Сторінка
10

Вплив дисфункціональної сім’ї на розвиток особистості молодшого школяра

Необхідно зауважити, що відсутність деяких функцій не можна розглядати як обов’язкову причину для втручання і початку превентивних дій, хоча це може ускладнити функціонування сім’ї.

Підсумовуючи результати даного дослідження, було виявлено наступні фактори:

виховання дитини молодшого шкільного віку у більшості випадків базується на авторитарних уявленнях батьків, підвищеному контролі, суворості; такі ознаки провокують виникнення девіації у родині, створюють ситуацію крайньої норми;

дитина в такій сім’ї може рости замкненою, проявляти агресивність, жорстокість в учнівському колективі; також у молодшого школяра рівень тривожності порівняно вищий, аніж у однолітків із функціональних родин;

відносини батьків з дітьми є дещо деструктивними, холодними, члени сім’ї не відчувають повною мірою прихильність один до одного;

діти опитаних респондентів гірше адаптуються, потребують соціально - педагогічної підтримки з боку соціального педагога.

Програма соціально-педагогічної підтримки дітей молодшої школи з дисфункціональних сімей

Беручи за основу отримані дані дослідження, нами була розроблена програма соціально - педагогічної підтримки дітей молодшої школи, де були підібрані тематичні ігри, бесіди, теоретичні та практичні вправи. Основою послугували праці щодо соціально-педагогічної підтримки сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, автори яких - В. Г. Головатий, А. В. Калініна.

Мета: поліпшення умов виховання, навчання та розвитку молодшого школяра з дисфункціональної сім’ї.

Завдання програми:

Сприяння батькам дисфункціональної сім’ї в діагностиці та корекції власних дисфункцій, підвищення рівня педагогічної культури батьків задля оптимального розвитку, навчання та виховання молодшого школяра.

Зняття заборони щодо обговорення проблем дитини у сімейному колі, заборони на прояв своїх почуттів в середовищі сім’ї як для дитини, так і для батьків.

Навчання батьків адекватно оцінювати свої вимоги у вихованні дитини молодшого шкільного віку без використання жорсткого контролю та обмежень.

Принципи реалізації програми:

Індивідуальний підхід.

Довіри (до дитини та її соціальних проблем).

Комплексного підходу.

Посередництво та послідовність.

Стимулювання соціальної активності особистості (батьків).

Наступність та адресність форм соціально-педагогічної роботи.

Етапи реалізації програми соціально-педагогічної підтримки дітей молодшої школи з дисфункціональних сімей.

І етап – спрямований на роботу з батьками молодших школярів задля діагностики присутності дисфункцій у власній сім’ї, підвищення рівня педагогічної культури батьків. На цьому етапі важливо, щоб батьки зрозуміли, що вони мають певні проблеми, але якщо вчасно їх помітити та прикласти максимальних зусиль для їх усунення, то результат буде максимально ефективним.

ІІ етап буде спрямований на зняття неконструктивних заборон, які провокують дисфункції.

ІІІ етап полягає у тому, що необхідно внести корективи щодо перебільшеної жорсткості вимог та правил до дитини.

Очікувані результати реалізації даної програми полягають у тому, що внаслідок соціально-педагогічної підтримки планується підвищити рівень педагогічної культури батьків щодо виховання дитини молодшого шкільного віку, навчити батьків розпізнавати дисфункції у родині, корегувати їх у сімейному колі.

І Етап. Діагностика дисфункцій

Мета: посилити мотивацію батьків до функціонального виховання дітей молодшої школи у сім’ї.

Форми роботи – групова та індивідуальна.

Хід проведення. Дану етап роботи ми вважаємо за необхідне впроваджувати шляхом індивідуальних бесід та інтерв'ю, групової психотерапії або ігрової терапії. Варто виокремити методику «скульптурної групи»: члени сім'ї візуалізують своє уявлення про сімейні взаємини, створюючи скульптурну групу, причому при обговоренні місця в ній кожного члена сім'ї реально оцінюється власна позиція в ній і розбіжність своєї оцінки з оцінкою інших.

У процесі роботи з батьками слід аналізувати виконувані функції, що дозволить виділити критичні місця або ті функції, в здійсненні яких відчуваються певні труднощі. Пропонуємо наступні тренінгові вправи.

Функцінальність і дисфункціональність сімей.

Мета: з’ясувати ознаки дисфункціональної родини.

Матеріали: схема «Оцінка дисфункціональності сім’ї».

На початку вправи соціальний педагог нагадує батькам, що у кожної родини існує своя конфігурація або карта функцій. Це означає, що члени сім’ї в процесі життєдіяльності виконують певні функції. Соціальний педагог пропонує батькам навести конкретні приклади родин із проблемами через невиконання функцій із своєї практики. Підбиваючи підсумок вправи, спеціаліст має наголосити, що оцінюють їхню сім’ю не тільки соціальні працівники, а й соціальне оточення, соціальні заклади, тобто школа, де навчається їхня дитина.

Пропонуємо проводити вправу «Карта функціональності сім’ї». Батькам пропонується скласти власну життєву історію і спробувати проаналізувати функції, які вони успішно виконують або не виконують взагалі. Карта функцій клієнта – відіграє важливу роль при складанні плану роботи з батьками. Описуючи кожну функцію і взаємозв’язки, спеціаліст виділяє напрямки роботи, необхідні для оптимальної побудови соціально-педагогічної підтримки.

Варто застосувати вправу «Карусель сімейних відносин», мета якої є познайомити батьків з визначенням поняття «сім’я», основних функцій, які вона має виконувати, розвинути комунікабельність, уявлення про сімейні відносини, виховувати взаємоповагу.

ІІ Етап «Бесіда в сімейному колі»

Мета – зняти заборони на обговорення проблем дитини у сім’ї, заборону на висловлення дитиною свої почуттів та емоцій, не створювати в родині заборонених тем, створити ситуацію вільного спілкування.

Форми роботи: групова та індивідуальна.

Хід проведення: пропонуємо гру «Чи добре ми знаємо свою дитину» (див. Додаток В), мета якої – пізнання батьками інтересів дитини, проаналізувати стан сім’ї, розподіл ролей, наскільки дитина щаслива в сім’ї. Також можна застосовувати рольова гру «Вечір у колі сім'ї», мета якої виявити, наскільки сім’я є відкритою для обговорення проблем дитини.

Також варто використати бесіду «Усі ми родом з дитинства» (див. Додаток В), використання якої допомагає розвинути рефлексію батьків стосовно дитини, зняти бар’єр відчуженості при спілкуванні, розвинути такі якості батьків як чуйність, довірливість, щирість відкритість.

Варто проводити спеціальні консультації для батьків з приводу пошуку різних варіантів виходу з ситуації в сім’ї, коли порушується комунікативна і терапевтична функції. Батькам слід наголосити, що безвихідного сценарію вирішення не існує. Необхідний меседж для батьків – спробувати змінити себе - свій спосіб сприймання, свою реакцію на слова чи поведінку дитини. Для цього скласти перелік тих проявів у ваших взаєминах з дитиною, які ви хотіли б змінити. Поміркувати над адекватністю способів, до яких вони вдавались і які не принесли реальних результатів. Їх треба змінити.