Сторінка
14

Вплив проблемного навчання на пізнавальну активність і самостійність молодших школярів

Організаційні форми навчання в початкових класах дуже різноманітні за змістом, структурою, способами організації навчальної діяльності.

Визначаючи методику проведення уроків, класоводові треба врахувати змістові особливості різних предметів, істотні відмінності розвитку молодших дітей, умови, в яких працюють початкові класи в різних типах шкіл, матеріальне забезпечення тощо. Обираючи той чи інший метод навчання, учителю необхідно одночасно враховувати багато залежностей: методи, загальні умови, випадкові (невідомі) причини, величину і спрямованість впливу яких не можна передбачити завчасно. При першому наближенні до проблеми вибору методів останніми доводиться зневажати, проте слід пам’ятати, що саме наявністю непередбачених причин зумовлюється надійність прогностичних висновків. Завдання оптимізації методів формулюється однозначно: у конкретних умовах з багатьох методів слід виділити ті, які забезпечують найвищу ефективність навчання за прийнятими критеріями.

При розгляді суті і особливостей проблемного навчання бачимо, що організація такої технології дійсно сприяє розвитку розумових сил учнів (суперечності примушують задуматися, шукати вихід з проблемної ситуації, ситуації утруднення), самостійності (самостійне бачення проблеми, формулювання проблемного питання, проблемній ситуації, самостійність вибору плану рішення), розвитку творчого мислення (самостійне застосування знань, способів дій, пошук нестандартного рішення). Воно робить свій внесок у формування готовності до творчої діяльності, сприяє розвитку пізнавальної активності, усвідомленості знань, попереджає появу формалізму, бездумності. Проблемне навчання забезпечує міцніше засвоєння знань; розвиває аналітичне мислення, робить учбову діяльність для учнів привабливішою, заснованою на постійних труднощах; воно орієнтує на комплексне використання знань.

Важливо і те, що проблемне навчання, змушує учнів стикатися з суперечностями, розбиратися в них, шукати рішення, є одним із засобів формування критичного мислення.

До слабких сторін проблемного навчання слід віднести значно великі витрати часу на вивчення учбового матеріалу; недостатню ефективність при рішенні завдань формування практичних умінь і навичок, де показ і наслідування мають велике значення; слабку ефективність їх при засвоєнні принципово нових розділів учбового матеріалу, де не може бути застосований принцип апперцепції (опори на колишній досвід); при вивченні складних там, де вкрай необхідне пояснення вчителем, а самостійний пошук виявляється недоступним для більшості школярів.

Відповідно до результатів проведеного дослідження можна визначити основні шляхи удосконалення уроків, а саме:

завчасна підготовка вчителя до наступного уроку;

максимальна цілеспрямованість уроку;

диференційований підхід до організації засвоєння навчального матеріалу;

повторення й узагальнення в системі уроків;

засоби взаємозворотнього зв’язку між учителем і учнем на уроці.

Дуже важливо, щоб засвоєні знання переходили в гнучкі уміння, раціональні способи, щоб навчальний результат уроку поєднувався з розвитком пізнавальних здібностей учнів, їх умінням учитися.

На основі результатів проведеного дослідження встановлено, що цілеспрямоване і систематичне використання проблемних методів навчання на уроках рідної мови забезпечить усвідомлення учнями відповідного граматичного матеріалу, формування в них умінь і навичок, які сприятимуть кращому засвоєнню знань.