Сторінка
8

Комп’ютеризація навчального процесу

Методи організації навчання с застосуванням персонального комп'ютера.

Аналізуючи своєрідність методів комп'ютерного навчання, С.А.Ілюшин і Б.Л.Собкін затверджують:

"У практиці навчання можуть застосовуватися чотири основних методи навчання:

пояснювально-ілюстративний

репродуктивний

проблемний

дослідницький

З огляду на, що перший метод не передбачає наявності зворотного зв'язку між учнем і системою навчання, його використання в системах з використанням ПК безглуздо".

Репродуктивний метод навчання із застосуванням засобів обчислювальної техніки передбачає засвоєння знань, повідомлюваних учневі викладачем й (або) ПК, і організацію діяльності того, якого навчають, по відтворенню вивченого матеріалу і його застосуванню в аналогічних ситуаціях. Застосування цього методу з використанням ПК дозволяє істотно поліпшити якість організації процесу навчання, але не дозволяє радикально змінити навчальний процес у порівнянні із застосовуваною традиційною схемою (без ПК). У цьому плані більше виправданим є застосування проблемного й дослідницького методів.

Проблемний метод навчання використає можливості ПК для організації навчального процесу як постановки й пошуків способів дозволу деякої проблеми. Головною метою є максимальне сприяння активізації пізнавальної діяльності тих, яких навчають,. У процесі навчання передбачається рішення різних класів завдань на основі одержуваних знань, а також витяг й аналіз ряду додаткових знань, необхідних для дозволу поставленої проблеми. При цьому важливе місце приділяється придбанню навичок по зборі, упорядкуванню, аналізу, і передачі інформації.

Дослідницький метод навчання із застосуванням ПК забезпечує самостійну творчу діяльність тих, яких навчають, у процесі проведення науково-технічних досліджень у рамках певної тематики. При використанні цього методу навчання є результатом активного дослідження, відкриття й ігри, внаслідок чого, як правило, буває більше приємним й успішним, чим при використанні інших перерахованих вище методів. Дослідницький метод навчання припускає вивчення методів об'єктів і ситуацій у процесі впливу на них. Для досягнення успіху необхідна наявність середовища, що реагує на впливи. У цьому плані незамінним засобом є моделювання, тобто імітаційне подання реального об'єкта, ситуації або середовища в динаміку.

Комп'ютерні моделі мають ряд серйозних переваг перед моделями інших видів у силу своєї гнучкості й універсальності. Застосування моделей на ПК дозволяє сповільнювати й прискорювати хід часу, стискати або розтягувати простір, імітувати виконання дій дорогих, небезпечних або просто неможливих у реальному світі.

У процесі комп'ютеризації школи у центрі уваги перебувають 3 аспекти проблеми:

устаткування;

підготовка вчителів;

програмне забезпечення.

Проблематика перших двох пунктів тією чи іншою мірою вже зачіпалася, тому зупинимося на третьому з них.

Програмне забезпечення є важливим чинником, що робить великий вплив на якість комп'ютерного навчання. До теперішнього часу у світі створений величезний фонд навчальних програм, частина яких використається на території нашої країни. Цей фонд регулярно поповнюється самодіяльними програмами власного виготовлення. Для орієнтування в масі цих матеріалів необхідно певна класифікація.

З безлічі типів комп'ютерних навчальних програм можна виділити 3, що одержали найбільше поширення:

1. Готові до застосування спеціалізовані навчальні (дидактичні) програми, які спеціально написані для надання допомоги учням і викладачеві в навчанні. Спеціалізовані навчальні програми є готовим до застосування програмним продуктом, що використається викладачем і може виступати як засіб індивідуального користування тим, яких навчають, або як основа для проведення викладачем групових занять у навчальній аудиторії. У таку програму втручатися не можна - можна тільки дозувати міру її використання. Замкнутість, завершенность таких програм може розцінюватися як недолік, оскільки вона покладає більшу відповідальність на розроблювачів у плані опори на зразкові стандарти й типові дидактичні матеріали.

2. Все більше використання здобуває моделювання в навчальних цілях, тобто використання комп'ютерної моделі, з якої ті, яких навчають, вивчають те або інше навчальне явище, виробничий процес, наукове положення. Творча активність - найбільш важлива можливість, що надається тут тому, якого навчають,. Дії з моделлю найчастіше можна вдало сполучати з ігровими ситуаціями.

3. Інструменти-програми-інструменти, які являють собою деяку програмну оболонку, що припускає заповнення її різноманітним конкретним предметним змістом. Програми такого типу можна визначити як організований на базі ЕОМ комплекс засобів апаратного й програмного забезпечення, призначений для організації діалогової навчальної взаємодії й утворюючу програмну оболонку, пристосовану для заповнення різним навчальним матеріалом користувачем-непрограмістом.

Новий виток розвитку програмного забезпечення викликав до життя більші навчальні програми на компакт-дисках, що використають тривимірну графіку й величезні масиви даних. Паралельно розробляється програмні педагогічні засоби, що відкривають доступ до самостійного створення власних навчальних програм кожному практику-педагогові-практикові (без звертання до мов програмування).

У рамках кожного типу до теперішнього часу створений досить значний фонд повноцінних програм, що одержали досить широке поширення, розповсюджуваних через торговельну мережу й реально використовуваних у навчальному процесі. Прикладом можуть служити чотиритомна серія на CD-ROM "Повне зібрання навчальних і розвиваючих програм для дітей", комплекти пізнавальних ігор московської фірми "Микита", комп'ютерні енциклопедії фірми "Кирило й Методій", путівник по музеях Києво-Печерської Лаври, і т.д. Не всі вони використаються однаково широко. Частіше й легше всього входять у практику програми, повністю завершені, "прив'язані" до конкретних тем і дисциплін і готові до негайного включення в роботу. Програми типу енциклопедій і путівників використаються, в основному, епізодично, оскільки в цьому випадку на кожного вчителя покладає відповідальність за попереднє ознайомлення з такою програмою й за узгодження логіки своїх уроків із закладеним у неї змістом. Програми третього типу - інструменти-програми-інструменти або програми-оболонки - використаються вкрай рідко, оскільки припускають повне співавторство, тобто власна побудова змісту комп'ютерних уроків кожним окремим учителем.

Серед педагогів немає єдиної думки із приводу принципів класифікації КІП, і багато хто пропонують власні варіанти класифікації. Приведемо для порівняння дві з них:

С.Е. Полат пропонує таку класифікацію програм:

лінійні програми;

розгалужені;

генеративні, математичної моделі навчання;

моделювання й імітації;

гри;

рішення проблем;

вільного вибору;

Й. Янович розрізняє програми:

демонстраційні;

симулятивні;