Сторінка
1

Методика роботи соціального педагога з профорієнтації вихованців

Розвиток ринкових відносин в Україні, реформування та модернізація системи освіти – усе це сприяє оновленню ринку освітніх послуг та ринку праці. Зміни умов, змісту і засобів праці потребують функціонування довготривалої та динамічної системи професійної орієнтації, що виступає складовою неперервної освіти. У кінці ХХ – на початку ХХІ ст. при розбудові незалежної України з’явилася можливість по-новому підійти до проблеми підготовки особистості й країни. Але високий рівень безробіття серед молоді на сучасному етапі, плинність кадрів, незадоволеність значної кількості людей своєю спеціальністю свідчать, що питання вибору професії підростаючим поколінням не можна вважати розв’язаним.

Орієнтація вихованців на професійну діяльність у системі загальної освіти потребує наукового переосмислення, результатом якого повинно бути впровадження в освітню практику нового змісту навчально-виховної роботи, нових форм профорієнтаційної роботи, адже школярі повинні не тільки отримувати знання у школі, а й готуватися до професійної діяльності, і бажано, щоб ця діяльність відповідала їхнім особистісним якостям і одночасно користувалася попитом на ринку праці.

Свого часу В. Сухомлинський у своїй статті "Виховувати любов до праці" порушував питання про великі недоліки у виховній роботі серед юнаків і дівчат старших класів, у вихованні правильних поглядів на працю, правильних естетичних поглядів і моралі. Він говорив про те, що в більшості система виховної роботи в школі була мало пов’язана з майбутньою трудовою діяльністю учнів. На лекціях і під час бесід, на конференціях читачів і на диспутах учні захоплюються величними образами патріотів-трудівників різних галузей народного господарства. Але в побудові виховних бесід та інших заходів допускається та помилка, що учні бачать часто тільки наслідки трудового героїзму людей, їх приваблює поезія праці здебільшого в її результатах. Не достатньо звертають увагу учнів на ті труднощі, з якими вони зустрінуться в майбутньому. Не показують їм того простого, буденного, звичайного, що є водночас високим, прекрасним, поетичним тільки при тій умові, коли людина розуміє, в ім’я чого вона перемагає труднощі на своєму шляху.

Проблемні питання профорієнтаційної роботи висвітлені в роботах психологів М. Пряжникова, Є. Климова. Вони дали наукове обґрунтування профорієнтації, виділили класифікацію загальних методів профорієнтаційної роботи в школі, причини необхідності її проведення, та аналізували загальні форми і методи професійної роботи на різних вікових етапах у загальноосвітніх закладах.

Суттєва характеристика соціально-педагогічного підходу до профорієнтаційної роботи соціального педагога відображена у дослідженнях Н. Завєріко, Л. Міщик, які розглядають стан проблем професійної орієнтації учнів загальноосвітньої школи на сучасному етапі розвитку суспільства.

В Україні додаткові соціальні проблеми створюють ситуацію невідповідності між високими вимогами роботодавців до кваліфікації спеціалістів та неготовністю молоді до вибору професії, а значить до праці в нових економічних умовах.

Наукова актуальність теми полягає у тому, що існуюча теоретична база професійної орієнтації недостатня для її ефективностї.

Істотним гальмом розвитку профорієнтації є те, що вона, як правило, розрахована на деякого усередненого учня; відсутній індивідуальний підхід до особистості, яка вибирає професію.

Об’єкт дослідження – процес профорієнтаційної роботи з вихованцями.

Предмет дослідження – соціально-педагогічні технології та методи в умовах профорієнтаційної роботи з вихованцями.

Мета дослідження – розкрити технології профорієнтаційної роботи соціального педагога з професійної орієнтації старшокласників.

Завдання дослідження:

1. Здійснити аналіз педагогічної, психологічної, соціально-педагогічної літератури з профорієнтаційної діяльності соціального педагога.

2. Розглянути напрями профорієнтаційної діяльності соціального педагога.

3. Визначити сутність, форми і методи профорієнтаційної роботи з вихованцями.

4. Експериментально перевірити ефективність використання різноманітних методів профорієнтаційної діяльності в загальноосвітній школі.

Гіпотеза: робота по професійній орієнтації буде ефективною, якщо соціальний педагог використовуватиме у своїй роботі різні інноваційні технології та методи.

У процесі дослідження використовувалися методи: теоретичні (вивчення й аналіз науково-методичної літератури з досліджуваної проблеми); емпіричні (анкетування, опитування, спостереження, бесіда, консультування, проведення тренінгів).

База дослідження: військово-патріотична школа "Спецназ" м. Старобільськ, Луганської обл.

Основним результатом дослідження є розробка технології та методів роботи соціального педагога з профорієнтації старшокласників. Профорієнтаційна робота у школі включає в себе такі складові: професійне просвітництво (профінформація і профпропаганда), професійна діагностика і професійне консультування. Перші частини проводяться в групі, консультація проводиться індивідуально. При цьому використовуються такі методи: тестування, лекція, групова та індивідуальна бесіда, диспут, гра.

Практична значимість даної технології та методів полягає в тому, що при їх реалізації очікується підвищення рівня профорієнтування старшокласників, поява у них бажання підійти до питання про своє професійне майбутнє з великою увагою.

Аналіз педагогічної, психологічної, соціально-педагогічної літератури з профорієнтаційної діяльності соціального педагога

За останні роки проведено чимало дослідницької роботи, яка відображена у різноманітних наукових книгах та періодичних виданнях, присвячених проблемам професійної орієнтації. Психологи, соціологи, лікарі, педагоги спільно розробляють рекомендації, тести, користуючись якими, молода людина може з більшою імовірністю прийняти правильне рішення у виборі професії.

Треба звернути увагу, що існують різні визначення професійної орієнтації. Так, у Положенні про професійну орієнтацію молоді, яка навчається дається таке визначення: професійна орієнтація – це комплексна науково обґрунтована система форм, методів і засобів, спрямованих на забезпечення допомоги особистості в активному свідомому професійному самовизначенні та трудовому становленні.

Основою професійного самовизначення особи є самопізнання та об’єктивна самооцінка індивідуальних особливостей, співставлення своїх професійно важливих якостей і можливостей з вимогами, необхідними для набуття конкретних професій, та кон’юктурою ринку праці.

У психологічному словнику дано визначення: професійна орієнтація – система заходів щодо залучення індивіда до світу праці. Передбачає:

1. професійне просвітництво, інформування про світ професій;

2. професійне виховання, вироблення професійно важливих особистих якостей (працездатність, відповідальність);

3. професійне консультування.

В Енциклопедії соціології дається таке визначення: орієнтація на професію – це комплекс психолого-педагогічних і медичних заходів, спрямованих на оптимізацію процесів підготовки і перепідготовки індивідів до трудової діяльності відповідно до їх бажання, схильностей та сформованих здібностей, а також з урахуванням потреби в кадрах народного господарства і суспільства в цілому.