Сторінка
5

Вплив дисфункціональної сім’ї на розвиток особистості молодшого школяра

Святий. Від дитини очікується, що він стане видимим втіленням духовності родини. Беручи на себе нав'язану батьками роль, дитина може певний час виправдовувати їх очікування, йдучи в розріз зі своїми бажаннями, вона буде носити маску, але рано чи пізно латентні гнів, розчарування і незадоволення відобразяться на соціальній ситуації розвитку.

Герой. Дитина, яка досягає значних успіхів в школі і потім в обраній нею кар'єрі, часто з причини прихованої потреби догоджати іншим або через бажання приховати справжній стан справ у сім'ї. Часто ці діти стають самотніми, тому мають тенденцію критикувати інших, постійно виконувати примхи референтних осіб і приховувати свої справжні почуття, щоб не виявити свої слабкості. Іноді такі герої, слідуючи виконанню статусної ролі, стають повною протилежністю своєї особистості.

Миротворець. Намагається за будь-яку ціну нейтралізувати конфлікти в родині і згладжувати гострі кути у відносинах між членами сім'ї. Для того, щоб досягти миру, дитина готова пробачати непристойну поведінку когось з родини, закривати на це очі або навіть захищати його перед іншими. Головна слабкість полягає в тому, що дитина не готова приймати рішучі дії, щоб вирішити основну проблему.

Працівник. Виконує цю роль зазвичай бере на себе виконання більшої частини обов'язків по догляду за дітьми.

Уникає спілкування. Цей член сім'ї обирає шлях найменшого опору: у відповідь на сімейні проблеми він просто зникає. Дитина віддаляється, стає непомітною для батьків, малозначимою та самотньою. Найчастіше вона виростає зі звичкою тікати від проблем.

Критик. Той, хто вічно знаходить винних. Його зауваження повні сарказму. Зазвичай він все бачить в похмурому світлі і за все винить інших, не себе. Немає потреби говорити про те, що з цією людиною важко жити, і ця тенденція - поганий багаж, який дитина може взяти з собою у доросле життя.

Клоун. Члени сім'ї звикають до ролі, яку відіграє один з них, але вони рідко бувають здатні за його жартами і дотепами розгледіти те, що в дійсності його турбує. Таким чином, клоуни звикають не говорити відкрито про свої почуття і проблеми, бути не прийнятими всерйоз і компенсувати залученими до себе увагою свою нездатність чи невміння проявитися в інших видах діяльності.

Маніпулятор. Особа, яка маніпулює іншими для того, щоб на-гора досягти бажаного. Вона знає, яким чином примусити кожного робити те, що потрібно. Найбільш майстерному маніпулятору вдається, здійснюючи свої плани, використовувати інших так, що вони про це можуть і не розуміти. Маніпулятор контролює всю сім'ю і його девіз: «мета виправдовує засоби».

Необхідно чітко розуміти, чому навіть ті ролі, які здаються позитивними (наприклад, миротворець, святий, клоун, герой, працівник та ін), є негативними в дисфункціональній сім`і. Справа в тому, що крім негативних моментів, зазначених вище, у неблагополучній сім'ї ці ролі виступають апріорі нав'язаними дитині. Дитина приймає роль «для того, щоб вижити в ненормальних умовах сім'ї такого типу».

Найсумніше, що приносить із собою дисфункціональна сім'я – те, що діти стають заручниками свого минулого, яке дуже часто буде визначати їхню поведінку. Їм важко, коли дорослими вони організовують свої сім'ї, звільнитися від тих ролей, які вони взяли на себе в батьківській сім'ї. Сформована в дитинстві співзалежність диктує їм ті ж правила гри, навіть, коли змінюється сценарій. Відносини та емоційна атмосфера рідного дому продовжують переслідувати їх і приносяться ними в нову сім'ю. Невміння об'єктивно зважувати ситуацію і вирішувати проблеми правильними методами, відсутність навичок виражати свої емоції без шкоди для інших, звичка перетворювати непорозуміння в сварки і негативно реагувати на нові або протилежні думки; емоційна відстороненість – все це далеко не кращим чином впливає на їхні стосунки з оточуючими і близькими людьми.

Також можна говорити про те, що успішність соціальної роботи з молодою сім'єю забезпечується завдяки врахуванню типу сім'ї. Адже кожна сім'я, яка належить до того чи іншого типу, має свої типові особливості, а отже потребує різних видів соціальної допомоги, застосування певних форм і методів роботи. Слід зазначити, що у науковій літературі типологія сімей достатньою мірою не розроблена, не визначені основні ознаки, які мають бути покладені в основу визначення типології сімей. Проте визначення типів сімей необхідне для практичної діяльності закладів освіти, соціальних служб для молоді.

Соціальна ситуація розвитку молодшого школяра

Початок шкільного навчання знаменує собою зміну способу життя дитини. Це принципово нова соціальна ситуація розвитку особистості. Перехід до шкільного життя пов'язаний зі зміною провідної діяльності з ігрової на навчальну. Дитина починає усвідомлювати, що вона виконує суспільно важливу діяльність — навчається — і значущість цієї діяльності оцінюють люди, які оточують її. Якщо гра дошкільника була необов'язковою і батьки могли будь-коли її припинити, з різних причин вважаючи, що дитині вже досить гратися, то навчання є обов'язковою діяльністю, до якої дорослі ставляться з особливою повагою .

Навчальна діяльність має яскраво виражену суспільну значущість і ставить дитину в нову позицію стосовно дорослих і однолітків, змінює її самооцінку, перебудовує взаємини в сім'ї. З цього приводу Д. Ельконін зазначав: «саме тому, що навчальна діяльність є суспільною за своїм змістом (у ній відбувається засвоєння усіх надбань культури та науки, нагромаджених людством), суспільною за своїм сенсом (вона є суспільно значущою і суспільно оцінюючою), суспільною за своїм виконанням (виконується відповідно до суспільно вироблених норм), вона є провідною у молодшому шкільному віці, тобто у період її формування» .

У молодшому шкільному віці відбувається зміна провідної психічної саморегуляції від мимовільної до свідомо-вольової. Шкільне життя вимагає систематичного та обов'язкового виконання дитиною багатьох правил. Вона повинна вчасно приходити в школу, дотримуватися правил шкільного життя, виконувати завдання на уроці та вдома, долати труднощі в навчальній роботі тощо. Дотримання цих правил вимагає вміння регулювати свою поведінку, підпорядковувати довільну діяльність свідомо поставленим цілям.

Зміна соціальної ролі дитини, поява нових обов'язків позначається на стосунках з однолітками і вчителями. Спочатку вона захоплена тільки навчанням, мало вступає в контакт з однолітками і певний час відчуває себе чужою, хоч ще недавно у дитячому садку постійно спілкувалася з ними. Стосунки молодших школярів з однолітками регламентовані переважно нормами «дорослої» моралі, тобто успішністю у навчанні, виконанням вимог дорослих. Характерною ознакою взаємин молодших школярів є те, що їхня дружба заснована, як правило, на спільності зовнішніх життєвих обставин і випадкових інтересів (сидять за однією партою, живуть в одному будинку, в одному мікрорайоні тощо).

Життя в школі пов'язане з особистістю вчителя. Його позиція стосовно дитини відрізняється від позиції батьків чи вихователя з дитячого садка, який певною мірою перебирав на себе функції батьків. Стосунки школяра з учителем складаються тільки в процесі навчальної діяльності, є жорстко регламентованими організацією шкільного життя, а відповідно — більш діловими і стриманішими. У зв'язку з цим дуже важливими для педагога є знання особливостей дошкільника, щоб уже в перші дні навчання допомогти йому повноцінно включитися в нове життя.