Сторінка
4

Методика роботи соціального педагога з профорієнтації вихованців

Усі перераховані компоненти профорієнтації взаємопов’язані, знаходяться у взаємодії та доповнюють один одного, утворюючи певну структуру, у рамках якої будується профорієнтаційна робота.

Отже, щоб вибір професії був справді свідомим і вільним, необхідно враховувати принаймні такі фактори: інформованість про світ професій; знання своїх особистих особливостей; уміння співвідносити особисті якості з вимогами, які пред’являє професія і спеціальність, взаємозв’язок усіх ланок педагогічного процесу (педагогів, психолога, соціального педагога, медика та інших).

Уся шкільна робота повинна сприяти професійному самовизначенню учнів, насамперед виявленню й розвитку здібностей, формуванню мотивів вибору професії, професійних інтересів, моральних та інших якостей, важливих для майбутньої трудової діяльності.

Таким чином, діяльність соціального педагога з профорієнтації вихованців має напрямки: професійна освіта (профінформація, профпропаганда), професійна діагностика, професійне виховання, професійне консультування. Усі ці етапи профорієнтаційної роботи допомагають визначити професійну спрямованість особистості.

Аналіз науково-методичної літератури показав, що питання профорієнтаційної роботи розглядалося багатьма дослідниками і здебільшого профорієнтаційна робота відбувалася в інтересах держави. В наш час роль держави зменшується і тому, щоб обрати "свою професію" важливо врахувати здібності людини та попит професії на ринку праці. . Отже, в навчально-виховних закладах з ініціативи батьків, директорів, педагогів, психологів, соціальних педагогів поновлюється профорієнтаційна робота, але залишається не розробленим соціально-педагогічний підхід.

Основні напрями профорієнтаційної роботи соціального педагога в загальноосвітній школі: професійна освіта (профінформація, профпропаганда), професійна діагностика, професійне виховання, професійне консультування. Усі ці етапи профорієнтаційної роботи сприяють професійному самовизначенню учнів, насамперед виявленню й розвитку здібностей, формуванню мотивів вибору професії, професійних інтересів, моральних та інших якостей, важливих для майбутньої трудової діяльності.

Сутність, форми та методи профорієнтаційної роботи соціального педагога

Для підсилювання профорієнтаційної діяльності у школі повинна вестися цілеспрямована робота по налагодженню цілісної системи профорієнтації з урахуванням вікових і індивідуальних особливостей вихованців, рівня готовності мотивації до здійснення свідомого професійного вибору. Як вважає Т. Шишковець, система профорієнтації школярів – це організована діяльність різних державних та суспільних організацій, закладів, школи, а також сім’ї, спрямована на здійснення процесу професійного самовизначення школярів в інтересах особистості і суспільства.

Загальна мета профорієнтаційної роботи – це підготовка вихованців до обґрунтованого вибору професії, що задовольняє як особисті інтереси, так і суспільні потреби. В систему профорієнтації входять слідуючі основні компоненти: цілі, задачі, форми, методи профорієнтаційної роботи з учнями.

Серед цілей профорієнтаційної роботи Л.Йовайша виділяє:

надання профорієнтаційної підтримки учням у процесі вибору сфери майбутньої професійної діяльності;

формування у школярів свідомого відношення до праці, професійне самовизначення в умовах вільного вибору сфери діяльності відповідно до своїх можливостей, здібностей і з урахуванням вимог ринку праці.

До основних задач профорієнтації відноситься:

поступове формування у школярів внутрішньої готовності до свідомого і самостійного будування, корегування і реалізації перспектив свого професійного розвитку;

формування позитивного відношення до праці, як до життєвої цінності;

розвиток інтересу до різноманітних сфер трудової діяльності;

надання морально-етичної підтримки вихованцям (формування оптимістичного відношення до свого професійного майбутнього);

формування цілеспрямованості, винахідливості, діловитості;

діагностика ціннісних орієнтацій, установок у виборі професії;

розробка програми реалізації професійного вибору учня.

Зважаючи на психологічні і вікові особливості вихованців можна виділити етапи та зміст профорієнтаційної роботи в школі:

1. У школярів молодших класів (1 – 4 класи) за допомогою активних засобів профорієнтаційної роботи необхідно формувати: відповідальне ставлення до праці, розуміння її ролі в житті людини й суспільства, мотивацію при виборі професії, розвиток інтересів до трудової діяльності й розмаїття світу професій.

2. Школярам 5 – 7 класів важливо розуміти свої інтереси, схильності й загальні цінності, пов’язані з вибором професії та свого місця в суспільстві. При цьому майбутня професійна діяльність стає для підлітка способом налагодження власного способу життя, шляхом до реалізації власних можливостей і досягнення мети. Перевага віддається груповим формам роботи.

3. Учням 8 – 9 класів необхідно розширювати уявлення про професії народного господарства, перспективи професійного зростання та майстерності, правила вибору професії, а також уміння адекватно оцінювати свої можливості відповідно до вимог обраної професії.

4. Учням 10 – 11 класів слід формувати готовність до обґрунтованого вибору професії та планування перспектив отримання подальшої освіти. А також розвивати здібності до аналізу сучасного ринку праці через засвоєння понять, що належать до планування професійної діяльності (ринок праці, професійна кар’єра, професійно важливі риси, професійна компетентність, професійна мобільність тощо).

Метод у профорієнтації є способом управління процесом формування професійного самовизначення особи школяра через надання певної форми і структури предмету профорієнтаційного впливу відповідно до поставлених цілей. Не зважаючи на те, що сучасна теорія і практика професійної орієнтації мають в своєму розпорядженні обширний арсенал форм і методів профорієнтаційного впливу на особу школяра, проблема методів залишається надзвичайно актуальною. До тепер немає єдиної їх класифікації. Багато в чому це зумовлено тим, що більшість форм і методів, використовуваних у практиці профорієнтаційної роботи з учнями загальноосвітніх шкіл, носять міждисциплінарний характер. Залежно від прийнятого за основу критерію їх групують по-різному.

На думку Є. Климова основними методами профорієнтації є:

Інформаційно-довідкові, просвітницькі методи:

- професіограма – вичерпний опис особливостей певної професії, що розкриває зміст професійної праці, а також вимог, які вона ставить перед людиною;

- довідкова література (при умові достовірності такої довідкової інформації);

- інформаційно-пошукові системи – ІПС: "ручні" варіанти (карточні, бланкові, у вигляді картотек т.п.), комп’ютеризовані (банки інформації в ЕВМ);

- професійна реклама, агітація;

- екскурсії школярів на підприємства та в учбові заклади;

- зустрічі школярів із спеціалістами по різним професіям;

- пізнавальні і просвітницькі лекції про шляхи рішення проблем самовизначення;