Сторінка
1

Функції фінансів підприємств та їх характеристика

Сутність фінансів, як і будь-якої економічної категорії. Проявляється у виконуваних ними функціях. Сутність і функції фінансів нерозривно пов’язані між собою. Сутність виражає зміст і форми прояву фінансів. Практичне значення правильної характеристики функцій фінансів відіграє досить важливу роль в організації фінансової роботи. Водночас питання про функції фінансів — одне з найбільш дискусійних і до кінця не вирішених у теорії фінансів. Розбіжності стосуються трактування окремих функцій та їх кількості.

Вітчизняні фінансисти сходяться на думці, що фінанси на макроекономічному рівні виконують дві функції: розподільну і контрольну . За допомогою розподільної функції відбувається розподіл виробленого валового внутрішнього продукту, а за допомогою контрольної функції фінанси виступають засобом контролю за правильністю і своєчасністю проведення розподілу?

Отже, утворення і використання фінансових ресурсів належить, на нашу думку, до розподільної функції, а забезпечення постійної потреби фінансово-господарської діяльності фінансовими ресурсами - це самостійна функція фінансів підприємств.

Безперервний процес виробництва потребує головним чином забезпечення підприємств фінансовими ресурсами і на початковій сформування статутного капіталу), і на наступних стадіях організації господарської діяльності. Крім того, авансування оборотного капіталу може бути зумовлено затримками в реалізації партії готової продукції та з виникненням неплатежів (дебіторської заборгованості).

Отже, у процесі відтворення фінанси підприємств виконують три функції:

1. Забезпечення фінансовими ресурсами фінансово-господарської діяльності підприємств.

2. Розподільна. За її допомогою здійснюється розподіл створеного суб'єктом господарювання валового внутрішнього продукту на частини, одна з яких підлягає перерахуванню до Державного бюджету і позабюджетних фондів, а інша - залишається у його розпорядженні. В результаті цієї функції відбувається спрямування фінансових ресурсів на поповнення статутного капіталу, відновлення авансованих коштів у основний і оборотний капітал, формування резервного фонду, фонду споживання і нагромадження.

3. Контрольна функція. У процесі господарської діяльності рух фінансових ресурсів певною мірою відстає від потреб діяльності господарських суб'єктів, тобто має місце нестача фінансових ресурсів для здійснення платежів. Це може відбуватися в результаті нецільового і недостатньо раціонального використання фінансових ресурсів. Тому виникає необхідність здійснення безпосереднього контролю за діяльністю господарських суб'єктів за цільовим і раціональним використанням фінансових ресурсів. Такий контроль здійснюється завдяки властивої фінансам контрольної функції.

Фінанси займають провідне місце в субординації категорій, що утворюють систему економічних відносин. Економічні категорії такі як товар, гроші, ціна, фінанси, прибуток, рентабельність, кредит - взаємопов'язані між собою. Водночас кожна з них має відносно самостійне функціонування і свій характер дієвості у господарському механізмі. Але особливе місце серед них належить фінансам і ціні. Воші взаємодіють у процесі виконання властивої їм розподільної функції. Водночас для фінансів розподільна функція є головною, а для цін - звичайною, рядовою функцією. Тому для здійснення розподільного і перерозподільного процесів фінанси підпорядковуються дії розподільної функції ціни, визначають виконання нею пропорцій розподілу новоствореної вартості.

Складовими ринкової ціни є різноманітні фінансові платежі підприємств до бюджету. Для підприємств (товаровиробників) і покупців (споживачів) воші виступають витратами, а для Державного бюджету - доходами.

Значне місце у ціні на вироби (послуга) у формі витрат суб'єктів господарювання займають фінансові платежі, які воші здійснюють, як податки і обов'язкові платежі податкового характеру. Податки і обов'язкові платежі вилучаються державою з доходів підприємств для покриття державних витрат та вирішення соціально-економічних завдань суспільства. За своєю організаційно-економічною структурою фінансові платежі належать до примусових платежів, які не відшкодо­вуються платнику у формі спеціальної еквівалентної вартості.

Справляння податків і обов'язкових платежів податкового характеру може здійснюватися незалежно від механізму цін на товари і послуги (податок на промисел, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, плата за воду тощо) та за допомогою цін на товари і послуги.

Податки і обов'язкові платежі податкового характеру, що реалізуються за допомогою цін на товари (послуга, роботи), виконують таку соціально-економічну роль:

а) виступають головним джерелом формування доходів Державного бюджету;

б) здійснюють регулюючий вплив на розвиток виробництва, сприяючи його зростанню або скороченню;

в) можуть виступати фактором регулювання рівня цін на товари, засобом впливу на їх динаміку;

г) здійснюють активний соціальний вплив - визначають ступінь соціальної справедливості, впливають на доходи різних соціальних груп населення.

У складі ціни включаються такі види податків і обов'язкових платежів податкового характеру: соціальні податки, податок на додану вартість, акцизний збір та податок на прибуток як самостійний елемент ціни.

До соціальних податків належать відрахування до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, Фонду медичного страхування. Обсяг соціальних податків жорстко прив'язаний до витрат на заробітну плату підприємств, піддається кількісному виміру, включається до собівартості реалізації продукції самостійною статтею витрат - відрахування на соціальні заходи.

Соціальні податки мають цільове призначення. Воші справляються не до бюджету, а до позабюджетних фондів.