Сторінка
5

Капітальні інвестиції підприємства

2.2. Аналіз та поняття капіталу.

Інвестиційний капітал - це кошти, вкладені на тривалий строк у виробництво товарів, робіт або послуг для одержання прибутку.

Матеріальні активи: безпосередні інвестиції в матеріальні об'єкти (земельні ділянки, засоби виробництва, устаткування, виробничі запаси). Розрізняють наступні види матеріальних інвестицій:

Прямі інвестиції: являють собою вкладення в статутний капітал господарюючого суб'єкта з метою отримання доходу й одержання прав на участь у керуванні даним господарюючим суб'єктом.

Нетто-інвестиції: інвестиційні ресурси, що направляють на розширення процесу виробництва у формі нового будівництва, розширення, технічного переозброєння або реконструкції діючого підприємства. Джерелом нетто-інвестицій є прибуток підприємства або позикові кошти (кредити банків, емісія боргових цінних паперів).

Трансферні інвестиції: вкладення коштів у ті або інші об'єкти припускає зміну власника вже існуючих цілісних майнових комплексів.

Фінансові активи: здійснюються у виробництві товарів, послуг або робіт. Здійснюються в сферу виробництва прибавочної вартості як безпосередньо власником коштів (у формі покупки акцій або інших цінних паперів, видачі активного кредиту, частки в первісному капіталі іншого підприємства), так і за допомогою посередників (банки, страхові компанії, інвестиційні фонди, трасти).

Портфельні інвестиції: пов'язані з формування портфеля і являють собою придбання цінних паперів й інших активів. Економісти використовують концептуальне поняття для позначення сукупності активів, що становлять багатство окремого індивіда. Портфель - сукупність зібраних воєдино різних інвестиційних цінностей, служить інструментом для досягнення конкретної інвестиційної мети вкладника. У портфель можуть входити цінні папери одного типу (акції) або різні інвестиційні цінності (акції, облігації, ощадні й депозитні сертифікати, страховий поліс й ін.). Формуючи портфель, інвестор виходить зі своїх "портфельних міркувань". "Портфельні міркування" - це бажання власника коштів мати їх у такій формі й у такому місці, щоб вони були безпечними, ліквідними й високоприбутковими.

Принципами формування інвестиційного портфеля є безпека й прибутковість вкладень, їхній ріст, ліквідність вкладень. Під безпекою розуміються нечутливість інвестицій до потрясінь на ринку інвестиційного капіталу й стабільність одержання доходу. Безпека звичайно досягається з втратою частини прибутковості й росту вкладів. Нарощувати вкладення можуть тільки власники акцій. Під ліквідністю будь-якого фінансового ресурсу мається на увазі здатність його брати участь у негайному придбанні товару (робіт, послуг). Так, готівка має більшу ліквідність, ніж безготівка. Набір дрібних купюр має більшу ліквідність, ніж набір великих купюр. Ліквідність інвестиційних цінностей - це їхня здатність швидко й без втрат у ціні перетворюватися в готівку. Найбільш низькою ліквідністю володіє нерухомість. Жодна з інвестиційних цінностей не має всіх перерахованих вище властивостей. Тому необхідно досягти компромісу. Якщо цінний папір надійний, то прибутковість буде низкою, тому що ті, хто віддає перевагу надійності, будуть пропонувати високу ціну. Головна мета при формуванні портфеля в досягненні найбільш оптимального сполучення між ризиком і доходом для інвестора. Іншими словами, що відповідає набір інвестиційних інструментів покликаний знизити ризик втрат вкладника до мінімуму й одночасно збільшити його доход до максимуму.

Методом зниження ризику серйозних втрат служить диверсифікованість портфеля, тобто придбання певного числа різних цінних паперів. Ризик знижується, коли капітал розподіляється між безліччю різних цінних паперів. Диверсифікованість зменшує ризик за рахунок того, що можливі невисокі доходи по одним цінним паперах будуть компенсуватися високими доходами по інших паперах. Мінімізація ризику досягається за рахунок включення в портфель цінних паперів широкого кола галузей, не пов'язаних тісно між собою, щоб уникнути синхронності циклічних коливань їхньої ділової активності. Оптимальна величина - від 8 до 20 різних видів цінних паперів.

Розглядаючи питання про створення портфеля, інвестор повинен визначити для себе параметри, якими він буде керуватися.

1. Вибрати оптимальний тип портфеля. У цьому випадку можливі два типи портфеля:

а) портфель, орієнтований на переважне одержання доходу за рахунок відсотків і дивідендів;

б) портфель, спрямований на переважний приріст курсової вартості інвестиційних цінностей, що до нього входять.

2. Оцінити прийнятне для себе сполучення ризику й доходу портфеля й відповідно визначити питому вагу портфеля цінних паперів з різними рівнями ризику й доходу. Це завдання випливає із загального принципу, що діє на фондовому ринку: чим більше високий потенційний ризик несе цінний папір, тим більше високий потенційний доход він повинен мати, і, навпаки, чим надійніше доход, тим нижче ставка доходу. Дане завдання зважується на основі аналізу обігу цінних паперів на фондовому ринку: в основному пропонуються для купівлі цінні папери відомих акціонерних товариств, що мають гарні фінансові показники, зокрема розмір статутного капіталу.

3. Визначити первісний склад портфеля. Залежно від інвестиційних цілей вкладника можливе формування портфеля, що пропонує більший або менший ризик. Виходячи із цього, інвестор може бути агресивним або консервативним. Агресивний інвестор - інвестор, схильний до високого ступеня ризику. У своїй інвестиційній діяльності він наголошує на придбання акцій. Консервативний інвестор - інвестор, схильний до меншого ступеня ризику.

4. Вибрати схему подальшого керування портфелем. При цьому можливі наступні варіанти.

Перший варіант. Кожному виду цінного папера приділяється певна фіксована вага в загальному кошику, що залишається постійним протягом останнього часу. У зв'язку з тим, що на фондовому ринку відбуваються коливання курсової вартості цінних паперів, необхідно періодично переглядати склад портфеля таким чином, щоб зберегти обрані співвідношення різних інвестиційних цінностей.

Другий варіант. Інвестор дотримується гнучкої шкали ваг цінних паперів у загальному кошику. Спочатку портфель формується виходячи з певних вагових співвідношень між цінностями. Надалі вони переглядаються залежно від результатів аналізу фінансової ситуації на ринку й очікуваних змінах кон'юнктури попиту.

За результатами аналізу приймається рішення про можливий продаж якої-небудь інвестиційної цінності. Цінний папір, як правило, продається, якщо:

він не приніс очікуваного доходу і немає надії на його ріст у майбутньому;

він виконав покладену на неї функцію;

з'явилися більше ефективні шляхи використання фінансових коштів.

Нематеріальні активи: вкладення коштів у загальні умови процесу відтворення: