Сторінка
7
Фактором, що суттєво позначається на доходах бюджету, є надання податкових пільг. Зниження податкового навантаження за рахунок надання пільг призводить до порушення принципу нейтральності оподаткування і засвідчує активний вплив держави на економічні рішення суб'єктів господарської діяльності.
Кабінет Міністрів України постановою "Про підсумки виконання Державного бюджету України за 1998 рік та заходи щодо забезпечення своєчасного формування показників зведеного та Державного бюджетів України на 2000 рік" (від 19-04.99 № 620) доручив Міністерству фінансів та Державній податковій адміністрації до прийняття Податкового кодексу України не розглядати пропозиції міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрації щодо надання пільг з оподаткування. Незважаючи на це, після виходу зазначеної постанови Урядом прийнято понад 100 рішень із надання податкових пільг.
У цілому сума пільг, наданих платникам у 1999 р., становила майже 18 млрд. грн., збільшившись порівняно з попереднім роком на третину. Значні суми пільг отримали платники податків міста Києва та Дніпропетровської області, відповідно 35 та 16 % загальної суми наданих пільг по Україні.
У загальній сумі наданих пільг найбільшу питому вагу посідають пільги з податку на додану вартість - понад 80 %, з податку на прибуток - майже 10 %, з акцизного збору - більше 4 %.
Існуюча система податкових пільг вимагає серйозного, глибокого аналізу з подальшим її переглядом і суттєвим скороченням. Недосконалість системи пільг значно звужує можливості наповнення бюджету, підриває фінансову дисципліну, а також впливає на перерозподіл ресурсів в економіці на користь неефективних і неконкурентоспроможних підприємств.
Значний вплив на обсяг надходжень до бюджету має зміна об'єкта оподаткування. Аналіз даних за 1999 р. свідчать, що внаслідок зміни об'єкта оподаткування бюджетом недоодержано 1150 млн. грн.
Порушенням податкового процесу є прийняття законодавчих актів щодо реструктуризації податкової заборгованості. Реструктуризація заборгованості, тобто відстрочка і розстрочка платежів, як правило, збільшує недоїмку до бюджету, відстрочені й розстрочені платежі своєчасно не вносяться до бюджету. Станом на 1 січня 2000 р. була несплачена реструктуризована податкова заборгованість становить 231,9 млн. грн. Слід підкреслити, що Законом України "Про списання та реструктуризацію податкової заборгованості" (від 05.06.97 № 314-97) передбачалося, що списання та реструктуризація податкової заборгованості буде одноразовим заходом, але на противагу цьому рішенню протягом 1998-1999 рр. було прийнято цілий ряд законодавчих актів, які передбачали проведення списання та реструктуризацію податкової заборгованості окремим платникам і цілим галузям.
Усього (станом на 01.01.2000) платникам податків надано відстрочку на 3,6 млрд. грн. Таким чином, втрати надходжень до державного бюджету в 1999 р. можна оцінити в сумі 43,4 млрд. грн., що більше ніж у два рази перевищує його фактичний обсяг.
Розмір валового внутрішнього продукту безпосередньо впливає на обсяг надходжень до бюджету.
Рисунок 2. Динаміка ВВП у 1997-2003 рр.[21,с.7]
Щорічні темпи спаду ВВП (найвищі — 23% у 1994 році) разом із небувалою гіперінфляцією (максимальна середньорічна — 4834,9% у 1993 році) і високим рівнем безробіття свідчать, що економіка була в стані стагфляції. У наступні роки криза тривала, але темпи спаду ВВП значно уповільнилися (до 10% у 1996 році, 2% у 1998 році й до 0,2% у 1999 році). І тільки у 2000 році спад припинився і було досягнуто приросту ВВП до попереднього року на 5,8% при інфляції 25,8%, а в 2001 році — на 9,1% при інфляції 6,1%. Проте реальний стан вітчизняної економіки відображають темпи спаду ВВП відносно 1990 року, які в 1999 році досягли 59,2% і в 2001 році — 52,9%.
Важливим фактором впливу на наповненість дохідної частини державного бюджету є як внутрішній так і зовнішній державний борг.
Великі розміри внутрішнього і зовнішнього боргу, а також відповідно зростання витрат на його обслуговування зумовлюють необхідність розв'язання проблеми державного боргу, а відтак і пошуку шляхів удосконалення механізму його управління. Як переконує досвід багатьох країн, чим обтяжливішим стає для держави нагромаджений зовнішній і внутрішній борг, тим активніше входить його обслуговування у взаємодію з функціонуванням економіки та її фінансової системи. Розв'язання проблеми обслуговування державного боргу є одним із ключових факторів економічної стабільності в країні.
Станом на 1 січня 2002 року державний борг України становив 14,085 млрд. дол. США, з них зовнішній борг -- 10,117 млрд. дол. (71,8%), внутрішній -3,968 млрд. дол. (28,2%).
Досліджуючи економічні передумови формування державного боргу, зазначимо, що бюджетний дефіцит виникає як результат кризових явищ в економічному та політичному житті держави і призводить до утворення й зростання державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, в свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит. Дефіцит може бути пов'язаний із необхідністю здійснення значних державних вкладень у розвиток економіки. В цьому разі він відображає не кризовий стан суспільних процесів, а державне регулювання економічної кон'юнктури, прагнення забезпечити прогресивні зрушення в структурі суспільного виробництва. Дефіцит може відображати кризові явища в економіці, її розвал, неефективність фінансово-кредитних зв'язків, нездатність уряду тримати під контролем фінансову ситуацію в країні. В цьому випадку бюджетний дефіцит — явище надзвичайно загрозливе, яке потребує вжиття не лише термінових економічних заходів для стабілізації економіки, фінансового оздоровлення господарства, а й відповідних політичних рішень. Проте в умовах функціонування економіки, що інтегрована в світогосподарські зв'язки, бюджетний дефіцит у допустимих межах може використовуватися.