Сторінка
3

Поточні конверсійні й форвардні операції

Окремо на екран Рейтера можна вивести інформацію про курс долара до рубля, прокотированому російським банком (сторінка RUR=).

Табл. 9

Bid — це курці покупки. По котируванню bid банк купує базову валюту, у нашому випадку USD - долари США, продає валюту котирування, тобто німецькі марки.

Offer — це курс продажу. По котируванню offer банк продає базову валюту - долари, купує німецькі марки.

Увага! У визначенні дій, які необхідно почати з базовою валютою по стороні bid або стороні offer, важливе значення має, хто кому котирує валютний курс. Звичайно комерційні банки котирують курс своїм клієнтам - компаніям, фізичним особам, однак на міжбанківському ринку банки котирують курс один одному. Вищенаведене правило ставиться до банку, що котирує курс.

Для полегшення розуміння й запам'ятовування сторін bid й offer приведемо таку схему:

Припустимо, що клієнт банку тримає валютний рахунок у доларах США, але за умовами контракту повинен заплатити за поставляє оборудование, що, німецькі марки. Виставляючи банку платіжне доручення в німецьких марках проти свого доларового рахунку, клієнт фактично просить здійснити йому конверсію доларів у необхідні для закупівлі встаткування марки. Банк виконує

конверсію по котируванню bid, купуючи в клієнта долари (шляхом списання їх з рахунку клієнта) і продаючи йому марки (зараховуючи на рахунок клієнта й здійснюючи платіж).

Дане правило застосовне також до діяльності банківських обмінних пунктів. Припустимо, громадянин, що має банкноту в 100 доларів й маючий потребу в рублях, звертається в пункт обміну валют банку «Російський Кредит» і бачить наступні котирування наявного курсу долара США до рубля:

Покупка (bid) Продаж (Offer) 4350 4450

Громадянин продасть 100 доларів банку за курсом 4350, одержавши в обмін 435 тис. рублів. Другий громадянин, що бажає перевести зайві рублі в долари купить стодоларіву купюру за курсом 4450 рублів за долар, заплативши при цьому 445 тис.рублів. На цих двох угодах банк заробив 10 тис.рублів.

Різниця між правою й лівою стороною котирування називається спреда (spread) або маржа (margin) і є основою для одержання банком прибутку по протилежних угодах із клієнтами або іншими банками. Маржа (спред) може розглядатися як «плата за послуги». Для здійснення подвійного котирування банк повинен покривати витрати, що виникають у зв'язку із проведенням операції, а також брати до уваги потенційні ризики зміни валютного курсу.

Розмір маржі може змінюватися залежно від декількох причин.

Статус контрагента. Розмір банківської маржі ширше для клієнтів банку, ніж для інших банків на міжбанківському ринку. При котуванні курсу долара до марки USD/DEM на міжнародному валютному ринку ширина спреда становить не більше 10 пунктів (звичайно 5 пунктів) - 1.5510/20. На московському міжбанківському ринку ширина маржі курсу долар/рубль USD/RUR становить звичайно 3 рублі - 4857/60. Своїм клієнтам при проведенні валютні конверсії банки котирують більше широкий спред, наприклад, USD/DEM = 1.5480 - 1.5630.

Ринкова кон'юнктура. В умовах нестабільного, що швидко змінюється курсу розмір маржі звичайно більше. Наприклад, в умовах різкого падіння курсу долара на міжнародних ринках багато банків буде котирувати по угодах долар/німецька марка не менш 10 пунктів. В умовах ажіотажного попиту на долари в періоди загострення інфляції в Росії банківські обмінні пункти збільшують маржу до сотень рублів.

Котируєма валюта й ліквідність ринку. Розмір маржі більше при котуванні банком рідко вживаної валюти або по угодах на менш ліквідному ринку. Наприклад, австрійський банк прокотує курс грецької драхми до фінської марки ширше, ніж курс долара до шилінга. По цій же причині на російському ринку банки котирують курс німецької марки до рубля ширше, ніж долара до рубля, — до 10 рублів, оскільки ринок подібних угод є менш ліквідним. Також менш ліквідним ринок може бути внаслідок свого географічного положення - наприклад, по угодах долар/рубль у Санкт-Петербурзі банки котирують більше широкий спред - 5-10 рублів, наприклад, 4155/65.

Сума угоди. На світових валютних ринках банки котирують стандартні спреди в 5 пунктів по угодах на средньориночні суми від 1 до 10 млн. доларів проти німецької марки, японської ієни, фунта стерлінгів, швейцарського франка. Як більші по обсязі угоди, так і менш великі проводяться з більше широким спредом. Великі угоди піддають банк більше значним ризикам, тоді як для менших сум зростають витрати банку по їхньому проведенню. Для російського міжбанківського ринку середня сума конверсійної угоди становить 2 млн. доларів.

Характер відносин між контрагентами. Якщо між банками-контрагентами протягом ряду років зложилися стійкі позитивні відносини, відсутні випадки невиконання умов угод, і дилери банків добре знають один одного, то розмір маржі може бути . більше вузьким. Якщо дилер банку не бажає робити конверсійні угоди з певним контрагентом, але в чинність ряду обставин не хоче відмовляти йому навпростець, то він прокотує широкий спред, свідомо прирікаючи контрагента на відмову від операції.

2.3. Відкрита валютна позиція

Відкрита валютна позиція — це розбіжність вимог (активів) і зобов'язань (пасивів) в іноземній валюті для учасника валютного ринку (банку, компанії).

Позиція буває довгої (long position) і короткої (short position).