Сторінка
8

Стан бюджету та фактори, що впливають на нього

Аналіз структури боргу дає змогу зробити висновок, що наслідком політи­ки здешевлення кредитних ресурсів, яка проводилася в Україні упродовж 2000 року, було зниження вартості залучення позикових коштів на внутріш­ньому ринку за рахунок облігацій внутрішньої державної позики.

Державний борг України швидко зростає, тому його обслуговування стає окремою вагомою статтею бюджетних витрат. Законом "Про Державний бюд­жет України на 2002 рік" встановлено граничний розмір державного внутріш­нього боргу України в сумі 12,790 млрд. грн., граничний розмір державного зовнішнього боргу — в сумі, еквівалентній 7,933 млрд. дол. США. Обслугову­вання цього боргу й управління ним найближчими роками буде найважливі­шою статтею витрат державного бюджету.

З різних причин в Україні на початку перехідного періоду форму­вання ринкового середовища податкова політика, її принципи, засади та підходи в мобілізації державних доходів не сприяли визначенню ре­ального податкового навантаження і не стимулювали легальне вироб­ництво, його розвиток та зростання; не було закладено правової осно­ви та засад формування підприємця нового типу, належного рівня його фінансово-податкової культури.

Аналіз надходження свідчить, що у 1993 - 1997 рр., тобто до по­чатку введення чинних сьогодні законів, питома вага податку на прибу­ток у структурі ВВП знизилася в 1.6 рази (з 9.8 відсотка у 1993 р. і до 6.2 відсотка у 1999 р.), а по податку на додану вартість відповідно з 11.6 до 8.8 відсотка, або в 1.3 рази. Тим самим можна відмітити різке зменшення сум мобілізованих доходів на кінець 1997 р., головним чи­ном, через збільшення обсягів “тіньової” економіки, недосконалість по­даткового законодавства та відсутність дієвого державного регулюван­ня підприємницької діяльності. Абстрагуючись від інших факторів впливу, з цієї причини в 2000 - 2001 рр. до бюджету не надійшло тільки по ПДВ та податку на прибуток понад 7.0 млрд. грн. щорічно. Таким чи­ном, унаслідок створення правових засад щодо легалізації “тіньового” сектору в бюджет і загальнодержавні цільові фонди мо­жна додатково одержати щорічно не менше 10-15 відсотків доходів зведеного бюджету України.

Наявність проблеми легалізації “тіньового” сектору економіки, лік­відації податкової заборгованості та сприяння відновленню легальної діяльності підприємницьких структур стало поштовхом до зниження податкового навантаження.

Негативно впливає на сталість і приріст доходів бюджету відсут­ність однакових підходів і наявність неефективних пільгових режимів у системі оподаткування. Діюча практика надання та функціонування пільг є застарілою, непрогресивною й малоефективною. Для бюджету це є негативним фактором у процесі формування мобілізації доходів, оскільки їхня вартісна величина на стадії планування оцінюється в розмірі 12-15 млрд. грн., а за підсумками його виконання - у два рази більше. Обсяг наданих пільг продовжує зростати, що потребує запро­вадження дієвого державного контролю за їх обліком та використанням цих коштів. При цьому необхідно здійснити їх інвентаризацію щодо ефективності та дієвості.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зо­бов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільови­ми фондами" відбулося чергове списання та реструктуризація податко­вої заборгованості. Це негативно вплинуло на виконання доходів бю­джету в 2001 р. Відбулося посилення дискримінаційних умов і засад податкової політики та закріплення сталості тенденції щодо нарощу­вання податкової заборгованості, що не сприяє формуванню належно­го рівня фінансової культури, етики бізнесу, мобілізації та приросту державних доходів.

Одним із головних напрямів пошуку резервів забезпечення стабі­льного надходження платежів і приросту доходів бюджету залишаєть­ся реалізація важливого принципу побудови бюджетних відносин розмежування та закріплення податків, зборів і обов'язкових платежів за окремими ланками (рівнями) бюджетної системи.

Важливим етапом реформування міжбюджетних відносин має стати розмежування видатків на виконання делегованих і власних пов­новажень і закріплення під відповідні повноваження джерел доходів, у тому числі дотацій та субвенцій. Стабільність джерел мобілізації над­ходжень до місцевих бюджетів і визначення сум дотацій на основі єди­ного (формульного) підходу стимулюватиме зростання та приріст до­ходів бюджетів за рахунок нарощування й розширення податкової ба­зи. ліквідації та недопущення виникнення податкової заборгованості, а також єдиної практики бюджетного планування та визначення міжбюджетних трансфертів для бюджетів усіх рівнів.

3. Вдосконалення бюджетного механізму в Україні.

Досягнення позитивних результатів у реальному секторі економіки можливе при вирішенні проблем, пов’язаних з формуванням бюджетних коштів. Нормальний відтворювальний процес може існувати лише за умов наявності відповідних фондів нагромаджень та споживань. Ці доходи безпосередньо пов’язані з процесом формування бюджету.

Бюджет, як зазначалось, має безпосередній тісний взаємозв’язок з економікою. Розподіляючи та перерозподіляючи створений у суспільстві ВВП бюджет формує одночасно певну систему економічних інтересів, які діалектично впливають на виробництво, стимулюючи чи, навпаки, стримують зростання ВВП. При цьому не механічно сам по собі впливає на соціально-економічний розвиток держави, а через відповідний механізм, який відображає напрями, характер і сутність функціонування державного бюджету в суспільстві. Саме через дію такого механізму повинні визначатися аспекти створення конкурентного середовища в економічному просторі України, суспільних умов для найбільш повного забезпечення економічних прав і свобод людини.

На кожному етапі розвитку цивілізованої держави органи законодавчої влади й управління повинні розробити такий бюджетний механізм, який забезпечив втілення поставлених завдань. За умов розбудови Української держави реалізація специфічних завдань вимагає нетрадиційних підходів до розробки бюджетного механізму.

Ефективне функціонування бюджетного механізму можливе при умові створення належної законодавчої та нормативної бази. Від того, наскільки ця база буде враховувати об’єктивні економічні закони та закономірності розвитку суспільства, особливості відповідного етапу розвитку держави, інші внутрішні та зовнішні фактори, залежатиме рівень соціально-економічного розвитку держави, її фінансовий стан, фінансові можливості та перспективи. Тому для досягнення поставлених стратегічних завдань, розробці законодавчого та нормативного забезпечення, функціонування і розвитку бюджетного механізму з боку суспільства повинна звертатися особлива увага.