продукції на зовнішні ринки;

- посилення конкуренції виробників на- зовнішніх ринках і необхідність перенесення виробництва в країни збуту продукції;

- виявлення у країнах збуту продукції дешевшої сировини;

- виявлення у країнах збуту продукції дешевшої робочої сили;

- зростання витрат- та ризиків на транспортування продукції до країн збуту;

зниження витрат та- ризиків на перенесення устаткування, потужностей підприємств і виробництв у країни збуту продукції.

Іноземні інвестори мають певні інтереси до вкладення капіталів в економіку України, що обумовлено такими факторами, як:

метою- закріпитися на перспективному ринку збуту України;

прагненням одержання- прибутку на довгостроковій основі;

доступом до порівняно дешевих джерел- сировини та ресурсів, що підвищує конкурентоспроможність продукції за рахунок економії витрат виробництва і наближеності до джерел сировини;

- використання- відносно дешевої і кваліфікованої робочої сили, як важливого фактору зниження витрат виробництва і відповідно собівартості продукції.

З огляду на необхідність врегулювання економічних інтересів між інвесторами та приймаючою стороною у будь-які країні формується політика залучення іноземних інвестицій в межах загальної інвестиційної політики - сукупність державних підходів і рішень, які визначають напрями використання капітальних вкладень у сферах і галузях економіки; мобілізацію засобів підприємств та створення сприятливого клімату для іноземних інвесторів за допомогою введення податкових та інших пільг; інституціональну визначеність в управлінні процесом залучення, планування та реалізації інвестицій і дебюрократизацію діяльності відповідних організаційних структур. Особливе значення в цьому аспекті має правове регулювання інвестиційної діяльності, яке, як правило, пропонує податкове законодавство, в тому числі щодо іноземних інвесторів; законодавство про працю, соціальний захист окремих груп населення; антимонопольне законодавство: законодавство про охорону природи в зв'язку з виробничою діяльністю тощо.

Державне регулювання іноземного інвестування повинне здійснюватися на таких принципах:

- взаємна- відповідальність іноземних інвесторів і держави;

- юридична відповідальність- іноземних інвесторів за порушення законодавства;

- залучення іноземних- інвесторів для участі в пріоритетних державних проектах або програмах;

- дотримання й удосконалення нормативно-правової бази стосовно залучення й використання іноземних інвестицій.

Інвестиційну активність іноземних суб'єктів визначає несприятлива для підприємців система законів, норм і реалій, що регулюють їхню господарську діяльність. Діючий закон надав іноземним суб'єктам національний режим підприємницької діяльності, що цілком відповідає міжнародним стандартам. Водночас на практиці це означає поширення на закордонних інвесторів, що здійснюють свою діяльність у зовсім інших умовах ведення бізнесу, особливостей інституціональних інвесторів.

Для забезпечення нормального інвестиційного клімату й залучення іноземних інвестицій необхідна стабільна законодавча база для іноземного інвестора. Найближчі й довгострокові цілі залучення в країну іноземних інвесторів визначаються державою залежно від типу економіки, її стану, стратегічної концепції економічного розвитку, міжнародних зв'язків держави та світової ситуації в цілому.