Сторінка
2

Методика роботи соціального педагога з профорієнтації вихованців

В енциклопедичному словнику економіки та права професійна орієнтація визначається як система заходів, спрямованих на надання допомоги молоді у виборі професії.

У медичному словнику дано таке визначення професійної орієнтації – це сукупність заходів, спрямованих на підготовку молоді до раціонального вибору професії, найбільш відповідної індивідуальним анатомо-фізіологічним і психологічним особливостям людини, стану її здоров’я, схильності і наявних у неї навичок, з урахуванням потреб народного господарства в кадрах.

У педагогічному словнику професійна орієнтація визначена як інформаційна та організаційно-практична діяльність сім’ї, учбових закладів, державних товариств, і комерційних організацій, що забезпечують допомогу населенню у виборі, підборі або зміні професії з урахуванням індивідуальних інтересів кожної особистості і потреб ринку праці. Координується спеціалізованими службами, у складі яких діють центри, бюро, кабінети та ін.

У рамках соціально-педагогічного підходу професійна орієнтація розглядається як система соціальних, економічних, психологічних, педагогічних, медичних положень, що складають технологію соціально-педагогічної підтримки учнів, спрямованої на активізацію соціально-професійного самовизначення особистості, формування профорієнтаційних компетенцій з метою самореалізації та адаптації в умовах ринку праці, що розвивається.

Вивчаючи психологічну, педагогічну, соціально-педагогічну літературу звертаємо увагу на досвід профорієнтаційної роботи в Україні. Переглянувши 24 періодичні видання "Психолог" та 24 періодичні видання "Соціальний педагог",виявлено, що у періодичних виданнях "Психолог" подано багато практичного матеріалу по проведенню профорієнтаційних тренінгів, ігор, інтегрованих уроків, тобто більше конкретних статей по профорієнтаційній роботі. У періодичних виданнях "Соціальний педагог" виявлено більше статей, присвячених загальним питанням по профорієнтаційній діяльності. Провівши аналіз наявних статей та інших наукових праць ми прослідкували роботу по професійній орієнтації учнів, починаючи з початку ХХ століття.

З середини 20-х років в Україні для допомоги випускникам шкіл і професійних навчальних закладів у виборі професії з наступним працевлаштуванням створюються спеціальні служби – "консультаційні амбулаторії". При цьому їх ініціаторами, організаторами та засновниками спочатку були громадські організації у великих промислових містах, а вже після вони набули статусу державних. Основна задача "консультаційних амбулаторій" полягала у розподіленні підлітків по школах фабрично-заводського навчання. У лабораторіях лікарі вивчали показання та протипоказання до професії. Психологи ставили задачу вивчення та класифікації професій з метою профконсультації. Хоча й були спроби попереднього вивчення дітей в школах, та багато підлітків проходили через лабораторії по профконсультації за короткий термін. Вивчали здібності в основному за допомогою тестів. У подальшому робота профконсультації була припинена у зв’язку з помилковим тлумаченням деяких положень постанови ЦК ВКП(б) "Про педологічні викривлення в системі наркомосів".

Система професійної орієнтації, що склалася до 50-х років ХХ ст. мала забезпечувати кваліфікованою робочою силою діюче на той час виробництво. Таке соціальне замовлення визначалося швидкими темпами науково-технічного розвитку.

Крім того, треба було швидко відновлювати зруйнований у період Великої Вітчизняної війни господарський комплекс країни, переорієнтувати діяльність підприємств на виробництво товарів широкого вжитку, одночасно зберігаючи і військовий потенціал. А це потребувало величезних капіталовкладень ще й у систему освіти яка мала б забезпечити ці галузі інженерно-технічними робітничими професіями. Зазначене вище соціальне замовлення актуалізувалося ще й тому, що внаслідок ведення тривалої війни скоротилася кількість кваліфікованих працівників. Такий надзвичайно високий попит й визначив домінування в системі професійної орієнтації населення передусім інтересів держави і лише згодом бажання і можливостей особистості.

У 60-ті роки ХХ ст. підписано цілу низку нормативних документів, які створили підґрунтя для розбудови системи професійної орієнтації населення. У науково-дослідницьких закладах розгорнулася досліджувальна робота з питань профорієнтації. В 1963 році в Інституті педагогіки в Києві відкрили сектор профорієнтації. Вперше в історії України було створено предпосилку для вільного вибору професії. Здійснення політехнічного навчання створює основу для професійної орієнтації школярів. Але і при цих сприятливих умовах необхідна спеціальна цілеспрямована робота по профорієнтації. На той час в теорії та практиці професійної орієнтації домінувала спрямованість змісту, форм та методів профорієнтаційної роботи на забезпечення потреби окремих галузей і регіонів у відповідних трудових ресурсах. Тому ґрунтовно розроблялися зміст, форми та методи професійної інформації, освіти агітації, пропаганди та цілеспрямованої підготовки особистості до вибору професії, які втілилися в діяльність відкритих в середині 80-х років минулого століття 60 регіональних центрів професійної орієнтації молоді, кабінетів і куточків профорієнтації в кожній школі, навчально-методичних кабінетів координуючих центрів (у межах району – профцентри, у школі – шкільна рада і т.д.) та методистів з професійної орієнтації учнів.

До кінця ХХ ст. змінилися зміст і особливості трудової діяльності людини в умовах світового розподілу праці. На зміну використання у виробництві некваліфікованої робочої сили або величезних матеріальних ресурсів і енергії, які не можуть дати високих результатів. приходять високі технології, які потребують творчих здібностей людини, формування яких займає не одне десятиліття. І вже в основі розвитку лежить прагнення особистості до реалізації свого професійного потенціалу, досягнення вершин майстерності у вчасно обраній сфері трудової діяльності. Досягається це також завдяки системі професійної орієнтації, яка покликана забезпечити умови для усвідомлення особистістю свого ставлення до себе як суб’єкта професійної праці та поведінки, що передбачає здійснення самостійного пошуку професії з урахуванням власних інтересів і можливостей, а лише згодом кон’юктури ринку праці.

З отриманням Україною незалежності відбулися зміни у навчально-виховному процесі школи. В основному це були негативні зміни і трудова підготовка дітей занепала. Зменшилася кількість учнів, які проходили професійне навчання, та кількість шкіл, де воно було організоване. Такий стан роботи значно погіршив профорієнтацію учнів.

Останнє десятиріччя ХХ ст. характеризується низкою економічних негараздів у країні, що привели до падіння престижу освіти, а тому у певної частини школярів знизився інтерес до навчання. Відповідно профорієнтаційна робота погіршувалася та проводилася на низькому рівні.

В даний час у зв'язку з реформою освіти, ядром якої є профільне навчання, спостерігається деяке відродження інтересу до шкільної профорієнтації. У ряді шкіл з ініціативи батьків, директорів, педагогів і психологів, соціальних педагогів поновлюється профорієнтаційна робота.