Сторінка
2

Використання натуральних та образотворчих засобів навчання на уроках природознавства в початкових класах

Безпосереднє чуттєве сприймання об'єктів навколишнього світу обмежене різними причинами. Зокрема, можливостями органів чуття дитини, які мають певний діапазон відчуття. Також віддаленістю предметів, явищ, подій у просторі і часі. У зв'язку з цим виникає необхідність в опосередкованому чуттєвому пізнанні. Воно може здійснюватися за допомогою:

§ відповідних приладів, які розширюють можливості відчуття людини (у природознавстві – це термометр, компас, гномон та ін.);

§ кінофільмів, звукозаписів, телепередач, фотографій, картин, які дозволяють сприймати об'єкти, що віддалені у часі й просторі;

§ моделей, що відображають зв'язки й відносини у природі, які чуттєво не сприймаються.

На відміну від чуттєвості, яка є якістю реального об'єкта, наочність – це особливість образу, створеного у свідомості суб'єкта. Наочність є показником того психічного образу, який створений суб'єктом у результаті процесів відчуття і сприймання. Тому образ реально існуючого об'єкта може бути не наочним і, навпаки, цілком наочним буває образ предмета або явища, який реально не існує.

Якщо чуттєвість об'єкта не залежить від суб'єктивних особливостей учня, то наочність образу визначається: рівнем усвідомлення мети сприймання, рівнем знань, умінь і навичок та пізнавальними здібностями, інтересами, а також потребами і бажаннями бачити, чути, відчувати. Наочний образ може створюватися тільки у процесі активної цілеспрямованої діяльності школярів.

Засоби навчання - допоміжні матеріальні засоби школи з їх специфічними дидактичними функціями.

За допомогою засобів навчання вчитель:

- організовує навчальний процес;

- формує в учнів уміння і навички;

- викладає новий матеріал;

- спонукає до роздумів над ними.

Найістотнішими засобами навчання є:

§ слово вчителя;

§ підручник як важливий засіб навчання слугує для відновлення в пам’яті, повторення та закріплення здобутих знань на уроці, виконання домашнього завдання, повторення пройденого;

§ план, карта, моделі;

§ натуральні засоби наочності;

§ образотворчі засоби наочності;

§ аудіовізуальні засоби наочності.

Засоби наочності у навчальному процесі виконують різноманітні функції:

§ слово вчителя – для передачі знань, слово і дія для формування умінь і навичок; викладаючи новий матеріал, учитель спонукає думати учнів над ним, погоджуватись чи не погоджуватись з думками вчителя, звертатися до нього з питаннями і одержати відповідь;

§ підручник служить учню для відновлення у пам'яті, повторення і закріплення знань, одержаних на уроці, виконання домашнього завдання, повторення пройденого матеріалу;

§ заміняють учителя як джерело знань (кінофільми, магнітофон, навчальні пристрої, мультимедійні презентації, відеофільми, ІКТ та ін.);

§ конкретизують, уточнюють, поглиблюють відомості, які повідомляє вчитель (картини, карти, таблиці та інший наочний матеріал);

§ виступають у ролі прямих об'єктів вивчення, дослідження (прилади, хімічні речовини, предмети та об’єкти неживої та живої природи);

§ є «посередниками» між школярем і природою або виробництвом у тих випадках, коли безпосереднє вивчення останніх неможливе або ускладнене (препарати, моделі, колекції, гербарії і ін.);

§ використовують переважно для озброєння учнів уміннями та навичками – навчальними і практичними (прилади, хімічні речовини, колекції, гербарії ін.);

§ є символічними (знаковими) засобами (географічні карти, атласи, схеми, малюнки та ін.)

Дидактичні цілі використання засобів наочності.

Цілі використання засобів наочності у процесі навчання визначаються загальними дидактичними цілями етапу процесу навчання і конкретними дидактичними під цілями на кожному з етапів.

I. Постановка мети і завдань уроку:

– для створення проблемної ситуації щодо всього змісту теми;

– для визначення назви теми і завдань уроку;

– для загальної мотивації діяльності учнів.

II. Засвоєння нових знань, умінь і навичок у кожній логічно завершеній частині змісту:

– для актуалізації опорних знань та умінь;

– для створення проблемної ситуації;

– як джерело нових знань, тобто для створення образів і уявлень про . об'єкти і явища природи;

– як основа осмислення суті понять: аналізу, порівняння, виділення . істотних ознак;

– як основа осмислення змісту способу діяльності (дій і послідовності їх . виконання);

– як основа осмислення внутрішньо поняттєвих та між поняттєвих . зв'язків і залежностей;

– як основа для запам'ятовування і закріплення засвоєних знань;

– як основа усвідомлення засвоєних знань і умінь у логічно завершеній . частині змісту.

III. Систематизація, узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок:

– для актуалізації засвоєних елементів знань;

– як основа систематизації та їх узагальнення;

– як основа осмислення внутрішньо поняттєвих і між поняттєвих . взаємозв'язків між засвоєними елементами знань;

– як основа усвідомлення сформованих знань, умінь і навичок у процесі . оволодіння теми змісту.

IV. Застосування засвоєних знань та умінь:

– для застосування знань шляхом виконання дій в матеріальній . (матеріалізованій) і перцептивній формі;

– для формування практичних умінь.

V. Перевірка засвоєних знань та умінь:

– для актуалізації засвоєних знань;

– як основа для логічної, послідовної розповіді;

– для виконання практичних завдань з метою перевірки уміння застосовувати знання у різних видах практичної діяльності та рівня сформованості практичних умінь.

Уміле використання на уроках засобів наочності в поєднанні з іншими видами унаочнення дають змогу значно підвищити якість уроку, активізувати розумову діяльність учнів, забезпечує міцні знання, відновити в пам'яті знання, набуті протягом деякого часу, закріпити і поглибити їх, розвинути абстрактне мислення.

Отже, засоби наочності мають велике дидактичне, виховне та практичне значення. Їх правильне, оптимальне використання дасть змогу забезпечити процес навчання необхідними методичними та емоційними моментами.

Використання на уроках засобів наочності реалізує такі принципи:

1. Принцип наочності. Дозволяє використовувати на будь якому уроці ілюстративний матеріал, аудіо матеріал, ресурси рідкісних ілюстрацій. Наочність матеріалу підвищує його засвоєння учнями, тому що задіяні всі канали сприйняття учнів – зоровий, механічний, слуховий і емоційний.

2. Принцип доцільності. Використання засобів наочності доцільно на будь-якому етапі уроку. Подача навчального матеріалу з використання засобів наочності скорочує час навчання, вивільняє ресурси здоров’я дітей.

3. Принцип міцності. Дозволяє неодноразово на одному уроці використовувати різні засоби наочності для вивчення матеріалу, повторення матеріалу попередніх уроків, закріплювати та узагальнювати знання учнів.

4. Принцип науковості: перетворення цього принципу при навчанні з використанням засобів наочності отримує більш фундаментальну основу.

5. Принцип доступності: дані засоби наочності інтегрується з ігровою технологією диференційованого навчання і дозволяє одночасно на уроці застосовувати різнорівневі завдання, контрольно-тестові завдання, завдання підвищеної складності.