Сторінка
3

Фінансове планування як процес визначення потреби підприємства у фінансових ресурсах

· Є інструментом порівняння досягнутих і бажаних результатів.

Недоліки бюджетування:

· Різне сприйняття бюджетів в різних людей (наприклад, бюджети не завжди можуть допомогти при вирішенні повсякденних, поточних проблем, не завжди відбивають причини подій і відхилень, не завжди враховують зміну умов, крім того не завжди менеджери мають достатню підготовку для аналізу фінансової інформації);

· Складність і висока вартість системи бюджетування;

· Якщо бюджети не доведені до відома кожного працівника, то вони практично не мають ніякого впливу на мотивацію і результати роботи, а натомість сприймаються виключно як засіб для оцінки діяльності робітників і виявлення помилок;

· Бюджети вимагають від працівників високої продуктивності праці, в свою чергу працівники протидіють цьому, намагаючись мінімізувати навантаження, що може призвести до конфліктів;

Протиріччя між досягненням цілі і стимулюючим ефектом: якщо досягнути поставлених цілей занадто легко, то бюджет не має стимулюючого ефекту для підвищення продуктивності, якщо досягнути ціль надто важко, - стимулюючий ефект пропадає, оскільки ніхто не вірить в можливість досягнення цілі

4. Етапи фінансового планування

Процес фінансового планування включає декілька етапів. На першому – аналізуються фінансові показники за попередні періоди. Для цього використовуються основні фінансові документи підприємства – бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів. Вони мають важливе значення для фінансового планування, так як містять дані для аналізу і розрахунку фінансових показників діяльності підприємства, а також є основою для складання прогнозу цих документів. Складна аналітична робота на цьому етапі дещо спрощується тим, що форма фінансової звітності і фінансових таблиць, що плануються, однакові за змістом.

Баланс підприємства входить до складу документів фінансового планування, а звітній бухгалтерський баланс є вихідною базою на першій стадії планування. При цьому західні компанії використовують для аналізу, як правило, внутрішній баланс, включаючи найбільш достовірну інформацію для внутріфірмового використання. Зовнішній баланс, зазвичай складається для публікації і показує занижені розміри прибутку.

Другий етап передбачає складання основних прогнозних документів, таких як прогноз балансу, звіту про фінансові результати, рух грошових коштів, які відносяться до перспективних фінансових планів і включаються в структуру науково-обгрунтованого бізнес-плану підприємства.

На третьому етапі уточнюються і конкретизуються показники прогнозованих фінансових документів за рахунок співставлення поточних фінансових планів.

На четвертому етапі здійснюється оперативне фінансове планування.

Завершальним процесом фінансового планування є практичне впровадження планів і контроль за їх виконанням.

Таке планування повинно носити довгостроковий характер і, по мірі можливості, враховувати тенденції розвитку економічних процесів в країні, а також поділятися на плани певних відрізків часу для деталізації діяльності підприємства. Таким чином, фінансове планування можна класифікувати на перспективне, поточне і оперативне.

Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропорції і темпи розширеного відтворення, є головною формою реалізації цілей підприємства. Як правило, охоплює період від одного до трьох років. Цей період має умовний характер, так як залежить від економічної стабільності і можливості прогнозування об’ємів фінансових ресурсів і напрямків їх використання.

Тут же розробляється фінансова стратегія підприємства, яка впливає на загальну стратегію підприємства. Висновок: в межах стратегічного планування визначаються довгострокові орієнтири розвитку і цілі підприємства, довгостроковий курс по досягненню цілей і розподілу ресурсів. Проводиться пошук альтернативних варіантів, вибирається найкращий і на його основі будується стратегія підприємства.

Особливу увагу слід приділити деяким зовнішнім факторам. Перш за све – це споживачі, саме їхні потреби буде задовольняти продукція, що виробляється: попит окупить всі видатки, якщо підприємство зможе реалізувати свою продукцію. Наприклад, провести вибіркове опитування про конкретну продукцію. Часто робітники відділу збуту можуть запропонувати щось принципово нове завдяки своїм знанням споживчого ринку. Вивчення продукції конкурента допоможе покращити той чи інший товар.

Цілі фінансової стратегії повинні бути підпорядковані загальній стратегії розвитку і напрямлені на максимізацію ринкової вартості підприємства. На визначення періоду реалізації фінансової стратегії впливають слідуючі фактори: динаміка макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняного фінансового ринку і галузевої приналежності підприємства зі специфікою його виробничої діяльності.

Результатом фінансової стратегії є розробка фінансової політики підприємства по конкретним напрямкам діяльності: податкової, амортизаційної, емісійної та інших. Велика увага також приділяється врахуванню факторів ризику.