Сторінка
12

Аналіз фінансових результатів ЗАТ ВТШФ “Дана”

6. Рефінансування дебіторської заборгованості — це форма реструктуризації активів, що полягає в переведенні дебіторської заборгованості в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо. Одним із факторів, які негативно впливають на фінансовий стан підприємств, зокрема на їх платоспроможність, є високий рівень невиправданої дебіторської заборгованості Погашення такої заборгованості є важливим резервом відновлення платоспроможності підприємств, що опинилися у фінансовій кризі. Тому санаційний менеджмент має докласти всіх зусиль, аби використати цей резерв.

До основних форм рефінансування дебіторської заборгованості належать:

1. Факторинг — продаж дебіторської заборгованості на користь факторингової компанії чи банку, іншими словами — це операція з перевідступлення першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи іншому кредиторові (фактору) з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредиторові.

Згідно з договором про виконання розрахункових операцій через факторинг банк може, наприклад, придбати у підприємства-продавця право вимоги за поставлені товари та надані послуги, строки сплати за які минули (прострочена дебіторська заборгованість) або за поточними розрахунками. До найважливіших функцій факторингу належать:

· фінансування та кредитування: підприємства поступаються правом на одержання грошових коштів згідно з платіжними документами на поставлену продукцію в обмін на негайне одержання основної суми дебіторської заборгованості (за вирахуванням комісійної винагороди факторинговій фірмі);

· покриття ризику: ризик неповернення кредиторської заборгованості переходить до фактора;

· управління дебіторською заборгованістю: уся робота зі стягнення заборгованості переходить до компетенції фактора.

Розмір винагороди за факторинговими операціями залежить від ризиковості операції., діючої процентної ставки та строків настання платежу і становить, як правило, від 10% до 20% суми боргу. Перед укладанням угоди фактор перевіряє кредитоспроможність боржника. За відсутності прямих фінансових відносин між боржником та фактором, кредитоспроможність оцінюється з використанням непрямої інформації, а також інформації, наданої кредитними інститутами, які обслуговують боржника.

2. Облік або дисконтування векселів. Зміст цієї операції полягає в тому, що банк, придбавши вексель за іменним індосаментом, терміново його оплачує пред’явникові, а платіж отримує лише з настанням зазначеного у векселі строку погашення. Економічна сутність операції дисконтування така: держатель векселя достроково реалізує його банку, тобто комерційний кредит перетворюється на банківський. За достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто оплачує вексель за мінусом знижки. Різниця між сумою, що її заплатив банк, придбавши вексель, і сумою, ку він отримає за цим векселем у строк платежу, називається дисконтом.

3. Форфейтинг — кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі викупу в експортера векселів та інших боргових вимог, які акцептував імпортер. Продавцем вимог у разі форфейтингу може бути підприємство, яке виконало зобов’язання за контрактом і має намір рефінансувати дебіторську заборгованість, аби зменшити кредитний ризик та підвищити ліквідність (платоспроможність). Форфейтинг здійснюється, к правило, за участю банківської установи і також є одним зі способів перетворення комерційного кредиту в банківський.

Однією з найпоширеніших причин зниження рівня фінансової стійкості вітчизняних підприємств є втрата управлінським персоналом контролю за цільовою структуризацією стратегії управління нею.

Організація контролю має ґрунтуватися на засадах побудови системи моніторингу за повнотою досягнення цілей стратегії управління фінансовою стійкістю підприємства. Основною метою розробки системи моніторингу є своєчасне виявлення відхилень фактичних показників від передбачуваних; виявлення причин, які генерують ці відхилення, і розробка позицій щодо коригування окремих напрямків управління з метою нормалізації показників.

Планування є важливим процесом у здійсненні стратегії, це систематична узгодженість деталей, розроблених заздалегідь, що перетворюються у стратегію. У цьому контексті наявні грошові засоби або кошториси прибутку розглядаються частинами фінансового плану.

У сучасних економічних умовах при проведенні стратегії виходу підприємства з кризи необхідно створити гнучку внутрішню структуру управління підприємством, навчити управлінський персонал майбутніх дій при реалізації цієї стратегії; для протидії впливу зовнішнього середовища слід приймати стратегічні рішення з такою ж швидкістю, з якою виникають зміни у зовнішньому середовищі; важливо правильно вибрати метод реалізації стратегії.

При прийнятті стратегічного рішення необхідно врахувати:

· сумісність стратегії з можливостями підприємства;

· наявність ресурсів для здійснення стратегії та доцільність їх використання;

· ступінь ризику.

Стратегія підприємства повинна бути спрямована на розподіл фінансових ресурсів для забезпечення фінансової стійкості та виходу підприємства з кризи.

Зокрема, з метою підвищення рентабельності власного капіталу необхідно залучати позичкові кошти, особливо на підприємствах промисловості із сезонним характером виробництва, до яких відноситься і підприємство ЗАТ ВТШФ “Дана”, що розглядається. Основним способом залучення позичкових коштів є комерційний і банківський кредити, інвестиційні внески працівників, оренда обладнання тощо. Але всі позичкові кошти через певний термін необхідно повертати, та ще й зі сплатою відсотків. Незважаючи на це, більшість підприємств намагається залучити позичкові кошти, оскільки в розвинутих капіталістичних країнах процент підприємницького прибутку вищий за позичковий. Але в сучасних економічних умовах, що склалися в Україні, до початку залучення позичкових коштів необхідно зіставити позичковий процент із процентом підприємницького прибутку. Адже, як свідчить практика, не завжди залучення позичкових коштів є ефективним, а взявши кредит, через певний час (термін дії кредитної угоди) підприємству необхідно повернути його і проценти за користування ним високоліквідними активами (коштами).