Сторінка
10
Принципи екологізації і валеологізації передбачають формування у процесі ознайомлення дітей з довкіллям екологічного ставлення до довкілля і до самого себе, виховання у дітей екологічного мислення, озброєння їх екологічними взаєминами організму з довкіллям.
У процесі ознайомлення дітей з довкіллям вчитель знайомить з правилами безпеки життєдіяльності в довкіллі, збереження і зміцнення їхнього здоров'я; формування у дітей наукового розуміння здорового способу життя.
Принцип поєднання пізнавальних і виховних завдань у процесі ознайомлення дітей з довкіллям є провідним принципом навчально-виховної роботи з дітьми в початковій школі. Плануючи будь-яку пізнавальну діяльність у довкіллі, вчитель обов'язково передбачає і виховні завдання: виховання любові до рідного краю, Батьківщини, рідних і близьких людей, виховання патріотичних почуттів, громадянськості; екологічне, валеологічне, економічне виховання; виховання працелюбності, допитливості, наполегливості тощо.
Реалізація означених принципів буде сприяти формуванню цілісної свідомої особистості дитини, озброєною знаннями, вміннями і навичками поведінки і життєдіяльності в довкіллі.
Образ світу, образ природи, інші цілісності знань (з теми, розділу, курсу, освітньої галузі) є особистісно значимими продуктами освіти учнів — реалізація педтехнології обумовлює особистісно орієнтовану, продуктивну освіту.
Завдяки інтеграції змісту компонентів освітньої галузі в цілісність через інтегровані курси учні позбавляються малоефективних одногодинних предметів.
Специфіка підготовки майбутніх учителів початкової школи до формування цілісних знань про довкілля в позакласній роботі з природознавства
Аналіз літератури (Абдуліної О.О., Алексєєвої О.З., Арутюнової Г.О., Жукенової К.А., Іванової Е.Г., Капанацької О.Я., Кіт Г.Г., Нечаєвої Л,В., Палагіної Є.С., Порохової І.С., Сагарди В.В., Шутяка В.Т. та ін.) дозволяє визначити підготовку вчителя як систему змістовно-педагогічних та організаційно-методичних заходів, що спрямовані на Формування особистості майбутнього педагога.
Аналіз літератури з проблеми професійно-педагогічної підготовки дозволив встановити взаємозв’язок навчально-виховної діяльності вчителя початкових класів з процесом його підготовки та станом готовності до її здійснення. Він виявляється в наступності та взаємозумовленості функцій цих педагогічних систем (підготовка виступає засобом формування готовності до діяльності, готовність є результатом і показником якості підготовки і реалізується та перевіряється у діяльності; діяльність виступає метою підготовки і водночас виконує функції її регулювання й корекції), а також у відповідності їх структурних компонентів.
Своєрідний підхід до підготовки майбутніх учителів початкових класів до навчально-виховної діяльності представлено в дослідженні О.І. Кіліченко. Так, автор зазначає, що підготовка до навчально-виховної діяльності, до педагогічної взаємодії з учнями молодшого шкільного віку повинна відбуватися за діагностичним, операційним і транспозиційним аспектами. Діагностичний аспект дає змогу визначити стан підготовки до навчально-виховної діяльності, операційний аспект – це розроблена система підготовки студентів до навчально-виховної діяльності з учнями молодшого шкільного віку. Транспозиційний аспект передбачає застосування студентами набутих у ВНЗ знань, навичок, і умінь з організації педагогічної взаємодії у навчально-виховному процесі початкової школи під час практики і в подальшій професійній діяльності.
Підготовка студентів до навчально-виховної роботи з учнями повинна охоплювати в собі як формування певних компонентів психологічної структури особистості майбутнього вчителя, так і засвоєння ним належної суми теоретичних знань та формування в нього відповідних професійних умінь та навичок. Безперечно, це не означає, за словами М.М.Фіцули, що підготовка повинна вестись за певним планом. Вона має бути органічною складовою частиною навчально-виховного процесу педагогічного вищого навчального закладу.
Вчені ( Козак М.Г., Фібула М.М.) наголошують, на які саме компоненти психологічної структури майбутнього вчителя необхідно звернути увагу в підготовці студента до навчально-виховної роботи. Насамперед на спрямованість особистості, яка повинна включати в себе науковий світогляд, розумні потреби, оптимальну мотиваційне сферу й відповідні цілі та ідеали. Формування спрямованості особистості студента педагогічного навчального закладу повинно спиратись як на його інтелект, так і на емоційну та вольову сфери, щоб воно породжувало в нього ентузіазм і позитивні переживання, а також сприяло формуванню психологічної цілеспрямованості, наполегливості, готовності до подолання труднощів.
Питання цілісності підготовки вчителя підіймає у своєму дослідженні З.Н.Курлянд. Цілісність підготовки вчителя передбачає таку організацію навчально-виховного процесу, при якій стимулюється активний стан усіх структурних компонентів особистості майбутнього вчителя у їх єдності. Це стає можливим, якщо навчально-виховний процес, спрямований на підготовку майбутніх учителів, включає студентів у різноманітні види діяльності, які допомагають засвоїти не лише необхідні знання з різноманітних предметів, а й розвивають педагогічні здібності і вміння, творчий потенціал, формують навички управління своїми психічними станами.
Під професійною готовністю людини розуміють ті якості, які визначаються сукупність спеціальних знань, умінь, навичок, обумовлюють її здатність виконувати певну діяльність з тією чи іншою мірою якості.
Заслуговує на увагу дослідження А.Ф. Ліненко, у якому простежено історію поняття «готовності», дано глибокий аналіз сучасних досліджень з означеної проблеми. Готовність розглядається як цілісне утворення, що характеризує емоційно-когнітивну і вольову змобілізованість суб’єкта в момент його включення в діяльність певної спрямованості.
Автор вказує на етапність у формуванні готовності майбутніх вчителів до професійної діяльності:
І – довузівська підготовка (педагогічні класи, профорієнтаційна робота у школі);
ІІ – основний етап, навчання у вищому навчальному закладі;
ІІІ – професійна адаптація випускників педагогічних навчальних закладів.
Готовність до педагогічної діяльності в загальних рисах характеризує і готовність до навчально-виховної позакласної роботи, яка має і свої особливості, зумовлені специфікою навчально-виховної роботи.
В.В. Масенко розкриває сутність поняття «готовність студентів до навчання молодших школярів» як складовий компонент «готовності до педагогічної діяльності», що характеризується усвідомленням значущості та інтересом студентів до здійснення навчання учнів, сформованість в них спеціальних знань та вмінь і проявляється в їхній самостійній професійно-педагогічній діяльності.
Відповідно до змісту педагогічної діяльності вчителів початкових класів автором виявлено сукупність практичних знань та умінь, необхідних для здійснення навчання молодших школярів, які виступають у конструюванні, організації, аналізі, діагностуванні навчально-виховного процесу та спілкуванні. Готовність студентів до навчально-виховної діяльності, за словами автора повинна здійснюватись у три етапи: перший передбачає формування пізнавальних інтересів та потреб з одночасним оволодінням знаннями та вміннями, необхідними для цієї роботи; другий – стимуляція професійних інтересів, формування мотивів професійного самовизначення; третій – потреба у професійній самореалізації, що включає самоутвердження, само актуалізацію особи, систематизацію і узагальнення знань та вмінь з проблем здійснення такої діяльності.