Сторінка
1
З історії розвитку педагогіки бачимо, що спочатку було індивідуальне навчання за сімейний планом, коли вчитель одночасно навчав дітей різного віку. Цікавим дидактичним історичним документом, що дійшов до наших днів, є книжка "Настанови Володимира Moномaxa своїм дітям;", що в ній давалися поради щодо навчання й формування особистості. Найкращі форми навчання використовували в братських школах Луцька, Острога, Львова у 1617-1625 p. p. Значно пізніше навчальні форми були узагальнені в книзі Я.А.Коменського "Велика дидактика", яка вийшла в 1632 р. історичний огляд дозволяє зробити висновок, що від індивідуальних форм навчання педагоги поступово перейшли до колективних.
Урок - це основна дидактична форма навчання, що пройшла випробування протягом кількох століть. Вона поєднує індивідуальні та фронтальні шляхи навчально-пізнавальної діяльності з учнями однакового віку обох статей з приблизно однаковим інтелектуальним розвитком.
Урок має такі переваги:
1. Учитель має можливість розвивати інтелектуальні здібності учнів одночасно.
2. Є можливість одержати зворотну інформацію від учнів щодо стану засвоєння навчального матеріалу і зробити відповідну корекцію.
3. Урок дає змогу колективно використати засоби навчання (підручники, посібники, комп'ютери).
Недоліки уроку:
1. Навчальні програми розраховані на середній рівень засвоєння учнями знань.
2. Значно знижується ефективність індивідуального логічного мислення.
3. Колективне нявчання на уроці нівелює /знижує/, збіднює талант окремого учня.
Урок діалектично взаємопов’язується:
з проведенням факультативних занять,
з проведенням консультацій;
з організацією роботи гуртків і секцій;
з проведенням олімпіад і конкурсів.
Урок народознавства є системою, яка складається з власне уроку, підготовки до нього вчителя та підготовки учнів. Ці структурні елементи закономірно зв’язані між собою. Розглянемо важливу проблему - підготовку вчителя до уроку. Це складна й відповідальна справа. Різні вчені поділяють процес підготовки до уроку на різну кількість етапів. Наприклад, В.О. Онищук обстоює варіант двоетапної підготовки. Окремо виділяється загальна підготовка до викладання навчального предмета або курсу й підготовка до конкретного уроку. Загальна підготовка включає виконання таких завдань:
Вивчення складу учнів у тих класах, де вчитель вестиме навчальний предмет;
Вивчення стилю роботи своїх попередників;
Детальне вивчення змісту навчального матеріалу й програми;
Складання календарного плану на півріччя;
Складання тематичних планів з великих розділів програми;
6.Впорядкування матеріально-технічної бази - кабінету, наочних посібників, технічних засобів нявчання тощо.
Найбільш складною й відповідальною є підготовка вчителя до кожного окремого уроку. Вона складається з таких послідовних етапів:
продумування змісту навчального матеріалу;
аналіз програми попереднього й наступного уроків з метою встановлення між ними зв’язку й послідовності;
вивчення характеру викладу матеріалу в шкільному підручнику;
аналіз дидактичного апарату підручника;
продумування виховних можливостей змісту навчального матеріалу та способів їх використання на уроці; підготовка обладнання до уроку й складання поурочного плану.
В.А.Сухомлинський радить ще й науково завбачати розвиток подій: "У самій своїй основі педагогічна праця - справжня творча праця - стоїть близько до наукового дослідження. Ця близькість, спорідненість полягає передусім в аналізі фактів і необхідності передбачення . А без уміння передбачати педагогічна праця перетворюється для учителя в муку" . Отже, учитель повинен уміти діагностувати свій урок. Для цього необхідно оцінити вплив значної кількості педагогічних факторів. Фактор - є причина, яка виникає під впливом як мінімум двох змінних.
І.П.Підласий стверджує, що за своєю природою і генезою виділяються чотири генеральні фактори:
навчальний матеріал,
організаційно-педагогічний вплив,
здатність учнів до навчання,
час.
Генеральний фактор "Навчальний матеріал" включає причини інформаційного походження: зміст, кількість матеріалу, його якість, форму викладу, структуру викладу, спосіб викладу. Крім цих шести загальних причин є ще близько 30 конкретних змінних.
Генеральний фактор "Організаційно-педагогічний вплив" включає два комплексні фактори, 20 загальних і понад 100 конкретних змінних. Комплексні фактори: вплив на уроці й фактори навчання, що діють поза уроком.
Фактори впливу на уроці:
Форми навчання;
Методи навчання;
Навчальні ситуації (навчання, спрямоване пізнавальною активністю);
Працездатність учителя (вік, час роботи, навантаження, зміна, чергування праці та відпочинку, день тижня, урок за розкладом тощо).
Працездатність учнів (вік, час роботи, зміна, день тижня, урок за розкладом, семестр, розклад занять, режим роботи);
Контроль і перевірка результатів роботи (частота контролю на одному уроці, загальна й середня частота контролю, наявність контролю на попередньому уроці тощо);
Тип і структура навчального заняття;
Практичне застосування знань, умінь;
Використання різноманітних засобів навчання (санітарно - гігієнічних, матеріально-технічних, естетичних, психологічних, зокрема, психологічного клімату в учнівському колективі відносин між учнями, взаємин з учителями тощо).
Фактори навчання, що діють поза уроком:
Обсяг і характер допомоги батьків, дорослих, друзів;
Контроль дорослих (систематичність, обсяг, частота);
Використання засобів масової інформації з навчальною метою (телебачення, газети, журнали);
Читання літератури (рекомендованої шкільною програмою та за уподобанням);
Організація самостійної роботи;
Віддаленість місця проживання від школи;
Користування транспортними засобами, участь у гуртках;
Спілкування з дорослими та ровесниками з пізнавальною метою та ін.
Генеральний фактор "Здатність учнів до навчання" окрім названої здатності включає й можливість досягнення заданих результатів і має два комплексні та 50 загальних факторів навчання. Перший комплексний фактор - здатність учнів до навчання на уроці - включає таке:
Рівень загальної підготовки (ерудиції) учнів;
Здатність до вивчення конкретного навчального предмета;
Загальну здатність до навчально-пізнавальної діяльності;
Увагу під час вивчення певного шкільного предмета;
Загальні характеристики уваги (у зв’язку з особливостями нервової системи, темпераменту, віку);
Мислення учнів у процесі вивчення конкретної дисципліни;
Загальні характеристики мислення;
Психологічну установку на засвоєння навчального матеріалу (внутрішню й зовнішню);
Мотивацію навчання (розуміння й усвідомлення мети, інтерес до навчання, дійовість стимулів, ставлення до виконання своїх обов'язків);
Теми засвоєння знань та набуття вмінь;
Характеристики здоров’я учнів (швидка втомлюваність, хворобливість);