Сторінка
1

Капітальні інвестиції підприємства

Зміст

ВСТУП 3

Розділ 1. Аспекти дослідження капітальних інвестицій підприємства. 4

1.1. Аналіз досліджень, щодо сутності, структури і оцінки ефективності капітальних інвестицій підприємств та інвестиційної політики України. 4

1.2. Аналіз інвестиційної політики України та довгострокові прогнози фахівців. 9

1.3. Нормативно-правове регулювання капітального інвестування. 12

Розділ 2. Оцінка та аналіз капітальних інвестицій. 15

2.1. Загальна характеристика та види інвестицій. 15

2.2. Аналіз та поняття капіталу. 18

2.3. Джерела капітальних інвестицій в основний капітал. Графік інвестицій 22

2.4. Реальні та номінальні процентні ставки. 26

2.5. Аналіз та поняття капіталу. Рух капіталу й капітальні фонди. Позичковий відсоток. 28

Розділ 3. Розрахункова частина 30

Висновки

Список літератури:

Додатки

ВСТУП

Кардинальні зміни в економіці України, пов'язані з переходом до ринку, обумовили появу нових об'єктів керування й, відповідно, методів керування ними. До числа таких нових об'єктів відноситься інвестиційна діяльність суб'єктів господарювання.

Інвестиційна активність підприємств багато в чому визначає ефективність роботи в довгостроковій перспективі, можливість вистояти в конкурентній боротьбі, вийти на нові ринки, освоїти нові види продукції.

Для здійснення інвестиційної діяльності фахівцям підприємств необхідні відповідні знання, оскільки керування інвестиціями припускає формування інвестиційної стратегії підприємства, створення й оцінку його інвестиційного портфеля й ризиків, інвестиційної привабливості потенційних об'єктів інвестування, обґрунтування й оцінку ефективності реальних інвестиційних проектів і передбачуваних інвестицій і цінних паперів. Щоб успішно управляти цією діяльністю (у тому числі й на підприємствах), фахівець повинен добре розбиратися у всіх питаннях інвестиційного менеджменту, значить його специфіку, уміти на практиці правильно застосувати теоретичні знання для досягнення високої ефективності господарювання.

Розділ 1. Аспекти дослідження капітальних інвестицій підприємства.

1.1. Аналіз досліджень, щодо сутності, структури і оцінки ефективності капітальних інвестицій підприємств та інвестиційної політики України.

Знання щодо інвестицій стають більш насиченими. Якщо кілька років тому більшість українських чиновників розуміли інвестиції майже виключно як капітальні вкладення, що забезпечують ріст та оновлення основних фондів, а директори підприємств – як фінансову підтримку або безвідсоткові кредити, що не повертаються, то тепер їхні уявлення вже стали ближчими до класичного розуміння інвестицій як процесу створення нового капіталу, що вимагає витрат фінансових ресурсів і призводить до змін у запасах капіталу (економічна теорія), та як витрат, зроблених сьогодні, щоб одержати зиск у майбутньому (фінансова теорія). Та й сам термін капітал уже не викликає негативних асоціацій, поступово охоплюючи не тільки основні засоби та товарно-матеріальні запаси, а й усі види активів, включаючи інтелектуальний капітал, частково обрахований як нематеріальні активи, та фінансові інструменти, що підтверджують боргові зобов'язання або корпоративні права включно з правом купити чи продати свою частку власності.

Інвестор дедалі частіше сприймається не як закордонний спонсор, а як особа, що приймає рішення щодо довгострокового вкладення грошей та інших активів, які йому належать, для отримання доходу, матеріальних і нематеріальних зисків (tangable and intangable benefits) не раніше ніж принаймні через рік. Виходячи з економічної теорії, такими особами можуть бути представники домашніх господарств, фірм та держави. Інвестор може бути як національний, так і іноземний. Інвестиції завжди є ризикованими, але мають своє вмотивування.

Інвестиції домашніх господарств здійснюються за умов досягнення певного рівня споживання громадян (фізичних осіб), хоча гравці та дурні , що віддають останнє за надію на майбутнє, є в кожній країні. Зазвичай домогосподарства заощаджують кошти на банківських депозитах, вкладають їх у житло, освіту дітей, забезпечення старості, страхові запаси. Більш підготовлені освоюють науку персональних фінансів та інвестують кошти у цінні папери і нерухомість. Врешті-решт, задля зростання загального добробуту всіх домашніх господарств, серед яких є багаті та бідні, і здійснюється інвестиційний процес.

Інвестиції фірм, або корпоративні інвестиції, мають на меті одержання та збільшення прибутків, які можна було б знову перетворити на інвестиції. Іншими джерелами інвестицій можуть бути довгострокові кредити банків, корпоративні облігації, державні субсидії. Для компаній (акціонерних товариств) інвестиційною альтернативою є емісія акцій, титулів власності та управління, якими компанія А має поділитися з фірмами В, С і т. ін. Акціонерна форма капіталу набула такої популярності в світі, що інвестиції почали ототожнюватися з купівлею акцій, а численні фінансові посередники на ринку акцій назвали свій бізнес інвестиційним. Крім того, існують інші форми корпоративних інвестицій: спільні підприємства, угоди про розподіл продукції, концесії тощо.

Державні інвестиції здійснюються за рахунок доходів державного бюджету для розвитку галузей, що не можуть дати швидкої віддачі та є, як тепер модно казати, інноваційними. Велика проблема існує в державних та напівдержавних підприємств. Приріст їхніх капіталів залишається нічийним : за формою – державним, за змістом – приватним.

Інвестиційна політика трактується як заходи з усунення перешкод та запровадження стимулів для інвестування, захисту прав інвесторів, створення привабливого інвестиційного клімату для розвитку національної економіки та підвищення життєвого рівня населення. У такому розумінні інвестиційна політика дещо виходить за рамки економічної політики як такої, оскільки поєднує політичні, правові, макроекономічні, податкові, регуляторні та соціальні чинники. Якщо при викладенні положень структурно-інноваційної політики робиться наголос на ролі державних інвестицій, то інвестиційна політика націлена на зростання приватних капіталів. Зрозуміло, чому саме в Україні виникла необхідність відокремити інвестиційну політику як складову політики держави: поки що результатом внутрішньої державної політики є цілковито недостатня конвертація заощаджень домогосподарств та фірм в інвестиції, споживацька націленість державного бюджету, а зовнішньої – ігнорування ринків України іноземними інвесторами. Таке не часто можна зустріти в світі.

Характеристика інвестиційного клімату як сукупності умов, що впливають на інвестиційний процес, постійно декларується урядовими структурами, департаментами стратегічного розвитку корпорацій, незалежними дослідницькими інституціями. За цього припускаються такі типові помилки.