Сторінка
3
Віддаючи належне наявним науковим працям з вивчення різних аспектів профорієнтації школярів, відзначимо, що практично не розробленим залишається соціально-педагогічний підхід до її реалізації в умовах установи загальної освіти. Як було сказано вище, питаннями теорії та практики профорієнтації старшокласників займаються в основному представники психологічної науки. Досліджень і розробок соціальних педагогів у цій галузі дуже мало.
Отже, проаналізувавши роботу по професійній орієнтації учнів, починаючи з початку ХХ століття ми дійшли висновку що, здебільшого вона визначалася державою і велася в інтересах держави. У наш час питання профорієнтаційної роботи вимагає нового підходу, бо в умовах ринкової економіки роль держави зменшується і щоб обрати "свою професію" важливо врахувати попит на професії на ринку праці, схильності та здібності конкретної людини. Тому в навчально-виховних закладах з ініціативи батьків, директорів, педагогів, психологів, соціальних педагогів поновлюється профорієнтаційна робота, але залишається не розробленим соціально-педагогічний підхід до її організації.
Напрями профорієнтаційної роботи соціального педагога
Професійна орієнтація в школі – це система учбово-виховної роботи, спрямованої на засвоєння учнями необхідного об’єму знань про соціально-економічні і психофізичні характеристики професій.
Основні напрями профорієнтаційної роботи соціального педагога в загальноосвітній школі:
професійна просвіта (профінформація і профпропаганда);
професійна діагностика;
професійне виховання;
професійне консультування;
Професійне просвітництво – науково організоване інформування про зміст трудової діяльності в різних сферах, шляхи отримання професії, актуальність її на ринку праці, а також вимоги професій щодо індивідуально-психологічних особливостей людини.
Професійне просвітництво умовно поділяють на дві форми: професійну інформацію та професійну пропаганду.
Професійна інформація покликана інформувати учнів про світ професій та спеціальності, про зміст роботи, умови матеріального та соціального середовища, оплату, режим праці та відпочинку, перспективи розвитку даної професії, форми та терміни навчання, можливості кар’єрного росту. Особливу увагу приділяють просвітництву загальних вимог професії, щодо стану здоров’я людини, рівню розвитку її психологічних і психофізіологічних характеристик, особистих якостей, рівню загальноосвітньої та спеціальної підготовки.
Профінформаційні заходи виконують не тільки пасивно-ознайомлювальну функцію, а й активно-виховну функцію, тому важливе місце у їх проведенні займає не просто надання інформації про професії, але й пропаганда деяких із них.
Профпропаганда – формування у молоді інтересу до певного виду діяльності та роз’яснення престижності робочих професій.
Професійна агітація повина активно впливати на вибір школярами професій, потрібних суспільству. Професійна пропаганда повинна формувати позитивне відношення до проблем вибору професії, до активізації в учнів прагнення засвоїти професію, потрібну базовому підприємству, району, місту і т.д.
Велика роль в просвітництві належить позакласній роботі: шкільні кружки, екскурсії на підприємства.
Для цілей профпросвітництва створюють фільми та телевізійні передачі, які дають можливість, з однієї сторони спостерігати підприємства та професії, яких не має в районі, де знаходиться школа, а з іншої – звернути увагу учнів на ті особливості праці, які вислизнули з виду під час екскурсій .
Почерпнути інформацію про професії та відомості про перспективні тенденції зайнятості можна з різних літературних джерел: довідники з описанням професій (спеціальностей), їх особливостей; довідники для вступників у різні учбові заклади.
Розглянемо важливість професійного виховання. Професійне виховання – містить низку заходів із формування схильностей і професійних інтересів вихованців. Цей напрямок профорієнтаційної роботи передбачає передусім підвищення ефективності учбової роботи, залучення школярів до різноманітних видів позашкільної суспільно-корисної діяльності, стимулювання їхніх пізнавальних можливостей, самопізнання і самовиховання. На цій ділянці профорієнтаційної роботи соціальний педагог має діяти у тісному контакті з класним керівником і з вчителями-предметниками. Виявляти і підтримувати інтереси школяра до різних навчальних предметів, спонукати до самостійної роботи із вивчення сфери діяльності, яка його зацікавила.
Позитивну роль тут мають зіграти предметні гуртки і гуртки за інтересами, особливо якщо вибрані вони будуть з урахуванням переважаючого інтересу до одного з типів професійної діяльності. Адже поза сумнівами, що тільки у конкретній роботі можливе виховання професійних інтересів, виховання поваги до професії, в основі якої повинна лежати любов до праці, психологічна готовність до будь-якої роботи.
Професійне консультування – психологічна допомога людям у професійному самовизначенні, плануванні професійної кар’єри, а також у подоланні труднощів професійного життя.
Професійної консультації потребують найчастіше випускники 9 – 11-х класів. Вона ґрунтується на знанні схильностей та інтересів консультованого, його особистих якостей. Професійна консультація проводиться з метою допомогти старшокласнику ніби "приміряти" професії, що цікавлять його, на себе, задоволення інтересу школяра щодо конкретної спеціальності (до її змісту, вимог до якостей особистості і врахуванню протипоказань для виконання тієї чи іншої роботи). Під час консультації визначаються можливі шляхи професійного навчання, терміни навчання, перспективи професійного зростання, затребуваність фахівців на ринку праці. Профконсультація стимулює роздуми підлітка про перспективи свого особистого і професійного самовизначення, надаючи йому певні орієнтири для оцінки своєї готовності до реалізації намічених планів.
Виділяють такі головні функції профконсультації як: інформаційна і діагностична.
Інформаційна функція передбачає надання учню інформації про професії, професійні учбові заклади.
Діагностична функція передбачає визначення рівня розвитку фізіологічних і психологічних особливостей вихованців.
Соціальний педагог, як професійний консультант,повинен знати особливості профконсультаційної роботи з різними віковими групами школярів та досконало здійснювати діагностичне обстеження особистості з профорієнтаційною метою; запроваджувати всі етапи профконсультаційної роботи.
Напевно, головним елементом профорієнтації є професійна діагностика. Без неї не можуть функціонувати ані професійна консультація, ані професійне виховання. Професійна діагностика займається вивченням особистості школяра, процесу росту, формування якостей, здібностей та інтересів. Це фундамент, на якому формується професійне самовизначення особистості. Діяльність ця проводиться протягом всього періоду шкільного навчання соціальним педагогом за допомогою різноманітних методик. З учнями 7 – 11-х класів проводити її можна за допомогою опитувальників і анкет, досить апробованих та інформаційних, а також карти профорієнтації.