Сторінка
4

Рольова гра як метод формування англомовної соціокультурної компетенції учнів початкової школи

У структуру рольової гри як діяльності органічно входить з’ясування мети, планування, реалізація мети, а також аналіз результатів, у яких особистість цілком реалізує себе як суб'єкт. Мотивація ігрової діяльності забезпечується її добровільністю, можливостями вибору й елементами змагальності, задоволення потреби в самоствердженні, самореалізації. Крім цього, до структури гри як процесу входять ролі, узяті на себе учасниками; ігрові дії як засіб реалізації цих ролей; ігрове використання предметів, тобто заміщення реальних речей ігровими, умовними; реальні відносини між учасниками; сюжет (зміст) – область дійсності, умовно відтворена в грі.

Структуру рольової гри за її компонентами доцільно, на нашу думку, зобразити у вигляді схеми, наведеної нижче.

Схема 1.1

М.Ф. Стронін пропонує відповідно до видів мовних і мовленнєвих навичок класифікувати ігри як фонетичні, орфографічні, лексичні, граматичні, аудитивні, загалом мовні. Такий поділ рольових ігор зумовлено їх можливостями для тренування учнів у вживанні лексики в ситуаціях, близьких до реального життя, навчання розуміння учнями змісту висловлювань, розвитку слухової та мовної реакції, навчання учнів послідовного, логічного й творчого використання отриманих мовних навичок, висловлення власних думок.

Мовні ігри призначено для формування вимовних, лексичних і граматичних навичок та тренування в уживанні мовних явищ на підготовчому, передкомунікативному етапі оволодіння іноземною мовою. Основною навчальною метою фонетичних ігор є вдосконалення вміння чітко та виразно вимовляти звуки, склади, слова англійською мовою, володіти різними темпами мовлення тощо. Орфографічні ігри спрямовані на розвиток правописних навичок, знання й розпізнавання орфограм. Наступний вид рольових ігор – лексичні – використовують на уроках для того, щоб тренувати учнів у вживанні лексики в ситуаціях, наближених до природної обстановки, активізувати мовленнєво-розумову діяльність учнів, розвивати мовну реакцію. Основною метою цих ігор є формування навичок монологічного та діалогічного мовлення, чому сприяє атмосфера колективного спілкування на основі комунікативної ситуації. Граматичні ігри використовуються з метою набуття граматичних навичок правильного вживання артиклів, прийменників з іменниками та займенниками, відмінювання іменників та дієслів та ін.

Досить часто на уроках англійської мови використовуються ігри з аудіювання. Даний тип рольової гри спрямований на те, щоб навчити учнів розуміти сенс одноразового висловлювання, виділяти головне в потоці інформації, розвивати слухову пам'ять учнів. Ігри на розвиток аудитивної пам'яті можна проводити за відсутності аудіотексту, картинок, малюнків, заздалегідь підготованих питань наступним чином: учитель читає текст в нормальному темпі, учні слухають; після прослуховування тексту вчитель пропонує записати слова, які учасники гри повинні запам'ятати; потім учитель читає текст ще раз і дає завдання: виписати групи слів і фрази, що запам’ятались. Після цього учасники гри відновлюють текст по пам'яті у вигляді невеличкого інсценування, користуючись своїми записами. Подібні ігри, у яких після прослуховування тексту необхідно розіграти сценку за змістом тексту (бажано з великою кількістю персонажів) викликають неабиякий інтерес, оскільки в них діти демонструють не тільки розвиток умінь аудіювання, але й власні артистичні здібності.

Окреслені різновиди рольових ігор Р.П. Мільруд пропонує поділяти на такі групи за змістом, як ігри побутового змісту; ігри казкового змісту; імітаційні рольові ігри; пізнавальні рольові ігри; рольові ігри ділового змісту; рольові ігри світоглядного змісту . Доцільність використання різних типів рольових ігор залежно від віку учнів узагальнено в таблиці 1.1:

Таблиця 1.1 Доцільність використання різних типів рольових ігор

Ролі, які виконують учні, також мають свою класифікацію, причому рольові ігри є ефективними лише за умов правильного відбору та розподілу ролей. Із цього приводу М.А. Аріян пропонує враховувати такі групи ролей, як:

соціальні (лікар, робітник), які мають виховний вплив;

міжособистісні (друзі, однокласники, суперники), котрі сприяють особистісній орієнтації спілкування;

психологічні (позитивна особистість, нейтральна або негативна особистість).

У свою чергу, англійські вчені-методисти Д. Вілкінс, Д. Тейлор виділяють 5 категорій ролей:

вроджені (визначають стать і вік учасника гри);

приписані (визначають національність);

набуті (визначають професію);

дійові (визначають дії, які відбуваються в життєвій ситуації: візит до лікаря, відвідування виставки, зустріч на вулиці та ін.);

функціональні (визначають потребу в спілкуванні: запропонувати допомогу, висловити співчуття тощо). Найбільш важливими під час вивчення іноземної мови є дві останні категорії ролей: дійові та функціональні.

Існують певні аспекти рольової поведінки, які сприяють створенню моделей реальних життєвих ситуацій. Поведінка учнів у рольовій грі деякою мірою відрізняється від поведінки рідномовному оточенні, але основні аспекти поведінки (формальність, функціональність, залежність вибору мовних засобів від ставлення до співрозмовника, правильний підбір і вживання мови для спілкування, очікування негайної усної відповіді співрозмовника тощо) залишаються незмінними. Схарактеризуємо названі вище аспекти мовної поведінки школярів у процесі рольової гри детальніше.

Під такою ознакою мовлення, як формальність, розуміють уживання більш-менш формальних мовних засобів, іноді навіть термінологічного характеру, залежно від особи співрозмовника. Сутність функціонального аспекту мовної поведінки полягає в залежності вибору мовних засобів від того, які функції передбачає виконувати мовець. Цілком зрозумілою є залежність вибору мовних засобів від нашого ставлення до співрозмовника, характеру стосунків із ним. Крім того, вербальні засоби для спілкування потрібно правильно підбирати й уживати, щоб дати співрозмовникові можливість зрозуміти наш настрій, психофізичний стан (радість, захват, подив, незадоволення, гнів, сум, утома тощо). Слід також ураховувати відмінності в культурі поведінки, що є особливо важливим при безпосередньому спілкуванні за допомогою міміки, жестів та інших невербальних засобів. Важливим аспектом поведінки в рольовій грі є потреба негайної усної відповіді. Учень-слухач повинен зрозуміти ситуацію, показати розуміння почутого, вчасно відповісти, помітити реакцію співрозмовника, у разі потреби перефразувати чи пояснити свою відповідь, подати сигнал щодо того, бажає він продовжити розмову чи ні.