Сторінка
1

Деякі аспекти інтерактивного навчання

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії усіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень І вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання.

Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок І вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

Педагог виступає вроді організатора процесу навчання, лідера групи. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем.

Для інтерактивного навчання характерне досягнення навчальних досягнень шляхом упровадження Інноваційних технологій, пошуку відповіді на питання «Як навчати? Як створити умови, а не традиційне «Що вивчати?». Такий підхід вже вичерпаний практикою освіти.

Перш ніж почати ґрунтовний розгляд інтерактивних навчальних технологій, зауважимо, що термін «пасивне навчання» « умовним, адже будь-яка організація навчального процесу неодмінно передбачає певний 1>івень пізнавальної активності суб'єкта (учня), Інакше досягнення навіть мінімального результату неможливе. Характерне те, шо учень у такому навчанні виступає в ролі «об'єкта» навчання і має засвоїти Й відтворити матеріал, переданий йому вчителем, текстом підручника тощо, тобто джерелом правильних знань. У цьому випадку використовують методи, що вимагають від учнів лише слухати й дивитися (лекція-монолог, читання, пояснення, демонстрація Й відтворювальне опитування учнів). Учні, як правило, мало спілкуються один з одним або зовсім не спілкуються і не і виконують жодних творчих завдань.

Активний тип навчання передбачає застосування методів, які стимулюють пізнавальну активність І самостійність учнів. Учень виступає«суб'єктом» навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем.

Основними методами цього навчання є: самостійна робота, проблемні й творчі завдання, що розвивають творче мислення (часто домашні), питання учня до вчителя і навпаки.

З історії інтерактивних методів навчання

Інтерактивні підходило навчання не нові для української школи. Вони використовувалися ще в перші десятиліття минулого століття й були поширені в педагогіці та практиці української школи. Лабораторно-бригадний і проектний методи, робота в парах змінного складу, виробничі й трудові екскурсії та практики, які застосовувались у ті часи, були передовим словом не лише в радянській, а й у світовій педагогіці.

Використання цих методів і форм навчання в окремих школах давало непогані результати. Так, у школі, організованій А. Рівіним у 1918 році, учні різного віку, навчаючись у парах змінного складу, за один рік засвоювали програму 3-4 років навчання. Ці методи навчання знайшли підтримку в учителів, але вони запроваджувалися в освітніх закладах без належного методичного забезпечення, теоретичного осмислення й експериментальної перевірки.

Застосування цих методів виявило певні проблеми й ускладнення: зниження ролі вчителя в навчальному процесі, неекономне витрачання навчального часу, відсутність в учнів достатньої мотивації для такого типу навчання. За сталінських часів такі методи взагалі були визнані непотрібними і піддані нищівній критиці. Вже на початку 30-х pp. XX ст. українська школа перетворилася на авторитарну, репродуктивно-орієнтовану, з панівною стандартизацією й уніфікацією засобів, форм і методик навчання.

Подальшу розробку елементів інтерактивного навчання ми можемо знайти у працях В. Сухомлинського, у творчості вчителів-новаторів 70-80-хрр.ХХст.(Ш. Амонашвілі, В. Шаталова,Є. Ільїна,С.Лисенкової та Ін.), утеоріїрозвивального навчання. Однак за радянських часів творчість окремих педагогів була скоріше винятком, ніж правилом.

Наприкінці XX ст. Інтерактивні технології набули поширення в теорії та практиці американської школи.

В останні роки в нашій школі стали широко використовувати їх при викладанні різноманітних предметів.

Інтерактивне навчання: «за» і «проти»

Усе викладене вище зовсім не означає, що потрібно використовувати лише інтерактивне навчання. Для навчання важливі всі рівні пізнання й усі види методик.

Як можна помітити з опису різноманітних Інтерактивних технологій, неодмінною складовою їх є так звані пасивні методи. Сильні й слабкі аспекти пасивного та інтерактивного навчання можна подати у вигляді таблиці. Активне навчання посідатиме проміжне місце між ними.