Сторінка
1

Захист дітей від сімейного насильства шляхом соціально-педагогічної профілактики

ний

З кожним роком постійно збільшується кількість сімей, для яких насильствоя над дитиною стає нормою. У всі часи діти були найбільш вразливою верствою населення, і саме тому вони найчастіше страждають від насильства у сім`ї. Насильство у сім`ї може скоюватися батьками, опікунами або іншими родичами дитини (бабусею, дідусем, братом чи сестрою дитини). Найчастіше діти бояться розповідати, що проти них здійснюється насильство, багато хто змовчує через сором. На жать, є діти, які вважають це нормою. У інших же випадках, вони не знають куди і до кого звернутись по допомогу або бояться наслідків (через незнання власних та батьківськіх прав і обов`язків). Сімейне насильство носить різний характер: фізичний, економічний, сексуальний або психологічний. До 40% дітей страждають від того чи іншого виду насильства у сім`ї.

Конституція України гарантує охорону і захист усіх прав дітей нашої держави. Конвенція про права дитини, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року є основним міжнародним правовим документом, що спрямований на подолання насильства над дітьми та захист їхніх прав. Наслідком скоєння насильницьких дій по відношенню до дітей є переживання ними важкої психологічної травми, яка в свою чергу обумовлює певні особистісні, емоційні та поведінкові особливості. Вони є агресивними до слабших і молодших за них, а також до тварин. Спалахи гніву у таких дітей бувають безпричинними. Іноді, діти які зазнали насильства, навпаки, є пасивними, емоційно депресивними. Дана категорія осіб у майбутньому застосовує насильницькі дії вже по відношенню до власних дітей. Зважаючи на негативний вплив сімейного насильства над дітьми на процес їхньої соціалізації у суспільстві, визначена тема потребує більш детальної розробки фахівцями різних галузей, зокрема соціальними педагогами, як спеціалістами, у компетенцію яких входить надання педагогічної, психологічної, психотерапевтичної та соціальної допомоги людям, які її потребують.

Мета дослідження. Метою даного дослідження був аналіз рівнів та змісту соціально-педагогічної профілактики як одного із шляхів захисту дітей від сімейного насильства у процесі соціально-педагогічної діяльності.

Результати теоретичного аналізу проблеми. Серед науковців, які розглядали та досліджували питання насильства у сім’ї, слід відмітити О.П. Зборовську, І.Д. Звєрєву, Н.В. Зимівець, О.Г. Коломієць, Т.М. Кравченко, Г.М. Лактіонава, Ю.М. Малієнко, Г.А. Носирєву, Т.Г. Прохоренко, В.І. Ролінського, О.І. Савка, Т.П. Цюман.

Аналіз наукової літератури дозволяє визначити соціально-педагогічну профілактику сімейного насильства над дітьми як процес здійснення інформаційно-просвітницької роботи, з метою розкриття сутності поняття «насильство в сім’ї»; формування правової свідомості й правової поведінки батьків, високої моральності та самосвідомості кожного члена сім’ї; розвитку відповідального ставлення до процесу виховання дітей.

Соціально-педагогічна профілактика може здійснюватися на трьох рівнях: первинному, вторинному і третинному.

Первинна профілактика як просвітницька робота проводиться з метою формування неприйняття та категоричної відмови від насильницьких дій. Змістом даного виду профілактики виступає надання інформації про види насильства, ознайомлення з нормативно-правовою базою стосовно даного питання, аналіз конкретних життєвих ситуацій, формування умінь вирішувати конфліктні ситуації, розвиток навичок спілкування, розподілу сімейних обов’язків, організації сімейного дозвілля тощо.

Вторинна профілактика, спрямована на роботу з сім’ями групи ризику, передбачає усунення причин та обмеження розповсюдження насильницьких дій. Зміст профілактичної роботи полягає у зміні ставлення до себе і оточуючих, формуванні життєво необхідних знань, умінь і навичок для самозахисту від насильства; ознайомленні з установами і організаціями, які надають допомогу постраждалим від насильства.

Третинна профілактика насильства над дітьми, до змісту якої входять спеціалізовані послуги, включає реабілітацію особистісного та соціального статусу дитини, роботу з кривдником та усунення причин насильства.

М.В. Зимівець визначає наступні засоби профілактики:

- на первинному рівні - інформаційні кампанії з метою усвідомлення громадськістю проблеми; освітні програми з популяризації засад усвідомленого батьківства та розвитку дитини; функціонування «гарячої» телефонної лінії; консультування;

- на вторинному рівні - відповідне (реакційне) спостереження та виявлення випадків насильства; єдина служба інформаційно-консультативної допомоги дітям та сім’ї; робота з дітьми та батьками у відповідності з індивідуальним планом; тренінги, сімейні групові наради;

- на третинному - пакет соціальних, соціально-педагогічних, освітніх і медико-психологічних заходів та послуг, спрямованих на реабілітацію дитини, яка зазнала насильства.

Питання насильства над дітьми в сім’ї та його наслідками займає важливе місце в переліку актуальних проблем сьогодення. Його вирішення можливе лише за умови активності й небайдужості всіх людей, установ і організацій. Тільки у разі довготривалої роботи по підняттю самосвідомості суспільства, у разі залучення необхідних спеціалістів, можливі позитивні зрушення у розв’язанні даної проблеми.

Размещено на Allbest.ru