Сторінка
6

Стан бюджету та фактори, що впливають на нього

Прийняття зазначених та інших законодавчих актів з питань опо­даткування та набуття ними чинності посприяло зменшенню надхо­джень до бюджетів усіх рівнів у 1999 р. на суму 2.3 млрд. грн , у 2000 р. - на 1.3 млрд. грн. відбулися суттєві втрати доходів і в 2001 р.

Практика такого роду реформування податкового законодавства не сприяє зміцненню довіри й поваги до Закону. Більше того, призво­дить до сумнівних планових показників доходів місцевих бюджетів, які були покладені в основу формування та визначення міжбюджетних трансфертів. За таких обставин створюються дискримінаційні умови для окремих територій, не стимулюється їх мотивація до нарощування обсягів виробництва й розширення податкової бази.

Ще одна проблема - це вдосконалення законів, особливо з пи­тань оподаткування та справляння тих платежів, які складають основу доходної частини бюджету. Це вимагає детальних, глибоких розрахун­ків щодо оцінки впливу їх на розвиток і тенденції суспільного відтво­рення, формування, розподіл і споживання ВВП; мобілізацію та стабі­льність державних доходів. Закони, що були прийняті в 1997 р. щодо справляння податку на додану вартість і податку на прибуток, за своїм змістом є нові, досить складні, неоднозначні та суперечливі в реаліза­ції, а їх впровадження вимагає суттєвих затрат і призводить до змен­шення надходжень до бюджетів усіх рівнів.

Ідея щодо необхідності їх упровадження в умовах економічної кризи та фінансової нестабільності на сьогодні запишається дискусійною. Проте слід відмітити, що на той час ані суспільство, ані держава, ані підприємства-платники податків і основний апарат працівників з їх реалізації та забезпечення виконання були просто не готові, як не го­тові й нині.

Запровадження податку на додану вартість, а також зобов'язань держави з відшкодування раніше сплачених його сум до бюджету (вхі­дного ПДВ), спричинило формування посередницьких структур щодо здійснення експортних і прирівняних до них операцій з метою одер­жання, крім виручки від реалізації, права на відшкодування частини попередніх витрат у формі сум вхідного податку на додану вартість.

Виникнення та реалізація права на відшкодування платникам по­датку на додану вартість не зобов'язує їх здійснювати розрахунки з по­стачальниками за одержані продукцію, товарно-матеріальні цінності, ви­конані роботи, надані послуги, а також сплачувати належні платежі до бюджету та загальнодержавних цільових фондів.

За таких умов бюджет став джерелом фінансування (відшкоду­вання) частини витрат підприємницьких структур, а доходи його не стали стабільними.

Цей Закон передбачає стимулювання інвестиційної діяльності підприємств і такі заходи необхідно підтримувати. Однак ці інвестиції відбуваються за рахунок непрямого бюджетного фінансування, змен­шення надходжень до бюджету без належного обліку державного відстежування та контролю за використанням таких коштів. Введення цих двох законів спричинило зупинення номінального їх зростання та до­ходів бюджету в цілому в 1997 р. та наступні роки. Доходи бюджету України становили: в 1997 р. - 28.1, у 1998 р. - 28.9 і в 1999 р. -32.9 млрд. грн., тобто номінальне залишалися майже на одному рівні, а реальна їх величина постійно падає. Однак навряд чи можна не погодитися, що саме в середині 90-х років минулого століття відбулося призупинення зростання доходів бюджету, почався відтік капіталу в "тіньовий" сектор. Прийняття цих двох законів ускладнило фінансову ситуацію і стало однією із причин зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів.

Доходи бюджету досі не можуть стати стабільними через закла­дену ідеологію відшкодування вхідного податку на додану вартість, формування валових витрат і нарахування амортизаційних відраху­вань для підприємств-платників податку на прибуток.

Прийняттю зазначених законів мала передувати клопітка робота з вивчення досвіду справляння відповідних податків у країнах Світового співтовариства, що дало б можливість адаптувати національне законо­давство й упередити виникнення проблеми відшкодування вхідного ПДВ.

Такі закони вимагають окремої програми щодо їх впровадження. експертної оцінки щодо наслідків реалізації, великої ідеологічно-роз'яснювальної роботи, узгодження потреби у фінансуванні держав­них видатків з планом мобілізації надходжень до бюджетів усіх рівнів.

Третя проблема - мобілізація та збільшення доходів бюджету. Її пов'язано з проведенням державної політики регулювання податко­вого навантаження, визначення оптимального рівня розподілу, пере­розподілу та споживання новоствореної вартості між суб'єктами суспі­льно-економічних відносин. Державна політика поміркованості, прагма­тизму та гнучкості в регулюванні оптимальності податкового наванта­ження особливо актуальна в період формування правових засад і еко­номічних відносин ринкового середовища, що забезпечить стабільність і поступове зростання державних доходів шляхом упередження роз­ширення "тіньового" сектору економіки.

У період, коли економіка України знаходилася в глибокій, затяж­ній кризі, виробничі потужності підприємств простоювали, зростало безробіття, вводилися важелі фіскального напряму та адміністративно-фіскальні методи державного регулювання. З метою забезпечення фі­нансування зростаючої потреби у видатках було обрано шлях пошуку збільшення надходжень до бюджету методом розширення переліку податків, зборів і обов'язкових платежів із застосуванням досить висо­ких податкових ставок за відсутності єдиного підходу в їх справлянні та веденні пільгового режиму оподаткування для окремих галузей, тери­торій та платників податків.