Сторінка
1

Урок іноземної мови як основний засіб іншомовного спілкування

Актуальність теми, її значення для теорії та практики методики викладання іноземної мови. Вивчення іноземних мов є надзвичайно важливим та актуальним аспектом сьогодення. Адже зараз перед людьми відкриті великі можливості спілкуватися з іноземцями, подорожувати, навчатися за кордоном. Мова є універсальним засобом передавання інформації про природу та про всі сторони буття людини й людського суспільства, а також про себе саму. У ній зафіксовано історичний досвід попередніх поколінь, неповторний менталітет етносу, його духовні надбання, вона допомагає краще зрозуміти людину в її минулому і сьогоденні, є засобом її духовного зростання.

Загальна стратегія навчання іноземних мов визначається потребами сучасного суспільства та рівнем розвитку лінгвістичних, психолого-педагогічних та суміжних наук.

Урок іноземної мови розглядається як діяльність спілкування. Це означає відмову від домінування на уроках формальних мовних вправ на користь діяльнісно й інтелектуально-орієнтованих завдань, які дають змогу вивчати іноземну мову як основний засіб міжкультурного спілкування в процесі цього спілкування.

Мета дослідження полягає в теоретичному та практичному обґрунтуванні уроку іноземної мови як основного засобу іншомовного спілкування.

Для досягнення мети дослідження було поставлено такі завдання:

Здійснити теоретичний аналіз основних підходів до дослідження вікових та психологічних особливостей учнів (підлітків).

Визначити вимоги до сучасного уроку з іноземної мови.

Дослідити методики проведення сучасного уроку на старшому ступені навчання.

Розробити та провести урок іноземної мови за визначеними вимогами.

Об’єкт дослідження: методика проведення сучасного уроку.

Предмет дослідження: урок іноземної мови як основний засіб іншомовного спілкування.

Методи дослідження: аналіз та узагальнення наукових літературних джерел та Інтернет ресурсів, описовий метод та метод лінгвістичного аналізу.

Теоретичне значення дослідження полягає у розкритті теоретичних положень дослідження уроку іноземної мови як основного засобу іншомовного спілкування.

Практичне значення дослідження полягає у розробці та проведенні уроку іноземної мови на старшому ступені навчання за визначеними вимогами.

Вікові та психологічні особливості учнів (підлітків)

Підлітковий вік — це один з найважливіших етапів життя людини. В ньому багато джерел і починань всього подальшого становлення особистості. Вік цей нестабільний, ранимий, важкий і виявляється, що він більше, ніж інші періоди життя, залежить від реальностей довкілля.

Загальна характеристика підліткового віку варіює в різних теоріях залежно від їх основної ідеї. Так, в психоаналізі домінують ідеї статевого дозрівання І пошуку ідентичності, в когнітивних теоріях — зростання розумових здібностей, в діяльнісному підході — змін провідної діяльності.

Основна проблема встановлення тривалості підліткового віку в процесі індивідуального розвитку полягає у визначенні своєї межі. Більшість вчених прийшла до думки, що його початок пов'язаний з появою перших статевих ознак. Закінчується підлітковий вік з входженням людини в світ дорослих.

В традиційній класифікації підлітковим прийнято вважати період розвитку індивіда від 10—11 до 14—15 років. У психологічній літературі навколо даного віку існує широка термінологія, яка має цілий синонімічний ряд: "критичний вік", "критичний період", "зламний вік", "перехідний вік". Це пояснюється, по-перше, багаточисельними якісними зрушеннями, що відбуваються в цей час, які часом носять характер корінного зламу попередніх особливостей, інтересів і стосунків дитини; це може відбуватися в порівняно короткий термін, часто буває несподіваним і повідомляє процесу розвитку стрибкоподібний, бурхливий характер. По-друге, зміни, що відбуваються, нерідко супроводжуються, з одного боку, появою у самого підлітка значних суб'єктивних труднощів різного порядку, а з іншої — труднощів в його вихованні: підліток не піддається впливу дорослих, в нього з'являються різні форми неслухняності, опору та протесту (впертість, грубість, негативізм, непокірність, замкнутість).

Проблема біологічного чинника в розвитку підлітка обумовлена тим, що саме в цьому віці відбуваються кардинальні зміни в організмі дитини на шляху до біологічної зрілості, розгортається процес статевого дозрівання. За всім цим стоять процеси морфологічної і фізіологічної перебудови організму.

Суттєві анатомо-фізіологічні зміни в організмі підлітка слугували протягом тривалого часу основою різних теорій про біологічну обумовленність особливостей підлітка і явищ критичного розвитку в цьому віковому періоді. Таке уявлення було закладене Ст. Холлом та З. Фрейдом. Існування кризи та комплексу специфічних особливостей у підлітків Холл та Фрейд (засновники напрямку, який отримав назву біогенетичного універсалізму) вважали явищем неминучим та універсальним в силу його біологічної обумовленості.

Теоретичне значення етнографічних досліджень досить велике. Доведено, що конкретними соціальними обставинами життя дитини визначаються: 1) тривалість підліткового періоду; 2) наявність або відсутність кризи, конфліктів, труднощів; 3) характер самого переходу від дитинства до дорослості. З цих досліджень витікає протилежний до фрейдизму висновок: у людині природне не може протиставлятися соціальному, оскільки природне в ній і є соціальним.

Л. С. Виготський поставив абсолютно нові проблеми при вивченні критичного віку: необхідність виділити основне новоутворення в свідомості (підлітка) і з'ясувати соціальну ситуацію розвитку, яка в кожному віці є неповторною системою стосунків між дитям і середовищем. Він вважав, що перебудова цієї системи стосунків складає головний вміст "кризи" перехідного віку.

Пріоритетне місце в підлітковій субкультурі належить сприйняттю музики. Масовим попитом у підлітків користується музика великих частот (поп- та рок- музика). При цьому і класичний жанр має свою представленість в молодіжній аудиторії. Сприйняття музики викликає в організмі підлітка фізіологічні зміни (підсилює метаболізм, стабілізує мускульну енергію, змінює кров’яний тиск, емоції). Завдяки експресивності, ритміці, музика через тілесні рухи, танці дозволяє підліткам знижувати емоційні реакції: хвилювання, афекти, неусвідомлені переживання.

Сьогодні дослідження впливу музики на фізіологію і психіку людини продовжуються. Виявляється, що підлітки найбільш сензетивні до її впливу. Саме дана вікова категорія прагне сприймати музику на вищому абсолютному порозі чутливості. Музика занурює підлітків у залежність від висоти, сили, темпу і створює для них складну гаму слухових, тілесних відчуттів та соціальних переживань.

Основні музичні здібності створюють ядро музичного сприйняття та формують спеціальну здібність – музичний слух. На думку С. Л. Рубінштейна, музичний слух виходить за межі відчуття та сприймання і виступає як здатність сприймати та уявляти музичні образи, що пов’язані з образами пам’яті та уяви.