Сторінка
3

Вплив дисфункціональної сім’ї на розвиток особистості молодшого школяра

соціальним (культурним) – неблагополуччя у сфері внутрішніх та зовнішніх комунікацій сім’ї;

духовним (ідеологічним) – неблагополуччя у сфері духовного і морального здоров’я.

Як і інші соціальні інститути, сім'я має проблеми у виконанні своїх функцій.

Невиконання, неналежне виконання, недостатність ресурсів для виконання функцій сім'єю - це дисфункції сім 'ї.

У дисфункціональній сім'ї порушується як ендолокальний (спрямований на внутрішню взаємодію), так і екзолокальний (спрямований на зовнішню взаємодію) механізм існування, тобто руйнується система цінностей, яка визначає зв' язки між членами сім' ї та суспільством.

Серед основних чинників дисфункцій сім'ї розрізняють:

постійні конфлікти та несприятливий психологічний клімат;

відсутність одного з батьків;

аморальна чи асоціальна поведінка батьків;

низький рівень матеріального забезпечення сім'ї;

відсутність у батьків педагогічних навичок та знань;

несприятливі психологічні риси батьків (агресивність, внутрішня конфліктність та ін.).

Таким чином, дисфункціональні сім'ї – це сім'ї, в яких щось порушується, і вони поступово стають повною протилежністю щасливим родинам, де члени сім'ї мають між собою теплі, наповнені любов'ю відносини. Норман Райт порівнює дисфункціональну сім'ю з літаком, який збився з курсу. Яким би малим не було відхилення літака від правильного курсу, воно неминуче призведе до того, що літак (за відсутності корекцій), буде мати невірний курс. Якщо перенести це порівняння на категорію малої соціальної групи, то виявимо певні тотожності. На початку спільного шляху подружжя мріють, що пунктом їх прибуття буде щаслива сім'я, де всі члени люблять один одного і дорожать одне одним. Але маленькі непорозуміння, непомітно вплітаючись в тканину відносин, мають здатність відтіснити сім'ю з взятого ними курсу і, в кінцевому підсумку, подружжя може знайти себе в зовсім іншому пункті прибуття – в родині, де панує недовіра, критика й ворожнеча.

Цікаво відзначити, що в категорію дисфункціональних сімей можуть потрапити не лише сім'ї алкоголіків, як прийнято вважати багатьма. Сара Мартін, описуючи дисфункціональну сім'ю, перераховує можливі варіанти або сім'ї з групи ризику: шлюбний союз, де один з дорослих страждає хронічною хворобою або депресією, або є психічно хворим; сім'ї, в яких один з батьків гине, а інший не може впоратися з горем і повноцінно піклуватися про дітей; ті сімейні союзи, де здійснюється фізичне або сексуальне насильство або мало місце самогубство; сім'ї, в яких дитина усиновлена, але повністю не прийнята, а також сім'ї, де суворо дотримуються релігійних норм (див. Табл. 1.1.).

Таблиця 1.1

Характеристика дисфункціональної та функціональної сім`ї

Отже, ми виокремили основні функції сім’ї для оптимального розвитку, навчання та виховання дитини, дали визначення дисфункціональної родини, охарактеризували поширені дисфункції та категорії сімей, що ризикують отримати даний статус. Порівняльний аналіз процесу спілкування в дисфункціональній та функціональній сім’ях дає змогу виокремити негативні чинники у взаємовідносинах батьків та дітей молодших школярів. Саме на них має звертати увагу соціальний педагог при здійсненні соціально-педагогічної підтримки такої родини.

Види дисфункціональних сімей та їх ознаки

За класифікацією Т.А Стефановської до дисфункціональних сімей відносяться: конфліктна, аморальна, педагогічно неспроможна, асоціальна сім'ї. Розглянемо кожну ж них.

Конфліктна сім'я — це сім'я, у якій відносини батьків носять конфліктний характер, причому один конфлікт нашаровується на інший. Це супроводжується брутальністю, скандалами; почуття любові, поваги руйнуються; діти ростуть дратівливими, неврівноваженими, часто злими, не вміють ладити з людьми. У цих сім'ях батькам, як правило, не до дітей. Конфлікти примушують батьків зосередити свою увагу на врегулюванні власних стосунків, послаблюють емоційні та інтелектуальні контакти батьків з дітьми. Часом діти стають зброєю в руках конфліктуючих батьків. Вони швидко пристосовується до ситуації, що склалася, і починають використовувати стан у сім'ї з вигодою для себе, з віком все більше віддаляючись від батьків. Напружена психологічна атмосфера в сім'ї штовхає дитину на вулицю, де вона часто входить до груп із асоціальною спрямованістю.