Сторінка
1
Нині в Україні відбувається становлення нової системи освіти. Цей процес супроводжується істотними змінами в педагогічній теорії і практиці навчально-виховного процесу з географії.
Поняття “педагогічна технологія” виникло давно і стосується усіх шкільних дисциплін, у тому числі і географії. Саме за допомогою педагогічних технологій входить у світовий простір нова системи освіти в нашій державі.
Метою роботи є дослідження особливостей процесу впровадження сучасних технологій у навчальний процес та їх використання на уроках географії.
О’бєкт дослідження – сучасні технології навчання.
Предмет дослідження – особливості використання сучасних технологій навчання в процесі викладання географії в школі.
Завдання:
- охарактеризувати особливості історичного розвитку технологічного підходу до навчання;
з’ясувати сутність понять “освітні технології”, “педагогічні технології” та “технології навчання”;
визначити особливості структури технології навчання;
охарактеризувати окремі традиційні та інноваційні технології навчання географії, та особливості їх використання на уроках географії.
Дослідження даної теми є досить актуальним, так як на сучасному етапі виникла необхідність розробити підходи до втілення в навчальний процес технології як нового етапу в розвитку методики навчання географії. Необхідним елементом педагогічної діяльності є творчість учителя. Саме тому важливо вивчати та оволодівати педагогічними технологіями, які стають основою творчої діяльності вчителя.
Головними методами при написанні роботи є такі:
аналіз наукової літератури;
порівняння;
узагальнення.
Історія виникнення і розвитку технологічного підходу до навчання
Двадцять років тому технологічний підхід майже не використовувався у вітчизняній практиці. Перші спроби зробили Т.А.Ільїна та М.В.Кларин під час аналізу іноземного досвіду. Однак представників традиційної педагогіки лякає сьогодні виробничий термін ”технологія”. Її розуміють як процес з гарантованим результатом, що, на перший погляд, важко переносити в педагогічні явища.
Думки про технологізацію освіти висловлював ще Я.А.Коменський 400 років тому. Він виділив таке: вмння правильно визначати мету, обирати засоби досягнення її та формувати правила користування цими засобами. Елементи технологічного підходу можна знайти і в працях більшості видатних іноземних та вітчизняних педагогів, таких як А. Дистервег, Г. Песталоцці, Л.М. Толстой, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський та інших.
Сплеск зацікавленості педагогічними технологіями характерний для шкіл США 30-х років нинішнього століття, коли з’явилися перші програми аудіовізуального навчання. Там же вперше використовується термін “освітня технологія”.
Сучасна педагогічна технологія охоплює коло теоретичних та практичних питань керування, організації навчального процесу, методів та засобів навчання. Своїм походженням вона зобов’язана реалізації педотехнічних ідей, які висловлювали на рубежі ХХ ст. засновники прагматичної психології та педагогіки (І. Джеймс, Д. Дьюї, С. Холл, Р. Торндайк), представники “індустріальної педагогіки” (Тейлор, Ф.Б. Гільберт). Науково-технічна революція, яка торкнулася всіх галузей науки, техніки, суспільного життя, освіти, наповнює педагогіку новим змістом.
Розвиток педагогічної технології у світовому освітньому просторі можна умовно розділити на три етапи, кожен із яких характеризується перевагою тієї чи іншої тенденції.
Основною тенденцією першого етапу (1920-1960-ті роки) було підвищення якості викладання, яке розглядалося як єдиний шлях, що приводив до ефективного навчання. Здійснювались спроби підвищення ефективності викладання шляхом підняття інформаційного рівня навчання при використанні засобів масової комунікації.
Другий етап (1960-1970-ті роки) характеризувався перенесенням акценту на процес навчання, що пов’язано з розвитком концепції програмованого навчання, яке вимагало суворого врахування вікових та індивідуальних відмінностей учнів. Увага до процесу навчання призвела до усвідомлення факту, що саме він визначає методику навчання та є критерієм успіху в цілому.
Наслідком застосування машинного та програмованого навчання в США стала індивідуалізація та персоніфікація навчального процесу. Якщо до 1960 року навчальні посібники були призначені для навчання групи учнів, то з 1960 року індивідуалізація навчання стала центральним пунктом планування та виробництва засобів навчання. Як засіб індивідуалізації навчання навчальна програма у цих проектах була поділена на порції, до яких було розроблено інструкйії, дібрано дидактичний матеріал,аудіовізуальні та інші засоби навчання. Ці порції дістали назву “модулів”, “одиниць навчання”, “навчальних пакетів”
Третій етап, сучасний, характеризується розширенням сфери педагогічної технології. Якщо раніше її функції фактично зводилися до обслуговування процесу навчання, то нині педагогічна технологія претендує на провідну роль у плануванні, організації процесу навчання, в розробці методів і навчальних засобів. До засобів навчання належать: документи, матеріальні об’єкти, люди, взаємодія з якими веде до здобуття знань. Засоби навчання поділяються на навчальні засоби, які фахово створені для навчання, та об’єкти довкілля.
Порядок дослідження можливостей засобів навчання зазвичай збігається з винаходом чергової технологічної новинки. Вийнятком є програмоване навчання, ідеї якого висловлено ще в 30-х роках, і їх реалізація стала можливою лише на початку 50-х років. Розвиток технологічного підходу у вітчизняній освіті має дещо інші часові межі.
Характерною тенденцією розвитку сучасної педагогічної технології є використання системного аналізу у вирішенні практичних питань, пов’язаних зі створенням та використанням навчального устаткування та технологічних засобів навчання. Головним критерієм системного аналізу на всіх рівнях (від планування навчальних засобів до впровадження їх у процес навчання) загалом є критерій оптимальності.
Застосування системного аналізу у створенні і використанні засобів навчання є безумовно позитивною та перспективною справою. Ретельне планування діяльності вчителя та учнів робить прогнозування результатів навчання більш обгрунтованим.
Сутність понять “освітні технології ”, “педагогічні технології ”, “технології навчання ”
В освітній практиці педагогічна технологія може функціонувати на таких рівнях:
1. Загальнопедагогічний рівень функціонування педагогічної технології. Загальнодидактична, загальновиховна технологія репрезентує цілісний освітній процес у регіоні, освітньому закладі, на певному рівні навчання, чи виховання. У такому вигляді педагогічна технологія тотожна педагогічній системі, оскільки вона містить сукупність цілей, змісту, засобів і методів навчання (виховання), алгоритм діяльності суб’єктів і об’єктів навчально-виховного процесу.
2. Предметно-методичний рівень функціонування педагогічної технології. Йдеться про застосування педагогічної технології як окремої методики, тобто як сукупності методів і засобів реалізації певного змісту навчання та виховання в межах одного предмета, групи, в діяльності педагога.