Сторінка
10

Аналіз фінансових результатів ЗАТ ВТШФ “Дана”

x4 = КК/ВБ – відношення ринкової вартості акцій фірми до загальної суми активів;

x4 = 1,21432/23939,5=0,0000507;

x5 = ВР/ВБ – відношення суми продажів до суми активів.

x5 = 14525,9/23939,5=0,6067;

Для оцінки фінансової стійкості можна користуватись наступною формулою, адаптованою до української термінологій:

Y = (x1 ´ 1,2) + (x2 ´ 1,4) + (x3 ´ 3,3) + (x4 ´ 0,6) + x5;

Y=(0,516´1,2)+(0,5898´1,4)+(0,0503´3,3)+(0,0000507´0,6)+0,6067= 2,2176;

З проведеного аналізу імовірності банкрутства підприємства, можна зробити висновок, що підприємству в найближчий перспективі банкрутство не загрожує та його стан незалежний та фінансово стійкий, тому що значення Y (2,2176) більше 1,767 (норматив).

Хоча ЗАТ ВТШФ “Дана” на існуючий момент не являється банкрутом, в наступному розділі будуть розглядатися потенційні заходи щодо запобігання виникнення в майбутньому негативних фінансових негараздів та формування стратегії виходу підприємства із можливої кризи у майбутньому.

3.2. Обґрунтування стратегії виходу підприємства з кризи.

Трансформація народного господарства України в економіку відкритого типу створює для підприємств зовсім нові умови, принципово інше зовнішнє середовище. До цих умов, які постійно змінюються, треба пристосуватися, адаптувати усі системи підприємства, перетворити їх так, щоб із основної ланки планової економіки підприємство перетворилося у незалежний економічний суб’єкт управління і господарювання, який ефективно функціонує і розвивається в умовах ринку.

У цих умовах своєчасним і необхідним є розробка як стратегії забезпечення підприємства фінансовими та іншими ресурсами, так і ефективної системи управління стійкістю його фінансового середовища.

Проблеми фінансового оздоровлення й ефективного управління фінансовою стійкістю стоять перед будь-яким підприємством і потребують оперативного розв’язання. Для цього слід виробити універсальний підхід до управління з урахуванням індивідуальних особливостей діяльності підприємства. Такий підхід має ґрунтуватися на об’єктивних закономірностях функціонування й розвитку економічних систем, враховуючи вплив зовнішніх і внутрішніх факторів, особливості діяльності підприємства.

Сьогодні, в умовах переходу до ринку, стоїть завдання так перебудувати або адаптувати всю систему управління підприємством, щоб вона відповідала вимогам ринкових відносин. Саме тому необхідно створити ефективну систему цілісного управління підприємством. Визначення й реалізація стратегій управління фінансовою стійкістю належать до складних і трудомістких завдань, які на вітчизняних підприємствах, як правило, не виконувалися на належному рівні. Найбільшу увагу у системі заходів, спрямованих на фінансову стабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу відновлення і зміцнення рівня фінансової стійкості підприємства – запоруки усунення неплатоспроможності й фундаментальної основи фінансової стратегії на прискорення економічного зростання.

Управління фінансовою стійкістю підприємства орієнтоване сьогодні переважно на розв’язання короткострокових проблем. У цих умовах поширеними є зміни завдань , пріоритетів діяльності, рішень, наслідком чого є недосконалість структури показників фінансової стійкості, зниження її рівня. Політика зміцнення фінансової стійкості у контексті заходів антикризового управління фінансами підприємства потребує організації стратегічного антикризового управління фінансовою стійкістю.

У загальному вигляді стратегічне антикризове управління фінансовою стійкістю – це діяльність, яка полягає у виборі дій для досягнення довгострокових цілей у постійно мінливих умовах, тобто сфера діяльності вищого управлінського персоналу підприємства, яка полягає у забезпеченні стійкості фінансового стану підприємства у довгостроковій перспективі за рахунок великої частки власного капіталу в загальній сумі джерел фінансових ресурсів.

Ключовим елементом стратегії управління фінансовою стійкістю підприємства є етап діагностування та структуризації проблеми, на якому здійснюється перетворення стратегічних цілей у систему довгострокових і короткострокових цілей, через які намагатимуться впливати на рівень стійкості і фінансового стану підприємства. Тобто проводиться ланцюгова структуризація цілей: стратегічні цілі – тактичні цілі – оперативні цілі. Усі цілі оперативного рівня на цьому ж етапі слід структуризовати на підцілі оперативного горизонту.

Цілі мають будуватися за ієрархічними принципами, утворюючи ієрархію цілей, “цільовий каркас”. Вони поділяються за рівнем ієрархії на цілі вищого і нижчого рівнів. Цілі нижчого рівня виступають як засоби досягнення цілей вищого рівня.

Загальну схему поставленої мети можна зобразити у такому вигляді.

Рис. 3.2.1 Схема поставленої мети.

Мета надає осмисленості будь-яким діям. Загальний ланцюг тут такий: мета – завдання – плани – завдання виконавцям – контроль за виконанням.

Отже, необхідність виділення цілей зумовлена ось чим: мета – вихідний момент будь якої управлінської дії; мета – основа вияву проблем і вироблення рішень.

Правильно сформульовані цілі мають задовольняти такі вимоги:

- конкретність – означає, що при визнанні мети необхідна точність відображення її змісту, обсягів і часу;

- вимірність – означає, що мета має бути представлено кількісно або яким-небудь іншим способом для оцінки ступеня її досягнення;

- досягненість – означає, що цілі мають бути реальними, не виходити за межі можливостей виконавців;

- узгодженість – означає, що цілі слід розглядати не ізольовано, а у взаємозв’язку;

- гнучкість – означає необхідність внесення коригувань відповідно до змін, що відбуваються у середовищі.

В умовах організації ринкових форм господарювання перед підприємствами стоїть проблема зміцнення стійкості свого фінансового стану. Зміцнення рівня фінансової стійкості залежить від повноти досягнення тактичних цілей. В умах кризового стану підприємства, основними тактичними цілями є:

§ Усунення неплатоспроможності підприємства.

§ Відновлення фінансової стійкості підприємства.

§ Зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання.

Усунення неплатоспроможності підприємства можливе тільки за рахунок досягнення оперативних цілей, серед яких найважливішими є: