Сторінка
5

Методика роботи соціального педагога з профорієнтації вихованців

- профорієнтаційні уроки зі школярами;

- учбові фільми та відеофільми;

- використання засобів масової інформації;

- різні ярмарки професій та їх модифікації.

2. Методи професійної психодіагностики:

- бесіди-інтерв’ю закритого типу;

- відкриті бесіди-інтерв’ю;

- опитувальники професійної мотивації;

- опитувальники професійних здібностей;

- "особисті" опитувальники;

- проектні особисті тести;

- методи спостереження;

- збір інформації про учнів від знайомих, від батьків і товаришів, від педагогів і інших спеціалістів;

- психофізіологічні дослідження;

- "професійні проби";

- використання різних ігрових і тренінгових ситуацій;

- використання для дослідження робітників різних тренажерів, на яких не тільки відпрацьовуються трудові навики, а й вивчається та прогнозується сама готовність засвоювати нові професійні дії.

3. Методи морально-емоційної підтримки клієнтів:

- групи спілкування;

- тренінги спілкування;

- профорієнтаційні й профконсультаційні активізуючи методи (ігри);

- різні успішні приклади самовизначення;

- "свята праці", які піднімають престиж конкретних професій.

4. Методи надання допомоги у конкретному виборі і прийнятті рішення:

- побудування "ланцюжка" послідовних дій, що забезпечують реалізацію наміченої мети і перспектив, які дозволяють наочно (на папірці) представити учню і самому педагогу можливі життєві перспективи вихованця;

- будування системи різних варіантів дій;

- використання різних схем альтернативного вибору.

Форма соціально-профорієнтаційної роботи соціального педагога – це спосіб організації взаємодії соціального педагога й особи, яка вирішує проблему професійного самовизначення, заздалегідь визначений порядком, місцем та організаційною процедурою.

Виділимо загальні форми:

Індивідуальні;

Групові;

Колективні

Найбільш оптимальною формою профорієнтаційної роботи є колективна. Коли учні працюють у групі, перед людиною відкривається можливість побачити себе очима інших. Групу організовують для впливу міжособистісних стосунків з метою розвитку соціально-психологічної компетентності, навичок спілкування та взаємодії. Головний метод в групі – вільна дискусія без попередньо прийнятого плану в поєднанні з ігровими методиками. Висока активність вихованців у роботі дає змогу вирішувати проблеми соціально-професійного самовизначення. Ефективність цієї форми роботи визначено специфікою групового спілкування. Включення учнів у таку діяльність дозволяє розкрити суб’єктивний внутрішній світ однієї людини й проаналізувати її світоглядну позицію іншими.У спілкуванні людина самовизначається, пізнає власні особливості, виробляє адекватну самооцінку.

Особливості та специфіка теоретичних основ професійної орієнтації, її понятійного апарату і завдань накладає особливий відбиток на використання та конкретні форми даних методів в умовах профорієнтаційної роботи зі школярами. Причому слід зазначити, що деякі їх різновиди виникли і були введені в практику саме як методи профорієнтації. До них слід віднести різні форми індивідуальних і групових професійних консультацій, професійні проби, психолого-педагогічні технології розвитку професійної самосвідомості школярів, вивчення ступеня професійної придатності, професіографія тощо.

Таким чином, виділені форми і методи охоплюють все коло профорієнтаційних заходів, що враховують індивідуально-психологічні та вікові особливості учнів загальноосвітніх шкіл і направлені на розвиток їх професійного самовизначення. Тож планування і організація профорієнтаційної роботи зі школярами має здійснюватися з урахуванням різноманіття наявного арсеналу профорієнтаційних форм і методів.

Аналіз проведеної експериментальної роботи соціального педагога з профорієнтації вихованців

Організований соціально-педагогічний експеримент здійснювався на базі військово-патріотичної школи "Спецназ" м. Старобільськ, Луганської обл. Метою експерименту було виявлення рівня професійної орієнтації старшокласників за такими групами критеріїв:

І. Вибір професії:

1. Вибір професії зроблено;

2. Учень вибирає між 2-3 професіями;

3. Вибір професії не зроблено.

ІІ. Рівень знань по професії:

Високий рівень знань (знає суть професії, які вона висуває вимоги до людини, які є протипоказання до роботи за даною спеціальністю; знає, які освітні установи навчають даної професії, який рівень освіти потрібно мати і які іспити необхідно скласти для вступу);

Середній рівень знань (знає в чому суть професії, її вимоги, але не знає, які освітні установи навчають цієї професії або знає освітні установи, але про професію знає лише в загальних рисах);

Низький рівень знань (не знає практично нічого про професії, про освітні установи, в яких можна отримати професію).

ІІІ. Причини вибору професії:

Цікава учню, йому подобається займатися цією справою;

Головне престиж професії, її висока оплата, інтерес до професії не обов’язковий;

Учень вибрав професію на прикладі або за порадою батьків.

Відповідно цим критеріям були виділені кількісні та якісні критерії.

Кількісним показником ефективності є співвідношення учнів по кожному з критеріїв до і після проведеної профорієнтаційної роботи.Ефективність технології та методів доводить збільшення кількості учнів, що вибрали одну чи кілька професій; учнів з високим рівнем знань про професії, учнів, що вибрали професію у зв’язку з власними інтересами і здібностями.

Якісним показником ефективності є поява нових ціннісних орієнтацій і смислів у виборі професії (або зміцнення існуючих); формування внутрішньої готовності самостійно здійснювати вибір (прояв активності і самостійності учнів у діяльності з професійного самовизначення); готовність працювати спільно з соціальним педагогом у процесі професійного самовизначення.

Експеримент включає в себе три етапи: констатуючий, формуючий та контрольний.

Констатуючий етап: проведення анкетування групи старшокласників.

Дітям були запропоновані анкети: "Анкета на оцінку професійних намірів та планів вихованця", "Моя майбутня професія", "Я вибираю професію".

Отримані дані були оброблені згідно критеріям і була сформована експериментальна група респондентів – 9 дітей у віці 13 – 15 років.

Результати діагностики в експериментальній групі наступні:

I. Вибір професії:

1). 5 вихованців вже зробили вибір конкретної професії;

2). 3 вихованців вибирають між 2-3 професіями;

3). 1 вихованець ще не обрав собі професію.

II. Рівень знань про професію:

1). високий рівень знань у 2 дітей;

2). середній рівень знань у 3 дітей;

3). низький рівень знань у 4 дітей.

III. Причина вибору професії (у дітей, які зробили вибір однієї або 2-3 професій):

1). для 2 дітей цікава обрана діяльність;

2). для 2 дітей головне в обраній професії – престиж, висока заробітна плата, інтерес не обов'язковий;

3). 4 дітей вибрали собі професію на прикладі або за порадою батьків.