Сторінка
11

Підручникове забезпечення початкової школи

особистісна зорієнтованість викладу навчального матеріалу.

2.2 Апарат організації засвоєння:

наявність різних видів навчальних завдань і вправ, їх розробка з урахуванням змістового, мотиваційного та процесуального компонентів навчання;

питома вага серед них творчих, розвивальних;

їх розташування у підручнику з урахуванням основних етапів процесу навчання;

доцільність використання пам’яток, алгоритмів, зразків виконання завдань тощо;

диференціювання навчальної інформації засобами підручника.

2.3 Ілюстративний матеріал:

види ілюстрацій, якість виконання;

роль ілюстративного матеріалу в реалізації провідних функцій підручника (розвивальна спрямованість наочних зображень, їх інформативність, естетичне виконання);

дидактично обґрунтований зв’язок з текстом;

методична доцільність включення у книгу;

відповідність ілюстрацій віковим особливостям молодших школярів;

наявність завдань, спрямованих на організацію роботи з ілюстративним матеріалом.

2.4 Апарат орієнтування:

компоненти апарату орієнтування;

раціональність рубрикації, її розвивальний характер;

використання сигналів-символів, вступного звернення до читача (його доцільність);

наступність у формуванні елементів апарату орієнтування (хоча б у межах однієї освітньої галузі).

3. Поліграфічне оформлення підручника.

3.1 Естетика навчальної книги:

оформлення та якість обкладинки;

кольорове вирішення;

доцільність формату;

рівень художнього оформлення основних структурних компонентів.

3.2 Відповідність санітарно-гігієнічним вимогам:

якість паперу;

якість поліграфічного набору;

шрифтове оформлення.

4. Підручник у системі навчально-методичного комплексу.

4.1 Підручник - самостійний елемент навчального процесу:

як модель сучасного процесу навчання (відображення в підручнику чотирикомпонентної концепції змісту освіти; доцільність структурування матеріалу; диференціювання засобами книги навчального процесу на уроці; моделювання стилю спілкування у системах „учитель-учень", „учень-учень", „учень-батьки”);

як методичний засіб (доцільність способів подачі навчального матеріалу, самодостатність системи навчальних завдань і вправ, можливості щодо стимулювання творчості вчителя).

4.2 Зв’язок підручника з іншими компонентами навчального комплексу, їх узгодженість:

зошит з друкованою основою;

книга для додаткового читання;

збірник завдань і вправ та ін.

4.3 Підручник і методична література для вчителя, їх взаємозв’язок:

методичний посібник для вчителя (характер методичних вказівок щодо організації роботи з підручником, необхідність використання додаткової літератури у процесі підготовки до уроку);

інші компоненти методичного комплексу, їх узгодженість з підручником.

Розроблені критерії актуалізують проблему методів дослідження навчальної книги, збору інформації про неї.

Узагальнену класифікацію методів аналізу та оцінювання шкільного підручника запропонував В.Г. Бейлінсон. Учений поділяє наявні методи на дві групи:

традиційні, що включають рецензування, порівняльний огляд, історико-порівняльний аналіз, вивчення думки тих, хто користується навчальними книгами (відкрите анкетування, інтерв’ювання, загальне опитування);

теоретико-аналітичні й формалізовані (визначення рівня наукової і професійної точності книги, перевірка відповідності підручника навчальній програмі, бальні методи, системно-структурні, частково аспектні, вузько-функціональні, статистичні).

Виходячи з того, що навчальна книга аналізується на різних етапах її розробки і створення як теоретичним, так і експериментальним способами, які взаємодоповнюють один одного, вважаємо доцільною і зручною у користуванні таку класифікацію:

методи аналізу рукопису (теоретичні методи);

методи оцінювання власне підручника (емпіричні методи).

Розрізняють такі види теоретичного аналізу:

описовий (аналіз одного підручника під певним кутом зору: характеристика методичної системи, реалізація розвивальної функції та ін);

порівняльний (аналіз старих і нових підручників, альтернативних, вітчизняних і зарубіжних та ін.);

матричний аналіз як особливий вид аналізу тексту (змісту), що дозволяє виявити кількість і побудову його елементів та залежність між ними.

Описовий аналіз є першим основним методом дослідження підручника. Він спрямований на з’ясування науковості, відповідності змісту навчальній програмі, наступності, виховної спрямованості, доступності викладу, ступеня реалізації певних функцій тощо.

Під порівняльним аналізом розуміють зіставлення відповідних показників якості одного підручника з однойменними показниками іншого. Методика порівняльного аналізу включає:

відбір найбільш значущих для порівняння компонентів якості;

теоретичний аналіз підручників (структури і змісту) з урахуванням виділених компонентів;

складання узагальненої характеристики кожного з аналізованих підручників, яка об’єктивно дає змогу побачити переваги одного з них.

Охарактеризовані методи дослідження підручника (аналіз рукопису) дозволяють скласти попереднє уявлення про навчальну книгу:

відповідність навчальній програмі;

науковість викладу;

виховна спрямованість навчального матеріалу;

логічна чіткість;

узгодженість з іншими компонентами навчально-методичного комплексу тощо. Однак остаточно оцінити підручник можна лише шляхом його експериментальної перевірки у школі.

Серед найбільш поширених емпіричних методів вчені виділяють спостереження та опитування вчителів і учнів, які користуються підручником, а також вивчення рівня знань школярів, рецензування.

Об’єктом спостереження для дослідника може бути як процес використання книги на уроці, так і самостійна робота з нею школярів. Даний метод допомагає встановити, які функції виконує підручник; як часто звертаються учні до нього і з якою метою; на яких етапах уроку найчастіше використовується підручник, скільки часу затрачається; до яких структурних компонентів підручника найчастіше звертаються учні; якими методами і прийомами вчитель формує у школярів уміння працювати з книгою; які труднощі виникають у процесі організації роботи з підручником і чим вони зумовлені; які інші засоби навчання використовуються на уроці тощо.

Спостереження як метод перевірки підручника має, на думку вчених, відповідати певним вимогам:

точне визначення предмета спостереження;

розробка схеми спостереження (перелік питань, які вивчатимуться) на основі відповідної літератури, думок психологів і вчителів;

визначення часу спостереження, його меж і характеру;

вибір груп, класів, окремих учнів, які будуть залучені до проведення дослідження підручника;

визначення форм і способів фіксації результатів спостереження (з використанням технічних засобів чи без них; у процесі спостереження чи зразу ж після нього).

Анкетне опитування вчителів, які працюють за підручником, - перевірений метод дослідження якості навчальної книги. Доречно пам’ятати такі рекомендації: