Сторінка
1

Фінансові ресурси інвестування та інструменти залучення капіталу. Типи і способи фінансування інвестиційного процесу

1 Фінансові ресурси інвестування та інструменти залучення капіталу

Грошові кошти, що знаходяться в розпорядженні підприєм­ця, є його фінансовими ресурсами. Фінансові ресурси використовуються на розвиток підприємницької діяльності (фінансува­ння засобів виробництва та робочої сили), утримання об'єктів невиробничої сфери, на споживання та створення резервів.

Частина фінансових ресурсів, що йде на фінансування пред­метів та засобів праці, робочої сили та інших елементів вироб­ництва, складає капітал підприємства у грошовій формі.

Як фінансовий ресурс, капітал може бути підприємницьким та позичковим. Підприємницький капітал — це вкладення шля­хом прямих чи портфельних інвестицій у будь-який проект з ме­тою отримання прибутку чи прав управління або того та іншого разом. Позичковий капітал — це грошові кошти, що передають­ся у борг на умовах повернення та платності. Позичковий капі­тал постає як товар, який кредитор надає підприємцю в тимча­сове користування з метою одержання позичкового процента.

Початковий підприємницький капітал формує статутний ка­пітал (фонд) – основні та оборотні кошти, вартість яких відо­бражається у стратегії підприємства. Статутний капітал — це су­ма внесків (паїв) засновників підприємства (компанії) для забез­печення його життєдіяльності.

Статутний капітал може включати не тільки грошові активи, але й інші матеріальні та нематеріальні активи, цінні папери, права користування природними ресурсами, майном тощо.

Вартість внесків (паїв) оцінюється сумісним рішенням зас­новників підприємства (проекту). Порядок формування та роз­мір статутного капіталу, а також його зменшення чи зростання регулюються законодавством та установчими документами [27, c. 157]

Інвестиції, що здійснюються у статутний капітал в іноземній валюті, перераховуються на національну валюту за курсом НБУ. Порядок використання статутного капіталу як фінансового ресу­рсу визначається законодавством та установчими документами підприємства.

Щодо Івано-Франківської області, то інвестиції в основний капітал (у фактичних цінах) складали у 1995 р. 37049 тис. грн., тоді як у 2002 р. цей показник виріс до 953856 тис. грн., тобто в 25,7 разів. А це є показник вкладання коштів у галузі, від яких інвестор розраховує отримати прибуток.

Прибуток – це фінансовий ресурс, що використовується як на споживання, так і на нагромадження.

Схема формування та розподілу прибутку підприємства,

компанії (акціонерного товариства)

Прибуток від реалізації продукції (послуг, робіт, товарів) – це різниця між виручкою від реалізації продукції без податку на добавлену вартість, акцизів, інших податків і витратами на виробництво та реалізацію (собівартістю).

Надходження від іншого продажу — це прибуток, одержаний від реалізації основних фондів та іншого майна, відходів виробництва, нематеріальних активів тощо. Цей прибуток визнача­ється як різниця між виручкою від реалізації та витратами на цю реалізацію. Ці надходження заведено називати мобілізацією внут­рішніх ресурсів (МВР).

При фінансуванні будівництва господарчим засобом до МВР належать планові нагромадження та економія від зниження со­бівартості будівельно-монтажних робіт, амортизація засобів пра­ці, що використовуються в будівництві.

Сальдо за внереалізаційними операціями – це різниця між доходами та витратами від цих операцій (прибуток або збиток).

У світовій практиці використовуються також інші методи нарахування амортизації, крім рівномірного.