Сторінка
2

Ефективність посади класного керівника у сучасному навчально-виховному процесі школи

В учнівському колективі необхідно дбати про позитивні емоції дітей, атмосферу доброзичливості, радісного світосприймання, дружби у класі, довіри, взаємодопомоги, взаємоповаги. Тільки згуртувавши учнів у дружний і працездатний колектив,можна успішно здійснювати їх навчання та виховання.

Табу вчителя на роботі. Існує небагато професій, представники яких не мають права на помилку. Серед них найвідомішими є професія лікаря та… вчителя. Якщо важливість правильного рішення лікаря для життя пацієнта пояснювати не потрібно, правильну поведінку вчителя на роботі часто недооцінюють. Але від помилковості чи правильності ставлення вчителя до своєї роботи, учнів, їхніх батьків і колег насправді залежить не одне життя. Мається на увазі у першу чергу майбутнє життя дітей, яких навчає той чи інший учитель, яких яке будуватиметься на ґрунті здобутих знань, навичок спілкування та стосунків з оточуючими, на певним чином сформованому світогляді молодої людини.

Зважаючи на таку особливість професії вчителя та відсутність у вчителя права на помилку, тому важливо розглянути перелік „шкільних табу“, які допоможуть уникнути найрозповсюдженіших помилок на робочому місці.

Одяг – дзеркало душі. Що би там не казали, але більшість людей зустрічають усе таки по одягу. І перше враження від людини є основою формування ставлення до неї. А якщо пригадати, що діти є найбільш прискіпливою та жорстокою в оцінці аудиторією, тому презентабельна зовнішність учителя стає вдвічі важливішою.

В ідеалі одяг учителя має бути в діловому стилі. По-перше,учитель у спортивних брюках (якщо це,звісно, не урок фізкультури) або светрі, що був модним у вісімдесятих, аж ніяк не додасть вам авторитетності в очах учнів, які дуже прискіпливо оцінюють усіх (адже ваш рівень як спеціаліста вони зможуть оцінити тільки після кількох уроків). По-друге, учитель має викликати в учнів бажання рівнятись на нього, а чи багато хто захоче наслідувати людину, подивившись на яку, можна заплакати від жалості?

Косметика: шукаймо „золоту середину“. Правильне використання косметики стосується як молодих учительок, так і їх старших колег. І табу! Тут стосується не власне використання косметики, а зловживання нею чи нехтування нею. Молоді вчительки, які нещодавно прийшли на роботу до школи, іноді прагнуть виглядати старшими перед учнями, аби ті сприймали їх не як своїх однолітків(особливо старшокласники), а як досвідчених професіоналів. Результат же інколи буває неочікуваним – товстий шар тонального крему, рум'яна, вії, що злипаються від надмірної кількості туші, та яскраво-червона помада створюють враження не поважної вчительки, а старшокласниці., яка потайки від батьків зробила макіяж. Якщо вже так хочеться виглядати старше років на п'ять, краще порадитися із професіональним візажистом, який підкаже як це краще зробити.

Деякі вчительки, навпаки, нехтують косметикою, уважаючи, що в їхньому віці використовувати її вже немає необхідності. А це не так: правильно виконаний макіяж зробить вас молодше як мінімум років на десять. Якщо жінка почувається гарно, у неї поліпшується настрій, а з гарним настроєм і учні здаються не такими ледачими, і колеги наче завжди готові допомогти, і керівництву приємно, що підлеглі працюють із задоволенням. Отже, тримаймося „золотої середини“.

Неохайність. Охайність для вчителя має бути одним з головних правил. Можна забути план уроку (якщо ви знаєте свій предмет, і нестандартний урок буде цікавим), але не можна забути щітку для волосся та помаду. Навіть невеличка пляма спідниці чи шов, який розійшовся, можуть звести нанівець враження модного костюма. А немите волосся чи запах поту назавжди вб'ють бажання бути поблизу вас як в учнів, так і в інших учителів.

Краще зайвий раз подивитись у дзеркало перед виходом з дому ніж з'ясувати, що на колготках пішла стрілка (а запасних немає), за дві хвилини до уроку.

Пунктуальність. „Точність – увічливість королів“ - дуже добрий і короткий вислів. Більшість керівників уважають запізнення підлеглого на роботу недбалим ставленням до своїх обов'язків, а більшість учнів запізнення вчителя на урок – зневажливим ставленням до них

Якщо вчитель прагне підкреслити своїми запізненнями свою перевагу над учнями, змусити їх поважати його як людину, яка наділена владою, він досягне прямо протилежного ефекту. А ось учитель, який завжди проходить на уроки вчасно, підкреслює свою повагу до учнів та їхнього часу,і вони відповідатимуть йому взаємністю. До речі, це стосується затримування учнів після того як почалась перерва. Такий метод припустимий тільки в одному випадку – коли урок розпочався пізніше через запізнення всього класу чи більшості учнів. В інших випадках така практика свідчить тільки про те, що вчитель не вміє розраховувати час уроку й не поважає учнів. Адже перерва для них – святе. За цей час вони мають встигнути поїсти, перебігти до наступної аудиторії, довиконати домашнє завдання та поспілкуватися з друзями.

Обговорення вчителів. Обговорення своїх колег-учителів з учнями, навіть якщо ви – класний керівник, а вчитель дійсно вчинив погано, неприпустиме. Це важливе правило етичної поведінки вчителя на роботі. Інші вчителі – ваші колеги, і ви не маєте права руйнувати їхню репутацію серед учнів, особливо якщо це ваші особисті стосунки. Етично буде вирішити все між собою чи звернутись до керівництва.

Обговорюючи з учнями поведінку того чи іншого вчителя, ви можете не знати, що серед дітей є ті, хто ставиться до нього прихильно. По-перше, у цьому випадку ви образите почуття цих дітей, а по-друге, вони елементарно можуть розповісти про цю бесіду безпосередньому „предмету обговорення“. з'ясування таким чином стосунків вам потрібне? Думаю, ні?

Не сумнівайтесь, рано чи пізно така поведінка стає відомою не тільки колегам, а й керівництву. Ставлення перших навряд чи стане теплішим – спробуйте довести кожному, що обговорювали не його, а когось іншого. А керівництво не обов'язково буде переконане у вашій безцінності для колективу, який ви не поважаєте.

Упередженість. Це „табу“ нехтує багато хто з учителів. Умовно поділяючи клас на „відмінників“, „середнячків“ і „слабеньких“, учитель завчасно обмежує можливості та здібності дітей, яких навчає. До кожної групки він ставиться по-різному, фактично позбавляючи більшість досягти кращих результатів.

Дитина, яка отримує одну і ту саму оцінку і за погану і за добру відповідь, відчуває несправедливість ставлення вчителя, але не може нічого довести та змінити думку про себе. Із часом у неї розвивається комплекс неповноцінності, а також образа на вчителя, яка може переслідувати навіть протягом усього життя.

Виділяючи улюбленців, учитель не тільки приділяє їм більше уваги, а й викликає ненависть інших учнів не лише до себе, а й до своїх улюбленців. І діти, самі того не бажаючи, стають у класі свого роду „вигнанцями“, яких інші дражнять. Беручи на себе роль судді, який визначає, хто кращий, хто гірший, учитель забуває про свою відповідальність за стосунки та життя дітей, яких він навчає. А деякі помилки виправити з часом просто не можливо.