Сторінка
5
- профорієнтаційні уроки зі школярами;
- учбові фільми та відеофільми;
- використання засобів масової інформації;
- різні ярмарки професій та їх модифікації.
2. Методи професійної психодіагностики:
- бесіди-інтерв’ю закритого типу;
- відкриті бесіди-інтерв’ю;
- опитувальники професійної мотивації;
- опитувальники професійних здібностей;
- "особисті" опитувальники;
- проектні особисті тести;
- методи спостереження;
- збір інформації про учнів від знайомих, від батьків і товаришів, від педагогів і інших спеціалістів;
- психофізіологічні дослідження;
- "професійні проби";
- використання різних ігрових і тренінгових ситуацій;
- використання для дослідження робітників різних тренажерів, на яких не тільки відпрацьовуються трудові навики, а й вивчається та прогнозується сама готовність засвоювати нові професійні дії.
3. Методи морально-емоційної підтримки клієнтів:
- групи спілкування;
- тренінги спілкування;
- профорієнтаційні й профконсультаційні активізуючи методи (ігри);
- різні успішні приклади самовизначення;
- "свята праці", які піднімають престиж конкретних професій.
4. Методи надання допомоги у конкретному виборі і прийнятті рішення:
- побудування "ланцюжка" послідовних дій, що забезпечують реалізацію наміченої мети і перспектив, які дозволяють наочно (на папірці) представити учню і самому педагогу можливі життєві перспективи вихованця;
- будування системи різних варіантів дій;
- використання різних схем альтернативного вибору.
Форма соціально-профорієнтаційної роботи соціального педагога – це спосіб організації взаємодії соціального педагога й особи, яка вирішує проблему професійного самовизначення, заздалегідь визначений порядком, місцем та організаційною процедурою.
Виділимо загальні форми:
Індивідуальні;
Групові;
Колективні
Найбільш оптимальною формою профорієнтаційної роботи є колективна. Коли учні працюють у групі, перед людиною відкривається можливість побачити себе очима інших. Групу організовують для впливу міжособистісних стосунків з метою розвитку соціально-психологічної компетентності, навичок спілкування та взаємодії. Головний метод в групі – вільна дискусія без попередньо прийнятого плану в поєднанні з ігровими методиками. Висока активність вихованців у роботі дає змогу вирішувати проблеми соціально-професійного самовизначення. Ефективність цієї форми роботи визначено специфікою групового спілкування. Включення учнів у таку діяльність дозволяє розкрити суб’єктивний внутрішній світ однієї людини й проаналізувати її світоглядну позицію іншими.У спілкуванні людина самовизначається, пізнає власні особливості, виробляє адекватну самооцінку.
Особливості та специфіка теоретичних основ професійної орієнтації, її понятійного апарату і завдань накладає особливий відбиток на використання та конкретні форми даних методів в умовах профорієнтаційної роботи зі школярами. Причому слід зазначити, що деякі їх різновиди виникли і були введені в практику саме як методи профорієнтації. До них слід віднести різні форми індивідуальних і групових професійних консультацій, професійні проби, психолого-педагогічні технології розвитку професійної самосвідомості школярів, вивчення ступеня професійної придатності, професіографія тощо.
Таким чином, виділені форми і методи охоплюють все коло профорієнтаційних заходів, що враховують індивідуально-психологічні та вікові особливості учнів загальноосвітніх шкіл і направлені на розвиток їх професійного самовизначення. Тож планування і організація профорієнтаційної роботи зі школярами має здійснюватися з урахуванням різноманіття наявного арсеналу профорієнтаційних форм і методів.
Аналіз проведеної експериментальної роботи соціального педагога з профорієнтації вихованців
Організований соціально-педагогічний експеримент здійснювався на базі військово-патріотичної школи "Спецназ" м. Старобільськ, Луганської обл. Метою експерименту було виявлення рівня професійної орієнтації старшокласників за такими групами критеріїв:
І. Вибір професії:
1. Вибір професії зроблено;
2. Учень вибирає між 2-3 професіями;
3. Вибір професії не зроблено.
ІІ. Рівень знань по професії:
Високий рівень знань (знає суть професії, які вона висуває вимоги до людини, які є протипоказання до роботи за даною спеціальністю; знає, які освітні установи навчають даної професії, який рівень освіти потрібно мати і які іспити необхідно скласти для вступу);
Середній рівень знань (знає в чому суть професії, її вимоги, але не знає, які освітні установи навчають цієї професії або знає освітні установи, але про професію знає лише в загальних рисах);
Низький рівень знань (не знає практично нічого про професії, про освітні установи, в яких можна отримати професію).
ІІІ. Причини вибору професії:
Цікава учню, йому подобається займатися цією справою;
Головне престиж професії, її висока оплата, інтерес до професії не обов’язковий;
Учень вибрав професію на прикладі або за порадою батьків.
Відповідно цим критеріям були виділені кількісні та якісні критерії.
Кількісним показником ефективності є співвідношення учнів по кожному з критеріїв до і після проведеної профорієнтаційної роботи.Ефективність технології та методів доводить збільшення кількості учнів, що вибрали одну чи кілька професій; учнів з високим рівнем знань про професії, учнів, що вибрали професію у зв’язку з власними інтересами і здібностями.
Якісним показником ефективності є поява нових ціннісних орієнтацій і смислів у виборі професії (або зміцнення існуючих); формування внутрішньої готовності самостійно здійснювати вибір (прояв активності і самостійності учнів у діяльності з професійного самовизначення); готовність працювати спільно з соціальним педагогом у процесі професійного самовизначення.
Експеримент включає в себе три етапи: констатуючий, формуючий та контрольний.
Констатуючий етап: проведення анкетування групи старшокласників.
Дітям були запропоновані анкети: "Анкета на оцінку професійних намірів та планів вихованця", "Моя майбутня професія", "Я вибираю професію".
Отримані дані були оброблені згідно критеріям і була сформована експериментальна група респондентів – 9 дітей у віці 13 – 15 років.
Результати діагностики в експериментальній групі наступні:
I. Вибір професії:
1). 5 вихованців вже зробили вибір конкретної професії;
2). 3 вихованців вибирають між 2-3 професіями;
3). 1 вихованець ще не обрав собі професію.
II. Рівень знань про професію:
1). високий рівень знань у 2 дітей;
2). середній рівень знань у 3 дітей;
3). низький рівень знань у 4 дітей.
III. Причина вибору професії (у дітей, які зробили вибір однієї або 2-3 професій):
1). для 2 дітей цікава обрана діяльність;
2). для 2 дітей головне в обраній професії – престиж, висока заробітна плата, інтерес не обов'язковий;
3). 4 дітей вибрали собі професію на прикладі або за порадою батьків.