Сторінка
2

Перспективні напрями розвитку безготівкових розрахунків у платіжному обороті України

3. У новій редакції Інструкції Національний банк України відреагував і на зміни Цивільного кодексу України, а саме: на вимогу статті 1074, яка не допускає обмеження права клієнта щодо розпорядження коштами, що зберігаються на його рахунках, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком винятково за рішенням суду.

4. У новій редакції згаданої Інструкції також передбачено розширення систем дистанційного обслуговування клієнтів. Так, якщо раніше йшлося тільки про особливості розрахунків в електронних системах типу „клієнт-банк”, то тепер цей перелік розширено такими системами як „клієнт-Інтернет-банк„ та „телефонний банкінг”. Це ще зовсім нові форми платіжних інструментів в українському грошовому обороті та законодавстві України. Відповідно в Інструкції введено такі нові поняття, як „дистанційне обслуговування”, „дистанційне розпорядження клієнта”, „електронний розрахунковий документ”, „реєстр електронних розрахункових документів”. Встановлено, що юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою системи дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень є договір про розрахунково-касове обслуговування. Такий договір має обумовлювати права, обов’язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення тощо.

5. Для здійснення безготівкових розрахунків за допомогою систем „клієнт-банк” та „клієнт-Інтернет-банк” у новій Інструкції пропонується застосовувати електронні розрахункові документи. Такі документи трактуються, як документи, інформація в яких подана у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити розрахункового документа, і які можуть бути сформовані, передані, збережені і перетворені у візуальну форму представлення електронними засобами. Водночас чітко визначені обов’язкові реквізити електронного розрахункового документа, до яких віднесено: дату і номер; назву, ідентифікаційний код (номер) платника та номер його рахунку; назву та код банку платника; назву, ідентифікаційний код (номер) одержувача та номер його рахунку; назву та код банку одержувача; суму цифрами; призначення платежу; електронний цифровий підпис (ЕЦП); інші реквізити, які віднесені під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів до „допоміжних реквізитів”.

6. Новою Інструкцією платникові дозволено формувати електронні розрахункові документи на підставі паперових, оформлених належним чином, які вже стали традиційними, а саме: платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, а також платіжних карток. Але в цьому контексті застосовані і певні обмеження оформлення клієнтами електронних документів на підставі „традиційних” розрахункових документів. Це стосується документів, які мають додатки (реєстр розрахункових чеків, реєстр документів за акредитивом), а також випадків формування електронних розрахункових документів на підставі платіжних вимог на примусове списання, стягнення коштів та у разі договірного списання коштів. Такі платіжні вимоги можуть бути надіслані до банку виключно в паперовій формі.

У кінці кожного робочого дня відповідальний виконавець роздруковує реєстр електронних розрахункових документів, отриманих від клієнта, засвідчує його своїм підписом і відбитком штампа банку і підшиває в документи дня, як первинний документ. Така процедура говорить про спробу НБУ уникнути всіляких негараздів, а саме: комп’ютерних збоїв, несанкціонованого втручання в електронну систему банку та інше. Скептикам електронного обігу можна заперечити, що і паперові носії можуть теоретично зникнути, наприклад, згоріти, що також не дає гарантії їх стовідсоткового зберігання. Але порівняння таких ризиків не є предметом нашого дослідження.

7. Інструкцією визначено особливості здійснення розрахунків за допомогою системи „телефонного банкінгу”, що трактується, як дистанційне обслуговування клієнтів за допомогою телефонних каналів зв’язку. При цій системі застосовується дещо відмінна ідентифікація клієнта. По-перше, вона проводиться за допомогою засобів ідентифікації, передбачених у договорі між банком і клієнтом; по-друге, засобами ідентифікації вважаються номер клієнта, особистий ПІН-код, сукупність цифрових і літерних компонентів (банк надає їх клієнту після укладання договору); по-третє, передавання дистанційного розпорядження та реєстрація його банком здійснюється за погодженим доступом в автоматичному режимі. Крім того, введені певні процедури по доступу до системи та передавання дистанційних розпоряджень від клієнта до банку. До них відносяться такі вимоги:

– клієнт повинен правильно ввести значення засобу ідентифікації;

– клієнт повинен ввести код операції та всі параметри, які запитуються системою;

– клієнт повинен підтвердити це розпорядження.

Така процедура не вбачається занадто складною, адже йдеться про списання коштів з рахунку. Тому питання зайвого або неправомірного втручання не вбачаються надмірними. Хоча поки що ці розрахунки стосуються комунальних послуг та телефонних переговорів, але в подальшому їх спектр може значно розширитися.

Не зовсім прийнятною вбачається в цій Інструкції можливість банку відмовити у виконанні електронного розрахункового документа, переданого по телефону. Як аргумент, для цього визначено обставини, коли клієнт не надасть банкові документи і відомості, які б підтвердили суть його діяльності та фінансовий стан. І зовсім незрозумілою, на нашу думку, є можливість відмови у здійсненні операції через те, що вона містить ознаки фінансового моніторингу. Такі дії НБУ швидше спрямовані на виконання Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”.

Застосування системи телефонного банкінгу призведе до зростання конкуренції на ринку банківських послуг завдяки активному виходу на ринок інших фінансових посередників і небанківських корпорацій у співдружності з фінансовими й технологічними компаніями, що володіють новітніми інформаційними технологіями. Причому ці тенденції будуть характерні для всіх сегментів ринку банківських і фінансових послуг.