Сторінка
3

Індивідуальний та диференційований підхід при вивченні математики

Спеціальні прийоми роботи з інертними і рухливими учнями

Працюючи з інертними учнями вчителю необхідно:

1) не вимагати від них негайного включення в діяльність, оскільки їхня активність у виконанні нового виду завдань зростає поступово;

2) поступово пропонувати різні завдання, не квапити зі своїми виконанням, оскільки вони можуть активно працювати з різними завданнями, а деякі взагалі відмовляються виконувати їх;

3) не квапити зі зміною невдалих формулювань при усних відповідях; інертним учням потрібен час на обмірковування, оскільки вони найчастіше йдуть прийнятим стандартам у відповідях, домашнім заготовкам, уникають імпровізацій;

4) не запитувати на початку уроку, оскільки інертні учні ніяк не відволікаються від попереднього ситуацій (наприклад, від справ, якими вони були заняті на перерві);

5) уникати ситуацій, коли від інертного потрібно одержати швидку усну відповідь на несподіване питання; потрібно надати йому час на обмірковування;

6) в останній момент виконання завдань зайве відволікати такого учня, переключати його на щось інше;

Оскільки певні труднощі у навчальній діяльності з «рухливими» учнями обумовлені швидким згасанням активності, втратою інтересу до виконуваної діяльності (особливо коли вона одноманітна), частим відволіканням. Вони у більшій мірі, ніж інертні, потребують постійного керівництва й контролю із боку вчителя. Їм треба допомогти навчитися довільно регулювати свою діяльність, належним чином її організовувати. Корисно спеціально тренувати учнів з рухомою нервовою системою бути стриманим, привчати до початку роботи, вислуховувати остаточно вказівки вчителя. Увагу під час уроків не можна просто зажадати, а цілком можна виробити, виховати терплячим нагадуванням, багаторазовим повторенням вимог без закидів й роздратування. Для таких учнів необхідні постійна увага й контроль із боку вчителя.

Крім психологічних чинників на навчальний процес свій вплив надає стан здоров'я дитини. Хвороби, залежно від свого характеру, надають на учня тимчасовий чи постійний негативний вплив – знижують працездатність. Різні фізичні дефекти (розлад зору, слуху, олігофренія, затримка розумового розвитку) унеможливлюють нормальний процес навчально-пізнавальної роботи і зумовлюють потребу у спеціальному навчанні. Створюються спеціальні класи у яких основний наголос робиться на міцне засвоєння програми-мінімум. На головному місці тут є індивідуальна допомога кожному учню.

Етап мотивації, як найважливіший чинник успішного навчання математики

Розглянемо питання індивідуальних особливостей учнів на етапі мотивації під час навчання математики.

Навчальна мотивація є найважливішим серед інших чинників, стимулюючих учня до навчальної діяльності. Вона окреслюється спрямованістю учня до різних сторін навчальної діяльності. Як відомо з психології, мотиви навчальної діяльності діляться на пізнавальні і соціальні. При конструюванні етапу мотивації, передусім, треба врахувати особливості пізнавальних інтересів учнів, визначити їх характер (спрямованість до шкільних предметів) і спрямованість. За характером пізнавальні інтереси діляться на аморфні, широкі і стрижневі. Спрямованість ж пізнавального інтересу характеризується тим, що може виявлятися або до науково-теоретичних основ знань, або до практичних використань. Від характеру й направленості пізнавальних інтересів школярів залежить вибір учителем змісту навчального матеріалу.

Назвемо деякі шляхи індивідуалізації під час обліку характеру пізнавальних інтересів учнів.

Якщо в учнів спостерігається стрижневий інтерес до математики, то, на етапі мотивації можна пропонувати завдання суто математичного змісту.

Наприклад, під час введення поняття «паралелограм» як мотивацію можна використовувати завдання наступного виду:

- У чотирикутнику відомі довжини а і b двох суміжних сторін. Якою має бути форма чотирикутника, щоб за цих даних можна було визначити периметр?

- У яких випадках перебування всіх елементів чотирикутника досить знати дві його суміжні сторони, і кут між ними?

Якщо в учнів пізнавальний інтерес є стрижнем стосовно інших дисциплін природного чи гуманітарного циклів, то тут для них корисно для мотивації створювати ситуації, вирішення яких, по-перше, вимагає знань із цікавих для них областей, а по-друге, дає спосіб розв'язання нових видів завдань з цих галузей.

Так, учням, які мають пізнавальний інтерес є у сфері історичних наук, корисно пропонувати творчі самостійні роботи, пов'язані з історією відкриття того чи іншого факту. Наприклад, щодо теореми Піфагора можна запропонувати підготувати повідомлення за такими темами: «Піфагор та її школа», «Теорема Піфагора й різні способи її доведення».

Учні, найбільше зацікавлені природними науками, із задоволенням розв’язують завдання, які потребують різноманітних природничо-наукових знань.

- Удар падіння каменю, кинутого у криницю13м, почули через3с. Визначити початкову швидкість падіння каменю.

- На якій відстані від особи потрібно тримати опукле дзеркало діаметром

d = 5см, щоб бачити зображення всього обличчя? Фокусна відстань дзеркала f = 7,5 см, довжина особи l = 20см.

Учням, які цікавляться економікою, як мотиваційні завдання можуть бути запропоновані завдання економічного характеру:

Людина поклала в ощадбанк 500грн. Після закінчення року до них були додані банківські відсотки від вкладу, і в той же час він вніс додатково ще 500грн. Після того як пройшов ще один рік, вкладник попросив видати йому накопичені до внеску відсотки. Яка річна процентна ставка банку, якщо вкладник одержав 30грн. 20коп.?

При наявності в учня широкого пізнавального інтересу, спектр завдань, запропонованих йому в якості мотиваційних, значно розширюється. Це можуть бути як завдання, сюжет яких узято з окремих областей, що його цікавлять так і задачі міжпредметного характеру.

Але якщо інтерес до математики аморфний або зовсім відсутній, то корисно використовувати завдання, що приваблюють незвичністю способу розв'язання, який показує переваги математичних методів над буденними, життєвими. Наприклад, при введенні поняття «паралелограм» задача, розглянута вище (У чотирикутнику відомі довжини а і b двох суміжних сторін. Якою має бути форма чотирикутника, щоб за цих даних можна було визначити периметр?), може бути переформульована наступним чином:

Собака і лисиця влаштували змагання з бігу. Вони домовилися, що переможцем буде той з них, хто, пробігши по двох суміжних сторонах поляни, що має форму чотирикутника, першим прибіжить з однієї вершини в протилежну. Відомо, що дві суміжні сторони АВ і BC поляни зв'язані співвідношенням BC = 2АВ. Якої форми має бути галявина, щоб можна було встановити співвідношення швидкостей собаки і лисиці, при якому собака переможе лисицю?

У темі «Квадратні рівняння» можна запропонувати наступну задачу:

Учасники засідання обмінялися рукостисканнями, і хтось підрахував, що всіх рукостискань було 66. Скільки людей з'явилося на засідання?

Облік спрямованості пізнавальних інтересів школярів вимагає іншого підходу до вибору методів і прийомів індивідуалізації. Вчителю, перш за все, необхідно звертати увагу на сутність завдань, а не тільки і не стільки на їх форму.