Сторінка
3
Зміна поведінки характеризується наступальною тактикою, тобто поряд з оперативними заходами розробляються прогнозні (стратегічні). З цією метою здійснюється активний маркетинг із вивчення та освоєння нових ринків збуту продукції, установлення більш високих цін, збільшення витрат на удосконалення більш високих цін, збільшення витрат на удосконалення виробництва за рахунок модернізації, оновлення основних фондів, впровадження перспективних технологій.
Запобігання кризи підприємства, ефективне її переборення і ліквідація негативних наслідків забезпечується у процесі системи менеджменту, яка отримала назву „антикризового управління підприємством”.
Антикризове керування — що це таке, яке його застосування на практиці? Останнім часом, багато хто намагається відповісти на ці питання. Більшість дає таке визначення: запобігання банкрутства — система заходів, іменована антикризовим керуванням. Найбільш повне визначення може виглядати так: керування в умовах ризику (у нашій країні можна говорити про будь-яке підприємство, тому що зовнішня нестабільна обстановка в країні вже сама по собі є чинником ризику). Тому антикризове керування необхідно застосовувати на будь-якому підприємстві, навіть фінансово стабільному.
Таким чином, антикризове керування — це:
• аналіз стану макро-мікросередовища і вибір кращої емісії підприємства;
• пізнання економічного механізму виникнення кризової ситуації і створення системи сканування зовнішнього і внутрішнього середовищ підприємства з метою раннього виявлення сигналів про погрозу наближення кризи;
• стратегічний контроллінг підприємства і вироблення стратегії запобігання її неспроможності;
• оперативна оцінка й аналіз фінансового стану підприємства і виявлення можливості настання неспроможності (банкрутства) — оперативний контроллінг;
• розробка кращої політики поводження в умовах кризи, що наступило, і висновку з нього для підприємства;
• постійний облік ризику підприємницької діяльності і вироблення заходів для його зниження.
Зрозуміло, що дія механізму виникнення кризового стану виробничої системи взагалі і підприємства зокрема протікає в часі.
Успіх стратегії антикризового керування багато в чому залежить від того, чи вдалося керівництву підприємства вчасно знайти виникнення вихідної події, з якого починається рух до кризового переломного стану підприємства. Раннє виявлення таких подій можливо лише в тому випадку, якщо аналітичні служби підприємства ведуть постійне спостереження за безліччю сигналів, що надходять із зовнішнього середовища, а також сигналів про стан процесів, що протікають у самому підприємстві. Назвемо їх зовнішніми і внутрішніми сигналами про можливі зміни стану підприємства.
Оскільки і зовнішнє, і внутрішнє середовища підприємства динамічне, зазначені вихідні події можуть виявлятися в будь-який момент. Тому найважливішим принципом стратегічного антикризового керування є стан постійного чекання сигналів про кризу, що насувається, і негайна реакція на ці сигнали.
Найбільш складним у процесі антикризового керування є виявлення ланцюжків економічних явищ, що виникають після виявлення того або іншого сигналу, і вироблення відповідних рішень, спрямованих або на посилення позитивних наслідків, або на ослаблення погроз, обумовлених цими ланцюжками.
Важливо ув’язати антикризове керування з етапами життєвого циклу конкурентної переваги підприємства. При цьому варто мати на увазі, що життєвий цикл конкурентної переваги і життєвий цикл підприємства — поняття різні.
Банкрутство може виникнути на будь-якому етапі життєвого циклу конкурентної переваги підприємства з виробництва відповідної товарної продукції.
Визначення зони ризику банкрутства обумовлюється чинниками виробництва, які спостерігаються на всіх стадіях життєвого циклу конкурентної переваги підприємства. Найбільш важливі вони на етапі зародження. Розрізняють такі чинники, внаслідок дії яких підприємство може збанкрутувати: неправильне визначення головного напрямку розвитку підприємства та виробництва продукції; низький рівень компетентності власника підприємства; низька кваліфікація управлінського персоналу підприємства; низька компетентність маркетингової служби; велика частка позичкового капіталу; низький рівень кваліфікації виконавців (основних робітників, інженерно-технічних працівників); неадекватність трансакційних витрат.
Наступним етапом життєвого циклу конкурентної переваги підприємства є прискорення зростання. На цій стадії є небезпечною тільки велика частка позичкового капіталу в загальній масі коштів, що використовуються підприємством, яке може несвоєчасно забезпечити виплати своїм кредиторам і збанкрутувати.
На етапі уповільнення зростання банкрутство може статися: у зв’язку з неефективним використанням оборотного капіталу; низькою компетентністю маркетингової служби; неадекватністю трансакційних витрат.
На етапі зрілості підприємства небезперечними можуть бути такі чинники: високий ступінь неліквідності оборотного капіталу; старіння основного капіталу; низький рівень маркетингу; неадекватність трансакційних витрат.
Завантажити реферат