Сторінка
9

Вплив дисфункціональної сім’ї на розвиток особистості молодшого школяра

На другому етапі був проведений розроблений нами опитувальник для батьків молодших школярів (див. додаток Б). У ньому взяли участь батьки молодших школярів перших, других та четвертих класів

На перше твердження «У Вашій сім’ї лише дорослі визначають, що правильно, а що неправильно, при цьому думка дитини не враховується», погодилося 24 % опитаних батьків. В даній ситуації, чітко вимальовується авторитарний стиль виховання дитини, порушується виконання терапевтичної функції, хоча відсоток відповіді «повністю не згодний» становить 22, а «скоріше незгодний» - 44 %. Таким чином, можна говорити про байдужість батьків до думки дитини. Парадигма виконання даної функції у 24 % випадків є порушеною (див. Рис. 2.1.).

Рис. 2.1. Дослідження виконання терапевтичної функції

У наступному твердженні «У Вашій сім’ї існують заборони щодо обговорення своїх проблем як поза сім’єю, так і в самій родині», «У Вашій родині постійно наявні заборони щодо прояву відчуттів» – можна прослідкувати приховані ознаки дисфункціональної сім’ї. 31 % батьків скоріше згодні, що у їхніх родинах є заборони щодо обговорення своїх проблем як поза сім’єю, так і в самій родині, заборони для дитини голосно сміятися, танцювати та стрибати. Позитивну відповідь на твердження про існуючі заборони щодо прояву почуттів надали 16 % опитаних батьків. Більша частина відповідей є негативними – 51 % («повністю незгодні») та 43 % – «скоріше згодні». Також 36 % батьків молодших школярів повністю згодні, що у їхній родині є теми табу, які не обговорюються в сімейному колі. Це свідчить про значне порушення комунікативної функції. Незгодні з цим твердженням лише 19 % респондентів. У відсотковому відношенні відповіді «не знаю» коливаються від 3 % до 10 %, тобто в родинах існує згода між батьками, спільність прийняття рішень (див. Рис. 2.2.)

Рис. 2.1.2 Дослідження наявності дисфункцій у сім’ї респондентів

Якщо розглядати питання, яким чином вирішуються проблеми у родині, 93 % зазначили, що проблеми обговорюються та спільно вирішуються. Лише 4 % обрали варіант «проблеми замовчуються». Такий незначний відсоток вказує на ймовірність існування порушення терапевтичної функції, також можна говорити і про ззовні благополучну сім’ю, яка замовчує всі свої проблеми. 3 % опитуваних не знали відповіді на дане твердження. Отже алгоритм вирішення сімейних проблем не чітко спланований, коливається в залежності від ситуації, або ж батьки мають низьку педагогічну культуру.

Важливо відзначити, що 91 % респондентів визначили демократичний стиль виховання власних дітей, а 9 % – авторитарний. Можна вважати це позитивною тенденцією у сфері профілактики дитячих девіацій та дисфункцій у родини.

Таким чином, на основі відповідей батьків можна стверджувати, що більшість родин є благополучними, але, згідно вибірки – третина сімей опитаних батьків мають чіткі ознаки дисфункціональної родини.

Перейдемо до обробки ІІ частини опитувальника, мета якого – визначити якість виконання батьками молодших школярів свої безпосередніх функцій. Розглянемо виконання виховної функції батьками молодших школярів, адже саме вона забезпечує передачу соціального досвіду дитині молодшого шкільного віку. Правильне сімейне виховання розвиває здібності, здорові інтереси та потреби дитини, зміцнення її психічного здоров’я. Ця функція – одна з найважливіших. Успіх виховання залежить від виховного потенціалу сім’ї, а у дисфункціональній родині можуть виникати труднощі стосовно даного фактору.

Батьки молодших школярів оцінювали роль певних факторів у вихованні дітей. Респонденти, виконуючи вказівки рейтингових запитань, виставили оцінки від 5 до 0, які на їхню думку оптимально виражають внутрішньо сімейну ситуацію. Відповіли 60 осіб. 41 % респондентів на запропонований фактор високого рівня контролю за дитиною поставили 5 балів, інші – 41 % оцінили твердження на 4 бали; лише 9 % поставили 3 бали (див. Рис. 2.3.).

Рис. 2.3. Дослідження рівня батьківського контролю над молодшими школярами

Такі показники свідчать про авторитарний стиль виховання дитини. Не варто забувати, що такий стиль може призвести до надмірної суворості у вихованні, застосування фізичних покарань, вчинення насильства стосовно молодшого школяра. Ці негативні прояви слугують ознакою неблагополуччя, тому вчителям молодших класів та соціальному педагогу потрібно пояснювати батькам, що надмірний контроль у вихованні є шкідливим для розвитку особистості їхньої дитини.

Розглянемо відповіді респондентів щодо встановлення в їхній родині жорстких вимог і правил у вихованні дитини. Відповіло 50 осіб.

27 % батьків оцінили твердження щодо наявності в родині жорстких вимог і правил на 4 бали по шкалі від 5 до 1. 35 % поставили по 3 бали. 16 % оцінили твердження двійкою. Це говорить про недотримання норми щодо жорсткості вимог батьків до молодшого школяра (див. Рис. 2.4.).

Рис. 2.4. Дослідження наявності жорстких правил і вимог

При дослідженні рівня теплих відносин при низькому рівні контролю, ми виявили наступне: найбільша кількість відсотків - 36 % та 31 % припадають на оцінки – 4 та 3. Це свідчить про те, що батьки встановлюють теплі відносини, але все ж таки рівень контролю залишається високим. В результаті цього в сім’ях об’єктивно чи суб’єктивно можуть складатися несприятливі умови для виховання дитини. Також варто пояснювати батькам під час соціально-педагогічних бесід, консультуванні, на батьківських зборах разом з вчителем молодших класів, що виховання в умовах негативного емоційно -психологічного сімейного мікроклімату визначається ранньою втратою потреби у спілкуванні з батьками, егоїзмом, замкненістю, конфліктністю, впертістю, неадекватною самооцінкою (завищеною чи заниженою), озлобленістю, невпевненістю у своїх силах, втечею з дому, бродяжництвом. Функціонально-неспроможна сім’я приречує дитину слідувати такому стилю поведінки.

Розглянемо інший бік виховання, а саме відсутність контролю та обмежень.

Отримані результати стверджувальних оцінок 5 та 4 - 11 % та 12 % вказують на безконтрольність з боку батьків за успішністю та поведінкою дитини або ж контроль носить однобічний характер (див. Рис. 2.5.).

Рис. 2.1.5 Дослідження відсутності контролю та обмежень

Ці ознаки є умовою існування дисфункцій – зовні благополучної сім’ї та наслідування родиною моделі поведінки «дитина – маніпулятор». В такому соціальному інституті даний тип поведінки молодшого школяра є недопустимим, адже це провокує виникнення серйозних проблем у вихованні, навчанні та розвитку дитини.

Часто в родинах допускають серйозні помилки, прорахунки у системі сімейного виховання внаслідок низької педагогічної культури та неосвіченості. Причому, вони носять не ситуативний, а стійкий характер. Тобто, в таких сім’ях порушуються певні педагогічні вимоги. В такій ситуації виникає загроза перетворення функціонально спроможної родини на дисфункціональну.