Сторінка
9

Заняття образотворчим мистецтвом в початкових класах

2. Навчання і виховання засновані на пізнанні і засвоєнні школярами естетичної суті образотворчого мистецтва, направлені на зближення художніх занять в школі з образотворчим мистецтвом, з життям.

3. Методика викладання образотворчого мистецтва в школі спирається на естетику, педагогіку і психологію, теорію і практику художньої творчості. Здійснення навчально-виховних задач предмета повинне бути засноване на вікових, фізіолого-психологічних особливостях розвитку школярів, на даних сучасної, загальної, вікової і педагогічної психології, на принципах дидактики.

4. Навчання учнів образотворчому мистецтву являє собою органічну єдність освіти і виховання; оволодіння знаннями, уміннями, навичками.

Ознайомлення учнів з різними видами та елементами образотворчої мови та виразності малювання

Відомо, що колір суттєво впливає на емоції й почуття людини. Як головний виразний засіб колір використовується в образотворчому мистецтві, зокрема живопису. Саме за допомогою кольору художник-живописець створює художній образ, домагаючись відображення в творі певного емоційного стану, а також передає форму і тональність предметів чи об'єктів, які зображуються у просторі.

Молодші школярі, як правило, емоційно чутливі до кольору і за цілеспрямованого керівництва вільно використовують його як засіб виразності. Тому робота з кольором у молодших класах є провідною стосовно інших видів образотворчої діяльності.

Працюючи з кольором, у загальноосвітній школі використовують водяні фарби і палички кольорової крейди.

У молодших класах на уроках образотворчого мистецтва перевагу слід віддавати гуаші, яка приваблює дітей своєю яскравістю, матеріальною відчутністю, легкістю в застосуванні.

Як і акварель, гуаш є водяною фарбою. Але на відміну від прозорої акварелі гуашеві фарби — покривні (непрозорі). Тому їх можна накладати на шар фарби, нанесеної раніше темнішим або світлішим тоном. Також гуашшю зручно працювати на білому, кольоровому чи тонованому папері. Відповідно гуаші слід віддавати перевагу під час роботи з молодшими школярами порівняно з аквареллю.

Як правило, гуашеві фарби розфасовані у баночки (інколи — в туби). Свіжі фарби мають напіврідку консистенцію, готові до використання. Перевагою таких фарб є можливість придбати їх у наборі чи окремо. Це дуже зручно, тому що світлі фарби здебільшого закінчуються раніше.

Найпридатнішими для роботи гуашевими фарбами є пензлі середньої м'якості з шерсті колонка, борсука, білки. Можна використовувати й жорсткіші щетинні пензлі. Пензлі можуть бути круглі й плоскі за формою і різні за розміром. Для створення рівної поверхні фону застосовують плоскі пензлі великого розміру. Для рівномірного покриття поверхні фону підходять плоскі й круглі пензлі великого розміру (№ 7-12).

Як правило, пензель слід тримати за ручку трохи вище від щетини і малювати ним з деяким нахилом. А якщо тримати пензель вертикально і натискати ним зверху, то можна отримати не рівну, а ніби пористу, м'яку, «пухнасту» фактуру поверхні. В цьому разі потрібно використовувати жорсткий щетинний пензель, краще круглий, який має рівний зріз щетини на кінці. Регулюючи силу натискування і густоту фарби, одержують кольорову розтяжку різної щільності.

Якісний плоский пензель має форму акуратної лопаточки, а не «віника», в якого ворсинки стирчать у різні боки. Такий пензель знадобиться не тільки для довільного нанесення фарб і промальовування рівного фону, а й для проведення ліній. Товщина ліній буде залежати від того, як тримати пензель — торцем, ребром чи використовуючи всю ширину ворсу (лопаточки).

Найкраще малювати лінії м'яким круглим пензликом з добре загостреним кінцем. Чи є такий кінчик у м'якого пензлика, легко перевірити, змочивши водою та стріпнувши ним.

Якщо у живопису головним виражальним засобом є колір, то в графіці такими засобами є лінія, штрих, крапка, силуетна пляма. Перелічені засоби дають можливість створювати лінійні, світлотіньові або фактурні малюнки, де «працює» насамперед контраст плями на фоні паперу. Колір у графіці має лише допоміжне значення.

Навчити дітей розуміти красу сполучення чорного та білого, світлові градації, відчувати експресію графічної плями і, таким чином, розширити та збагатити їхнє уявлення та досвід графічними можливостями у вирішенні об'єкта зображення — саме ці завдання стоять перед учителем на уроках графіки.

З перелічених засобів зображення в графіці пріоритет належить лінії. Лінії бувають різними за типом та характером: легкими і прозорими або важкими; тонкими або товстими і жирними; гострими і «нервовими» або плавними, спокійними й м'якими і т.д.

Різними за характером бувають і плями: рівними або фактурними, штриховими; важкими і глухими або прозорими й легкими; спокійними або наїжаченими і т.д.

Лінія та пляма як засоби зображення плоскої форми близькі й зрозумілі молодшим школярам. Тому в підручниках для молодших класів приділено достатньо уваги графічній діяльності й початковому засвоєнню виражальних можливостей лінії та плями, передаванню фактури поверхні графічними засобами.

Фломастери рекомендується використовувати не для розфарбовування, а як інструмент для виконання графічних робіт, коли є потреба в таких специфічних для графічного зображення елементах, як лінія, штрих, крапка, невелика пляма.

Відповідно до товщини стержня фломастери залишають на папері тонші чи товстіші сліди. Тому рекомендується використовувати 2-3 фломастери з різними стержнями одного темного кольору: тонким фломастером зручно проробляти дрібні деталі, виконувати тонку роботу, а товстим фломастером зручніше та швидше зафарбовувати потрібні місця, плями.

На уроці в молодших класах можна використовувати як графічний інструмент кулькову ручку чи звичайний графітний олівець.

Усі згадані інструменти дають можливість створювати виразний рисунок та передавати форму і фактуру зображуваного не тільки лінією, а й тональною чи штриховою плямою.

Як і в роботі з фломастером, товщина лінії олівця залежить від товщини стержня (тільки в олівця можна регулювати товщину стержня, відповідно загострюючи його). Спільним для всіх трьох інструментів є те, що інтенсивність тону та лінії, їх чіткість і товщина різною мірою залежать також від зміни сили натиску на інструмент: слабкий натиск — світліший тон та більш світла, тонка і ніжна лінія; сильний натиск — більш інтенсивний та щільний (темний) тон, міцніша, товстіша й чіткіша лінія. Значно простіше цього можна домогтися в роботі графітним олівцем, ніж фломастером чи кульковою ручкою. При цьому чим м'якший олівець, тим легше змінити інтенсивність сліду, який залишається на папері.

М'якість олівця визначено на його дерев'яній «сорочці» літерою «М» (або лат. «В»), твердість — літерою «Т» (лат. «Н»). Чим більша цифра, яка стоїть перед буквою, тим м'якший олівець: «М», «2М», «ЗМ», «4М» і так далі. І навпаки — чим більша цифра перед літерою «Т» («Н»), тим олівець твердіший. Середня (нейтральна) твердість позначається знаком «ТМ» (лат. «НВ» чи «Р»).

Крім звичайних графітних олівців, можна користуватися цанговими, їх перевага — у фіксованій довжині та простоті загострення (для загострення можна взяти шматок наждачного паперу). Рекомендується використовувати цангові олівці, в яких грифелі не вужчі за звичайні. Але краще, щоб вони були товстими (до 5 мм) та м'якими: «В», «2В», «ЗВ» і більше.