Сторінка
10
Важливою складовою частиною бюджетного механізму виступають бюджетні стимули, направлені на своєчасне і повне поступлення коштів у централізований фонд держави, найбільш економне та ефективне використання бюджетних асигнувань. Відомо, що люба система стимулювання передбачає також ще й санкції. В основному санкції приміняються за порушення бюджетного законодавства. Відокремлення понять стимулів і санкцій має на меті розподілити напрями дії важелів. Стимули матеріалізують фінансове заохочення, а санкції – покарання. На практиці в ролі стимулів виступають пізні пільги, а санкції – це штрафи, пені. Крім того, важелі керування бюджетним механізмом підрозділяються на окремі види. Насамперед це принципи, умови і порядок формування доходів, нагромаджень і фондів, умови і принципи асигнувань коштів з бюджету.
Принципи являють собою основоположні елементи системи управління. За їх допомогою відбувається налагодження бюджетного механізму, його орієнтування та розв’язання певних завдань. Принципи встановлюють характер дії як окремих підсистем та їх елементів, так і механізму в цілому. Зміна принципів може докорінно змінювати дію бюджетного механізму, що наглядно видно при переході до ринкових відносин в організації бюджетних ресурсів від юридичних та фізичних осіб. Дуже важливо, щоб ті чи інші принципи не тільки декларувались, а й неодмінно були життєздатними і щоб їх обов’язково дотримувались на практиці.
Економічні умови, в яких функціонує державний бюджет на різних етапах суспільного розвитку, впливають на форми організації бюджетних відносин, масштаб і долю перерозподіляємих через бюджет фінансових ресурсів і як результат приводить до іншого якісного і кількісного спектру дії розширеного відтворення.
Умови формування доходів, нагромаджень і фондів, фінансування видатків визначаються відповідними законодавчими і інструктивними документами. Це порядок формування доходів, віднесення витрат, визначення ставок податків, норми, нормативи та інші. Умови бюджетних відносин мають бути узгоджені з їх принципами, не вступати в протиріччя з ними. Це по суті техніка бюджетних розрахунків. Однак непотрібно ні применшувати і перевищувати її значення. Без досконалої техніки не може нормально функціонувати механізм, але найдосконаліша техніка не допоможе, якщо механізм складено з зіпсованих, або зношених інструментів.
Надзвичайно важливе місце в системі управління бюджетним механізмом займають норми витрат на утримання бюджетних установ та ставки зарплати, пенсій, стипендій. Необгрунтовані або не взаємозв’язані норми і нормативи можуть розладнати роботу найдосконалішого механізму. Головна вимога до них полягає в тому, щоб їх встановлення та зміна базувались на соціальній спрямованості та на науково обгрунтованій методиці.
Функціонування бюджетного механізму забезпечується через організаційні структури, які характеризують надбудову суспільства. Це правове регламентування, планування та організація. Правове регламетування полягає в розробці й прийнятті законодавчих актів з фінансів, бюджету, грошового обігу, кредиту, валютних стосунків. Ця функція покладається на органи державної влади. Фінансове планування полягає, в першу чергу, в розробці основного фінансового плану держави, яким є бюджет затверджений законом. Функції організації бюджетної діяльності покладено на органи державного управління і безпосередньо на Міністерство фінансів, податкові служби, Національного банку. Ефективність управління бюджетним механізмом залежить насамперед від чітких і злагоджених дій цих органів.
Становлення самостійності Української держави, перехід економіки із планових засад господарювання на ринкові вимагають нових підходів до формування її соціально-економічної стратегії та розробки законодавчої бази, спрямованої на досягнення стратегічних завдань.
Результати функціонування економіки України та її бюджетної системи за останні роки дають підстави стверджувати, що економічна політика в цілому, та бюджетна, зокрема, не були спрямовані в належне русло і у достатній мірі не сприяли розвитку економічної системи у ринкових умовах, внаслідок чого поглибилася економічна криза, скоротилися обсяги валового внутрішнього продукту, національного доходу, державного і місцевих бюджетів тощо. Прийняті законодавчі акти та заходи організаційного характеру дещо сповільнили кризові явища, але до радикальних змін не призвели. Одними із причин такого становища вважаємо, що, з одного боку, перехід економіки від планових принципів функціонування до ринкових мав базуватися на новій соціально-економічній доктрині, яка мала б бути покладена в основу всієї економічної політики держави. Зрозуміло, що формування економічної системи ринкового типу виключно на базі планової економіки є неефективним, оскільки функціонування економічного механізму у цих системах суттєво відрізняється. Законодавча база була розроблена з урахуванням вимог ринку без зміни змісту економічних відносин. Накладання двох несумісних елементів таким чином, звичайно, призвело до негативних наслідків, чого і слід було чекати.
Вивчення досвіду законотворення у розвинутих країнах Заходу і перенесення цієї практики в Україну. Ми вважаємо недоцільним, а в деяких випадках, шкідливим копіювання законодавства інших розвинутих країн та їх автоматичне перенесення в Україну, так як наша держава знаходиться в інших умовах, що вимагає розробки власної економічної системи ринкового типу, власної законодавчої бази, специфічних для України, які б базувалися на власній основі [12,c. 36].
Вітчизняне законодавство в галузі економіки, включаючи бюджетне, доцільно формувати з врахуванням таких умов:
Завантажити реферат