Сторінка
1

Особливості девіантної поведінки у молодших школярів

У сучасному суспільстві соціальні процеси, які відбуваються характеризуються декількома тенденціями. З одного боку, це руйнування форм спільної людської діяльності, які існували раніше, а з іншого – становлення їх нового різноманіття. Нововведення у галузях економіки, права, політичного улаштування невпізнанно змінили суспільне життя. Це зумовило серйозні зміни у культурному просторі: злам цінностей, норм, традицій, стереотипів, колишніх стилів мислення та діяльності. Что такое планинг.

Динамізм соціальних процесів у періоди криз і значних соціальних перетворень призводить до того, що попередні соціальні норми та цінності руйнуються, перестають відповідати новим життєвим умовам, люди втрачають орієнтацію, що у свою чергу веде до дезорганізації та соціальних відхилень.

Україна переживає зараз соціально-економічну, політичну і культурну кризу, коли у поведінці людей посилюються девіантні прояви та прискореними темпами розвивається стан аномії. В ході радикальних перетворень у сучасному українському суспільстві стрімко зросла злочинність, отримали широке розповсюдження інші види девіантної поведінки.

Але особливо небезпечною є стійка тенденція до зростання рівня дитячої злочинності.

Девіантна поведінка, у всіх її проявах (злочинність, алкоголізм, наркоманія), – міцний вузол медичних, соціальних і правових проблем, не – вирішення яких може заподіяти непомірні збитки народному здоров’ю, економіці, правопорядку.

Проблема підліткової протиправної діяльності, алкоголізму, наркоманії, на нашу думку, є найскладнішою, особливо сьогодні, коли за даними соціологів, кількість підлітків, що вживають наркотичні засоби, алкоголь, здійснюють протиправну діяльність, невпинно зростає. Це явище, поряд з несприятливими соціальними, економічними та медичними наслідками негативно відображається і на житті всього суспільства, його культурі, добробуті, демографічних показниках.

Об’єкт дослідження – девіантна поведінка школяра.

Предмет дослідження – є прояви девіантної поведінки молодшого школяра.

Мета дослідження – на основі теоретичного аналізу та наукових джерел описати причини виникнення та особливості прояву девіантної поведінки у молодших школярів.

Завдання:

Дати теоретичне обгрунтування понять девіація та девіантна поведінка.

Виявити причини виникнення девіантності.

Дати характеристику негативних особистісних утворень дітей молодшого шкільного віку.

Описати шляхи прояву ранньої профілактики девіантних дітей.

Основні теорії і поняття девіації

Під девіантною поведінкою (від лат. deviatio – відхилення) розуміють дії та вчинки людей, соціальних груп, що заперечують загальним нормам чи визнаним шаблонам і стандартам поведінки. Таким чином, сутність девіантної поведінки полягає у недотриманні вимог соціальної норми, у виборі іншого, ніж вона описує, варіанту поведінки в тій чи іншій ситуації, що призводить до порушення ступеня взаємодії особистості і суспільства, групи і суспільства, особистості й групи. В основі відхилень часто лежать конфлікт цінностей, інтересів, розходження потреб, деформація способів їх задоволення, помилки у вихованні, життєві негаразди, прорахунки тощо.

Набуття соціального досвіду людини в період її підліткового віку визначається комплексом взаємопов’язаних проблем. Інтенсивна перебудова організму, його відверто соціальне пристосування, породжене поширенням контактів з середовищем відбувається у взаємодії внутрішніх психофізіологічних якостей і систем зовнішнього нормативного, субкультурного, екологічного впливу. І в кожному, окремо взятому випадку цей процес залежить від багатьох закономірних і випадкових факторів: генетичних і мутаційних; етнокультурних і субкультурних; характерологічних і неспецифічних реакцій поводження особи у знайомих стресових ситуаціях. Внаслідок цього, шлях нагромадження соціального досвіду – проблемний, непередбачений в своїх наслідках.

Як засвідчують Е. Дюркгейм, Р. Мертон, Е. Фром, індустріальні і постіндустріальні епохи не знають гармонійного перебігу з дитинства у дорослий світ. Якщо ці відхилення укладаються в допустимі суспільством морально-правові норми, то суспільство не переслідує підлітка і його поведінку визначають як нормальну. Відхилення ж, що не відповідають морально-правовим уявленням суспільства щодо соціалізації неповнолітніх, засуджуються, і на них накладаються морально-правові стягнення. Невміння гармонізувати стосунки неповнолітнього з існуючими в суспільстві нормами і соціальними установками, схилити його до позитивного змісту суспільного життя породжує відповідні суперечності, конфліктні стани, що за певних умов, набувають деструктивного характеру, створюють особистісний і соціальний розвиток дитини і тим самим сприяють поширенню негативних явищ.

Суперечність соціального пристосування проявляється у проблемі девіантної поведінки (злочинність, наркоманія, алкоголізм). Основні підходи до пояснення цієї проблеми розглядали Е. Дюркгейм «теорія соціальної аномії; вчення про соціальну норму, соціальний контроль і інститут норм в структуралізмі Т. Парсонса; теорія зв’язку абсолютних норм з культурними нормами і співвідношення норм і відхилень П. Уорслі; теорія соціального детермінанта колективної поведінки, девіацій і соціального контролю Н.Дж. Смелзера; біопсихологічні концепції норми і патології в теоріях З. Фрейда і Ч. Ломброзо.

Визначаючи сутність девіантної поведінки, необхідно зазначити, що вона поділяється на два типи:

До першого типу відносять, як правило, таку поведінку, що набирає суспільно – несприятливих, навіть дуже небезпечних форм (наприклад, злочинність), внаслідок чого суспільство змушене застосовувати відповідні санкції. Соціальні наслідки цього типу девіантної поведінки полягають у підриві громадського порядку, посиленні ентропійних процесів, розпаду особистості, зниження якості роботи й рівня суспільних стандартів, наростанні соціальної апатії тощо. Рушійною силою цього типу девіантної поведінки є деформовані потреби і цінності, що спонукають особистість або соціальну групу діяти всупереч вимогам суспільства. Причинами такої поведінки можуть бути також дефекти правової та моральної свідомості, які часто пов’язані навіть із особливостями їхньої емоційно-вольової сфери, настроєм, сподіваннями.

Другий тип девіантної поведінки пов’язаний із процесом розвитку суспільства, застаріванням його соціальних норм, критеріїв та стандартів, які необхідно змінювати, оскільки вони гальмують процеси суспільного розвитку. Масштаби поширення різноманітних форм девіантної поведінки цього типу рухливі. Наприклад, вони можуть значно зростати в період соціальних змін, реформ, революційних перетворень, коли відбувається руйнування стереотипів і застарілих норм поведінки. У цих випадках далеко не кожна форма соціального відхилення (девіації) заслуговує лише негативної оцінки. Часто вона містить у собі вказівку щодо необхідності зміни «непрацюючих» норм та оновлення застарілих цінностей. Таким чином, цей тип соціальних відхилень має відповідний прогресивний зміст, зв’язок майбутніх суспільних змін.