Сторінка
3
Прийняттю згаданої вище Інструкції передувало прийняття цілого ряду законів і законодавчих актів, без яких впровадження новітніх платіжних систем в Україні неможливе. Йдеться, у першу чергу, про прийняття законів України „ Про електронні документи та електронний документообіг ” і „ Про електронний цифровий підпис”, якими закладено законодавчу основу електронного документообігу і правовий статус електронного цифрового підпису (ЕЦП). Прийняття цих законів є логічним продовженням першого прийнятого у травні 2001 року Закону України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”, яким було визначено загальні засади функціонування платіжних систем в Україні. Крім того, народними депутатами України внесено на розгляд Верховної Ради проект Закону України „ Про електронну торгівлю”.
Ці та багато інших законів та законодавчих актів, розроблених і запропонованих останнім часом, говорять про намагання Національного банку України тримати „руку на пульсі” у зв’язку з постійним розширенням так званої „електронної комерції” або “електронної торгівлі” (е-commerce) та „емісією електронних грошей”, які будуть обслуговувати таку торгівлю. Цей досить молодий та новий вид розрахунків і напрям розвитку торгівлі несе неабияку небезпеку не тільки на мікрорівні, де задіяні окремі підприємства та банки, а й на макроекономічному рівні. На перший погляд може здатися, що для України ще проблема такого розширення не існує. Але навіть у даний час, коли в Україні електронна комерція (торгівля) не зовсім розвинена, така думка є досить хибною. Інтеграція нашої країни у Європейське співтовариство неминуче призведе до збільшення товарно-грошового обороту. Існуюча платіжна система, форми та інструменти безготівкових розрахунків навряд чи зможуть задовольнити нові реалії. Адже Україні, яка як стратегічні орієнтири визначила вступ до СОТ та ЄС і безперечно з часом буде признана країною з ринковою економікою, не можна відрізнятися і відставати в цих питаннях від провідних країн світу.
Сучасні світові тенденції розвитку електронної комерції (торгівлі) в провідних країнах світу свідчать про їх значний обсяг, що вже сьогодні неможливо не враховувати. Безперечним лідером такої торгівлі і розрахунків можна без перебільшення назвати одну із наймогутніших економічно-розвинених країн світу – Сполучені Штати Америки. Спеціалісти стверджують, що оборот електронної торгівлі вже становить майже 2 відсотки від загального товарообігу США. У таблиці 1 наведено дані, що свідчать про стан розвитку такої торгівлі в окремих країнах світу на початку XX століття.
Таблиця 1
Обсяги електронної комерції в окремих країнах світу в 2000 р.
Країна |
Електронна комерція |
ВВП у цінах 1999 р. |
Частка електронної комерції до національ-ного ВВП, % | ||
млрд. дол. США |
частка світового обсягу, % |
млрд. дол. США |
частка світового обсягу, % | ||
США |
488,7 |
74,4 |
8350,1 |
21,5 |
5,8 |
Японія |
31,9 |
4,9 |
3042,9 |
7,8 |
1,04 |
ФРН |
20,6 |
3,1 |
1837,8 |
4,7 |
1,12 |
Канада |
17,4 |
2,6 |
726,1 |
1,9 |
2,4 |
Великобританія |
17,2 |
2,6 |
1234,4 |
3,2 |
1,4 |
Франція |
9,9 |
1,5 |
1293,8 |
3,3 |
0,76 |
Італія |
7,3 |
1,1 |
1196,3 |
3,1 |
0,61 |
Всього у світі |
657,2 |
100,0 |
38804,9 |
100,0 |
1,7 |
Статистика електронної комерції провідних країн світу говорить про стрімке зростання такої торгівлі. Як видно з таблиці 1, у країнах з розвиненою інфраструктурою оборот електронної комерції (торгівлі) у відсотках до національного ВВП становить у: США – 5,8 %; Японії – 1,04 %; ФРН – 1,12 %; Канаді – 2,4 %; Великобританії – 1,4 %; Франції – 0,76 %; Італії – 0,61 %. І це тільки початок.
Уже сьогодні можна прогнозувати, що з розвитком телекомунікаційних мереж і каналів зв’язку, підвищення рівня надійності захищеності таких трансакцій, комп’ютерної оснащеності українських громадян і підприємств відбудеться значне розширення електронної торгівлі, а відповідно і сумарних розрахунків цій торгівлі. Це є тільки питання часу. Тому робота, яка проводиться НБУ в цьому напрямі, вбачається дуже вчасною і необхідною. Щодо цього можна повністю погодитися з думкою директора департаменту інформатизації НБУ А.С. Савченко про те, що “система електронних платежів (СЕП) – колиска електронних платежів в Україні, але не можна все життя залишатися в колисці” [4]. Іншими словами, можна вважати роботу в напрямку впровадження нових видів, форм, інструментів і платіжних систем безготівкових розрахунках в епоху тотальної „електронізації” грошових розрахунків тільки початком великої роботи в цьому напрямі.
Разом з тим уже сьогодні завантаженість Системи електронних платежів (СЕП) швидко збільшується. Так, в Україні за 2004 рік через СЕП виконано 225 623 тисячі початкових платежів, що на 18 % більше, ніж за попередній 2003 рік, а в сумарному виразі такий приріст складає 33%. Обсяг електронних платежів досягнув у 2004 ріці 2 353 766 млн грн. Така тенденція спостерігається і Чернігівському регіоні. Дані про завантаженість регіональної розрахункової палати Чернігівської області, при обробці початкових і відповідних платежів наведені на рис. 1 і 2.