Сторінка
4
На етапі спаду виробництва діють ті самі чинники, що й на етапі зрілості. Але при спаді виробництва погіршується фінансовий стан, підприємство втрачає споживачів, а негативні внутрішні чинники призводять до прискореного банкрутства підприємства.
Важливу роль при встановленні причин банкрутства відіграють параметри попиту, які діють на всіх етапах життєвого циклу виробництва товару. Різке зниження сукупного попиту негативно впливає на всі види діяльності: скорочується обсяг виробництва продукції; зростають витрати на одиницю продукції; падає продуктивність праці; зменшується загальний обсяг прибутку.
У випадку розвитку виробництва товарів - замінників настає процес витискання товарів, які виробляє підприємство. Це призводить до зменшення попиту, а тому до зменшення прибутку та банкрутства.
Наступним чинником можливого банкрутства може бути рівень галузевої конкуренції, яка характеризується рівнем якісних показників, ціною товару, дизайном, іншими властивостями. Ці якісні показники досягаються високим рівнем техніки, технології, продуктивності праці. Відставання підприємства погіршує його можливості на ринку і може призвести до банкрутства.
Своєчасне зародження чергового циклу конкурентної переваги дозволяє підтримувати живучість підприємства. Це відбувається у випадку своєчасного виявлення сигналів утрати конкурентної переваги підприємства і вживання адекватних заходів протистояння цій погрозі.
Антикризове управління, може розглядатися як сукупність різних функціональних підсистем, кожна з яких реалізує цілі антикризового управління в окремій функціональній галузі, а саме: антикризовий операційний менеджмент, антикризове управління персоналом, антикризове організаційне управління, антикризовий маркетинг, антикризове фінансове управління.
Найчастіше буває можливо визначити глибину неспроможності підприємства. На етапі попереднього аналізу цей показник можна охарактеризувати якісним та кількісним вимірником. Якісний вимірник дозволяє визначити – наскільки борги підприємства заважають йому ефективно працювати. Кількісний показник свідчить про те, якій кількості кредиторам із загальної кількості підприємство прострочило виплати боргів.
При виявленні на етапі попереднього аналізу ознак неспроможності необхідно застосувати антикризові заходи, ціль яких – реалізація комплексу заходів щодо повернення підприємства до заможності (платоспроможності). Для цих цілей проводиться комплексний аналіз якості фінансового стану. Комплексність аналізу полягає в його повноті і всеосяжності. Проводиться не тільки якісний, але і кількісний аналіз фінансового стану підприємства. Аналізуються причини погіршення якості і заходи щодо стабілізації фінансового стану підприємства.
Відповідно до причин, виявлених в процесі аналізу, проводяться заходи щодо фіксації і мінімізації неспроможності, ціль яких вивести підприємство на рівень нормально функціонуючого. У процесі виведення підприємства з кризи необхідно усунути економічні передумови для подальшого влучення в кризу, тому програма виходу підприємства з кризи повинна ґрунтуватися на принципах розумного сполучення ризику і надійності, ліквідності і прибутковості й інших принципах.
Від того наскільки вірно будуть обрані стратегія і тактика заходів щодо виведення підприємства з кризи залежить його перспектива і потенціал у майбутньому. Заходами для виведення підприємства з кризи можуть бути санація та реструктуризація підприємства, які будуть наведені у наступному розділі.
Для ефективної роботи підсистеми антикризового управління необхідні висококваліфіковані менеджери, які володіють спеціальною освітою і навичками роботи на підприємствах, що знаходяться у кризових ситуаціях. Значення антикризового управління на сучасних підприємствах збільшується, що свідчить про необхідність розвивати і вивчати більш детально цей напрямок, необхідно активізувати зусилля наукової громадськості з подальшого удосконалення методичного інструментарію.
2. Методичні основи стабілізації діяльності підприємства
Найдійовішим засобом запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. Термін «санація» походить від латинського „sапаrе” — оздоровлення, видужання. Економічний словник тлумачить це поняття як систему заходів, здійснюваних для запобігання банкрутств промислових, торговельних, банківських монополій, визначаючи, що санація може відбуватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією; випуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості в довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства .
Вважаємо, що наведене в словнику тлумачення цілей санації та механізму її проведення, перелік санаційних заходів не є достатньо чіткими. Адже попередження банкрутства ще не означає оздоровлення та повного виходу підприємства з фінансової кризи. Наведений перелік заходів є неповним і не розкриває принципових методологічних підходів до вибору тих чи інших форм санації.
Деякі з вітчизняних авторів (наприклад, І. А. Бланк) із санацією ототожнюють лише заходи щодо фінансового оздоровлення підприємства, які реалізуються з допомогою сторонніх юридичних, а також фізичних осіб і спрямованих на попередження оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації . Із цим не можна погодитись, оскільки мобілізація внутрішніх фінансових резервів є невід'ємною складовою процесу оздоровлення будь-кого підприємства.
М. І. Титов у монографії, присвяченій матеріально-правовим та процесуальним аспектам банкрутства, пропонує дати таке законодавче визначення санації: санація — це оздоровлення неспроможного боржника, надання йому фінансової допомоги з боку власника майна, кредиторів та інших юридичних і фізичних осіб (у тому числі зарубіжних), спрямованих на підтримку діяльності боржника і запобігання його банкрутству.
Це визначення також тяжіє до розуміння санації як інституту зовнішньої фінансової підтримки боржника.
Згідно із Законом України «Про банкрутство» від 1992 р., під санацією розуміється задоволення вимог кредиторів і виконання зобов’язань перед бюджетом та іншими державними цільовими фондами, у тому числі кредитором, що добровільно бере на себе задоволення зазначених вимог та виконання відповідних зобов’язань. Отже, згідно з таким підходом санація за своєю правовою основою є лише інститутом переведення боргу. Проте з цим аж ніяк не можна погодитися. Нова редакція Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», прийнята у 1999 році, розрізняє поняття «санація» та «досудова санація». У цьому документі санація розглядається як система заходів, передбачених процедурою провадження справи про банкрутство з метою запобігання ліквідації боржника і спрямованих на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів та капіталу і (або) зміною організаційної та виробничої структури боржника. Досудова санація — система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, здійснюваних власником боржника, інвестор, з метою запобігати його ліквідації, вдавшись до реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів у межах чинного законодавства до початку порушення справи про банкрутство. Недоліки наведених визначень санації також цілком очевидні .
Завантажити реферат