Сторінка
14

Методолігія обліку фінансування бюджетних установ(поточні та казначейські рахунки) (За матеріалами КЕПКУ)

Для органів місцевого самоврядування з’явилась можливість у реальному часі володіти повною інформацією щодо залишків коштів на власних рахунках та, як наслідок, у випадках касового розриву використовувати право отримання безвідсоткових позичок за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку.

Розпорядників та одержувачів бюджетних коштів органи Держказначейства утримують від порушень вимог чинного законодавства при проведенні видатків на користь суб’єктів господарської діяльності. Після здійснення процедур попереднього та поточного контролю на етапі реєстрації зобов’язань та у процесі оплати рахунків розпорядників та одержувачів коштів місцевих бюджетів, в ході наступного контролю - вже за фактом здійснення фінансових операцій – для фінансових зловживань не залишається підґрунтя.

Обслуговуванню установ місцевого підпорядкування терміново та якісно сприяє вирішення проблеми із забезпечення розпорядників коштів місцевих бюджетів комп’ютерною технікою.

Слід відмітити і підвищення фахового рівня працівників сільських та селищних рад з питань бухгалтерського обліку, бюджетного законодавства, придбання ними навичок з користування комп’ютерною технікою та програмним забезпеченням.

Таким чином , запровадження казначейської схеми повно функціонального обслуговування бюджетних коштів задовольняє інтереси та потреби всіх учасників бюджетного процесу.

Одним із питань, яке потребує вирішення, є організація захисту обміну інформацією. Це буде стосуватися збільшення чисельності фахівців із служби захисту інформації як на обласному рівні Державного казначейства, так і в його територіальних органах, з метою негайного реагування на вирішення нестандартних ситуацій при використанні спеціалізованої програми «Клієнт-Казначейство».

Іншим шляхом вирішення проблем, пов’язаних з територіальної віддаленістю розташування бюджетних установ в окремо взятому районі, є створення виносних робочих місць. Правильно та чітко сформовані вимоги із запровадження в дію казначейського обслуговування місцевих бюджетів через виносні робочі місця дозволить завчасно визначитись з цим питанням.

Але ж виносне робоче місце – це не тільки один працівник казначейства, який приймає документи від клієнтів і проводить оплату їх видатків. Розроблення типової угоди між територіальним органом казначейства та установами місцевого підпорядкування , які будуть обслуговуватися через створене виносне робоче місце, дозволить врегулювати розмежування повноважень та відповідальність останніми при казначейському виконанні видаткової частини місцевих бюджетів.

Підводячи підсумки всього вищесказаного, слід констатувати, що, з огляду на дворічний досвід роботи з казначейського виконання місцевих бюджетів, глобальні етапи вже успішно пройдено, основні зусилля тепер направляються на подальше удосконалення та оптимізацію.

Отже, сьогодні при існуючому характері взаємовідносин між бюджетними підприємствами, організаціями, установами та Державним казначейством доцільно поряд із поняттям «розпорядник бюджетних коштів» ввести поняття, яке більшою мірою відповідало б проведеній реорганізації в системі виконання державного бюджету, особливо в галузі видатків. Таким нововведеним поняттям може бути «споживач бюджетних коштів», що відповідатиме суті економічних та організаційних перетворень, які останнім часом відбулися і відбуватимуться надалі у механізмі виконання українського державного бюджету. Введення нової категорії повинно знайти підтримку у практиків і науковців сфери державних фінансів а введення її в науковий обіг дасть змогу більш чітко та повно розкрити зміст взаємовідносин між бюджетними установи, підприємствами, організаціями та Державним казначейством.

Сьогодні бюджетне фінансування перерахування коштів через органи Державного казначейства не тільки не втрачає своєї актуальності, а й, навпаки, набуває все більшої сили. Проте, як було зазначено раніше, бувають випадки, коли фінансування витрат розпорядників бюджетних коштів відбувається за відомчою структурою, яке не передбачає надання Державним органам казначейства всієї необхідної документації щодо взятих фінансових зобов’язань. Саме постанова КМУ та НБУ «Про казначейське виконання кошторисів видатків на утримання апарату органів виконавчої влади» від 09.05.97 р. №437 законодавчо закріплює дискримінацію нижчестоящих розпорядників бюджетних коштів.

Висновки і пропозиції.

Опрацювавши низку підручників і періодичних видань, я спробував визначити процес обліку фінансування бюджетних установ з Державного казначейства. Головна мета ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах - це надання інформації, яка необхідна для управління діяльністю бюджетної уста­нови та забезпечення контролю за виконанням кошторису. Бухгалтерський облік у бюджетних установах суцільно і безпе­рервно відображає всі операції, пов'язані з виконанням кошторису. Своєчасне, повне та достовірне відображення в балансі бюджетної установи всіх господарських операцій є обов'язковою умовою ефек­тивного управління діяльністю бюджетною установою. Одне з найваж­ливіших завдань удосконалення обліку в бюджетних установах - це облік коштів спеціального фонду, їх взаємопов'язаність у системі звітних даних із показниками виконання кошторису в загальному фонді. Організація бюджетного бухгалтерського обліку базується на за­стосуванні загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку.

Принципи бухгалтерського обліку - це основні засади, на яких здійснюються його функції в бюджетних установах.

Бюджетні установи - окремі юридичні особи. Вони ведуть облік і складають звітність відповідно до чинного законодавства для бюд­жетних установ, визначають результати виконання кошторису за рік, несуть майнову та правову відповідальність перед державою, спла­чують встановлені для бюджетних установ податки, проводять роз­рахунки з персоналом, з дебіторами та кредиторами.