Сторінка
11

Становлення та розвиток методики викладання історії

Лінійний принцип навчання:

· 3-4 класи - елементарний курс історії СРСР (короткий курс історії);

· 5 клас - історія стародавнього світу (Схід, Греція);

· 6 клас - історія стародавнього світу та середніх віків;

· 7 клас - історія середніх віків і Конституція СРСР (її вивчення вводилося з 1936 р.);

· 8 клас - нова історія, ч. I; історія СРСР до кінця XVIII ст.;

· 9 клас - нова історія, ч. II; історія СРСР XVIII-XIX ст.;

· 10 клас - історія СРСР XX ст.; Новітня історія (вводилася з 1958 р.).

З 1935 по 1941 рр. у школах збільшується кількість годин на вивчення історії: з 14 до 25,5 в тиждень. З червня 1934 р. виходить журнал «Історія в середній школі». Починається інтенсивна підготовка нових програм і підручників. До складу авторських колективів увійшли найвідоміші науковці: М.М. Ванаг, Б.Д Греков, А.М. Панкратова (історія СРСР); СІ. Ковальов, Н.М. Нікольський, А.В. Мішулін (Стародавній світ); Є.А. Космінськи, А.І. Малишев, А.І. Гуківська (Середньовіччя); Н.М. Лукін, А.В. Єфімов (Нова історія).

Підготовка підручників велася під контролем наркома освіти А.С. Бубнова. Крім того, конспекти підручників («Історія СРСР», «Нова історія») рецензували Й.В. Сталін, А.А. Жданов, С.М. Кіров. Їх цікавила періодизація історичного процесу, розкриття вузлових проблем, формулювання, зв'язок історії СРСР зі світовою історією.

3 березня 1936 р. з'явилися постанови «Про підручниках з історії» і «Про організацію конкурсу на кращий підручник для початкової школи з елементарного курсу історії СРСР з короткими відомостями з загальної історії». Створенням конкурсних підручників займалися колективи під керівництвом І.І. Мінца, А.В. Шестакова, СМ. Дубровського, П.О. Горіна та ін.

Минуло трохи більше року, і в серпні 1937 р. 46 рукописів було представлено на конкурс. Журі під головуванням секретаря ЦК ВКП (б) А.А. Жданова постановило першої премії нікому не присуджувати, а другу віддати авторам підручника для 3-4 класів «Короткий курс історії СРСР» (А.І. Козаченку, А.С. Ніфонтовій, Н.Д. Кузнєцову і науковому редактору А.В. Шестакову).

Хоча підручник відрізнявся від попередніх подібних видань (з'явилися кольорові ілюстрації та карти, шрифтові виділення імен і понять; в кінці параграфів були зроблені узагальнення), йому були притаманні конспективний виклад, сухість і лаконічність, перевантаженість фактичним матеріалом. Роботу учнів ускладнювало відсутність питань і завдань, схем і таблиць. Підручник А.В. Шестакова цікавий тим, що його концепція історичного процесу в подальшому була покладена в основу всіх підручників з вітчизняної історії для старших класів та вузів.

У 1939 р. вийшли оновлені програми з історії (вони ж діяли і в 50-і рр.): із загальної історії (історія Стародавнього світу, Середньовіччя, Нова історія) та з історії СРСР. Розділи загальної історії вивчалися в 5-9 класах. Історія СРСР викладалася двічі: спочатку у вигляді елементарного курсу в початкових класах, потім як систематичний курс - у старших.

У 30-ті рр. ще не було взаємодії між методистами та вченими істориками в роботі над шкільними курсами історії. Методисти не втручалися у підбір змісту, а історики в підручниках мало враховували методичні особливості викладання історії в школі. І все ж підручники історії 40-х рр. з педагогічних ідей і характером подачі матеріалу відбивали рівень методики свого часу. До їх недоліків можна віднести перевантаженість фактами, іменами, датами при повній відсутності документів. У підручниках не було питань і завдань. Багато складних історичних понять взагалі не пояснювалися. Все це не сприяло організації самостійної роботи учнів. На уроках історії розповідь вчителя займала провідне місце, а самостійній роботі відводилася другорядна роль. Учень був більше об'єктом і менше всього суб'єктом навчання.

Викладання історії у воєнний та повоєнний час

У роки Великої Вітчизняної війни на перше місце в навчанні історії висувається виховна мета. Перед вчителями було поставлено завдання посилити виховання патріотизму та інтернаціональної єдності. При вивченні доби Середньовіччя розглядалася історична роль слов'янських народів, їх спільна боротьба з чужоземними загарбниками, значення культурної спадщини. Викривався фашистський міф про «культурну місії» німців серед «варварів» - слов'ян. На уроках історії вивчалися історичні корені німецького «натиску на Схід», пангерманізму, залучалися спеціально написані по даній темі дослідження. Для вчителя призначалася також книга «З героїчного минулого нашої Вітчизни». Це була своєрідна добірка уривків з поем, сказань, літописів, історичних романів.

На уроках учителі намагалися вселити учням тверду впевненість у перемозі у Великій Вітчизняній війні, розкрити умови перемоги. Для цього розповідали на уроках про подвиги О. Невського, Д. Донського, О. Суворова і М. Кутузова. Вивчалися найбільш яскраві сторінки польсько-шведської інтервенції на початку XVII ст. і боротьба російського народу за свою незалежність, наводилися приклади стійкості і хоробрості російських воїнів. З історії Лівонської війни професор Панкратова рекомендувала розповідати про бої під Нарвою 1571 р., битву за Псков 1581 р., приводити героїчні приклади з історії Семирічної війни і Вітчизняної війни 1812 р.

Першим кроком на цьому шляху стало внесення змін до шкільних програм з метою посилення зв'язку викладання з життям країни, суворої дійсності і мужньою боротьбою народу.

У програмах і підручниках суттєво розширилось коло теоретичних питань, розкривається героїчна боротьба російського та інших народів країни проти іноземних поневолювачів, показуються високі зразки вітчизняного військового мистецтва, роль і значення полководців. Рекомендувалося в процесі викладання виділяти і найбільш докладно розглядати теми й розділи курсів, окремі сюжети, що допомагають осмисленню не тільки історичного минулого країни, але і подій Великої Вітчизняної війни.

B елементарному курсі історії СРСР 4 класу вводилася тема «Велика Вітчизняна війна радянського народу проти німецьких загарбників». Вчителеві пропонувалося в доступній для учнів формі організувати розгляд наступних питань: «віроломний напад фашистської Німеччини на СРСР», «Вітчизняна війна Радянського народу проти німецьких загарбників», «Червона армія і її героїчні подвиги», «Партизани - народні месники», «Міста - герої», «Переможна боротьба з фашистськими загарбниками».

У 8 класі в тему «Боротьба з німецькими загарбниками і шведськими феодалами» були включені такі формулювання: «жорстоке поневолення і винищення німецьких лицарів на Руські землі», «відсіч німецької агресії», «розгром німецьких «псів-лицарів» на Чудському озері ».

У програму курсу історії СРСР 9 класу були внесені такі питання: «Перемога над німцями і взяття Берліна» в темі про Семирічну війну 1756 - 1763 рр., «Наука перемагати» і «Потужний партизанський рух і його герої» в темі по Вітчизняній війні 1812 р. Найбільш значні доповнення були внесені в програму з історії СРСР для 10 класу. Збільшилась кількість годин на вивчення цього курсу з 82-х в 1940 р. до 130-ти годин у 1942 р. Суттєво була розширена тема «Брестський мир. Боротьба за перепочинок ». Сюди були включені питання про грабіжницькі умови миру, нав'язані німецькими імперіалістами, про організацію Червоної Армії і про її перемогу над військами німецького імперіалізму. У програмі була виділена підтема «Боротьба з окупантами в національних районах». Вона передбачає висвітлення боротьби з німецькими окупантами на Україні, в Білорусії та Прибалтиці, розгром і вигнання їх з цих територій. У порівнянні з довоєнними програмами вдвічі збільшувалася навчальний час на вивчення VI розділу «СРСР - країна соціалізму» (22 год замість 11). Рекомендувалося вивчити наступні питання: «Гітлерівський план «блискавичної війни», «Війна СРСР проти гітлерівської Німеччини - найбільш справедлива війна в історії», «Героїзм, безстрашність і самовідданість Червоної Армії та Червоного Флоту в боротьбі з німецькими загарбниками».