Сторінка
1

Перспективні напрями розвитку безготівкових розрахунків у платіжному обороті України

Україна як молода незалежна держава чітко визначила своїм пріоритетним напрямом подальшого розвитку поступове і безупинне входження до складу Європейської спільноти. Таке спрямування, з одного боку, відкриває перед нашою країною новітні горизонти співпраці з розвиненими країнами Європейського Союзу, що повинно стати новим поштовхом економічного розвитку. З іншого – європейський вибір накладає величезну відповідальність Уряду, Верховної Ради і Президента України перед власними громадянами, по-перше, за правильність такого вибору, по-друге, за забезпечення стрімкого зростання рівня життя і наближенням його до європейських стандартів.

Пожвавлення економічних стосунків українських суб’єктів господарювання зі своїми партнерами в провідних країнах Європи та світу будуть вимагати від національної банківської системи стати більш ефективним посередником в експортно-імпортних операціях і розрахунках. Тому такі питання, як правильність вибору методів і форм безготівкових розрахунків, швидкість і якість проведення таких розрахунків, взаємні гарантії оплати і поставки товарів або здійснення послуг, впровадження нових форм і видів безготівкових розрахунків, стануть, безперечно, предметом більш широкої взаємодії українських банків і їх клієнтів, а також наукових і теоретичних новацій.

Актуальність питань подальшого розвитку і поглиблення безготівкових розрахунків між суб’єктами господарювання як в Україні, так і за її межами обумовили вибір теми даного наукового дослідження. Теоретичні, методичні та економіко-організаційні питання розвитку сучасних форм і видів безготівкових розрахунків, платіжних систем стали провідними темами досліджень відомих зарубіжних економістів. Ці проблеми відображено і у вітчизняній науковій літературі, зокрема, у дослідженнях О.Д. Василика, В.В. Вітлінського, А.С. Гальчинського, В.М. Гейця, В.М. Кравця, А.І. Кредісова, В.І. Міщенка, О.М. Мозгового, А.М. Мороза, С.В. Науменкової, Ю.М. Пахомова, М.І. Савлука, А.С. Савченка, В.С. Стельмаха, В.П. Страхарчук, М.Ф. Тимчука, А.С. Філіпенка, В.А. Ющенка та інших. Разом з тим у згаданих публікаціях недостатньо висвітлені проблеми впровадження новітніх безготівкових форм електронних розрахунків, з позицій необхідності інтеграції платіжної системи України у європейську платіжну систему.

Систематизація літературних джерел, проведений аналіз існуючих рекомендацій із проблем розвитку сучасних видів і форм безготівкових розрахунків, статистичних матеріалів і ресурсів Інтернет дозволяють зробити ряд висновків і узагальнень щодо діючого в Україні механізму безготівкових розрахунків у банківській системі України.

Згідно з Законом України „Про Національний банк України” від 20.05.99 № 679-14 у контексті безготівкових розрахунків НБУ виконує такі функції:

– визначення системи, порядку і форм платежів, у тому числі між банками;

– визначення напрямів розвитку сучасних електронних банківських технологій;

– координація та контроль створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації.

Такий напрям діяльності НБУ знайшов своє відображення і в „Основних засадах грошово-кредитної політики на 2005 рік”, схвалених рішенням Ради НБУ від 10 вересня 2004 р. № 17. У цьому документі передбачено у 2005 році збільшити частку грошової маси в банківській системі та відповідно зменшити частку грошової маси поза банками. На думку фахівців НБУ, це буде сприяти подальшому розвитку Національної системи масових електронних платежів і розширенню сфери безготівкових розрахунків. Треба зазначити, що за останні п’ять років у цьому напрямі НБУ проводиться велика поетапна робота.

Так, в 2001 році була розроблена Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті (затверджена Постановою Правління НБУ від 29.03.2001 № 135 ) на заміну попередньої Інструкції про безготівкові розрахунки в господарському обороті України від 02.08.96. У 2004 році, після внесення значних змін і доопрацювання, була проваджена нова редакція Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті (затверджена Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22).

Проведений порівняльний аналіз згаданих документів дозволяє виділити такі позитивні зміни у нормативному забезпеченні процесів безготівкових розрахунків і платежів у нашій країні:

1. Насамперед, НБУ чітко відокремив безготівкові розрахунки в національній і іноземній валюті. Тобто, відокремлення безготівкових розрахунків у середині країни, які безперечно повинні бути підпорядковані внутрішньому законодавству, а також міжнародних безготівкових розрахунків, які мають певні відмінності в правилах і звичаях від нашого національного законодавства. Порядок здійснення міжнародних безготівкових розрахунків регулюється міжнародними документами, які розробляються спеціально створеними організаціями (Міжнародною торговельною палатою (Франція, Париж), Світовою організацією торгівлі (СОТ), Комісією з права міжнародної торгівлі ООН). А тому таке відокремлення може сприйматися як засіб захисту власних національних інтересів.

2. У новій Інструкції відбулися зміни складу платіжних інструментів безготівкових розрахунків. Тепер вони визначені в таких формах, як меморіальний ордер, платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, платіжна вимога, розрахунковий чек, акредитив, банківські платіжні картки, векселя. Як бачимо, крім уже традиційних форм, у новій редакції Інструкції з’явився новий платіжний інструмент у формі меморіального ордера. Цей платіжний інструмент відрізняється від інших тим, що він не підлягає вільному вибору клієнта, а складається з ініціативи банку для оформлення операцій зі списання коштів з рахунку платника, а також у випадку внутрішньобанківських операцій.