Сторінка
6

Рольова гра як метод формування англомовної соціокультурної компетенції учнів початкової школи

II етап – складання діалогів. На даному етапі застосовуються такі види вправ, як побудова діалогів із заповненням пропусків, коли ситуація чітко окреслена; складання діалогу всім класом за зразком.

III етап – робота з діалогами, які складають у парах або групах на основі засвоєного мовного матеріалу.

IV етап – вправляння в говорінні, зокрема використання службових фраз на зразок "I see .","You know .", упізнавання та практикування діалогів із носіями мови.

V етап – використовується техніка заміни невідомих слів синонімами, для чого доцільно застосовувати вправи на пояснення слів іноземною мовою.

VI етап підготовки до проведення рольової гри – робота в групах, типи якої потрібно варіювати, а завдання доцільніше пояснювати на початку, щоб подальша робота проходила з мінімальним втручанням учителя.

Учитель неодмінно повинен вірити в ефективність рольової гри. Роль учителя в процесі підготовки та проведення гри постійно змінюється: якщо на початковій стадії роботи він активно контролює діяльність учнів, то згодом стає лише спостерігачем, зовсім не бере участі в грі або бере на себе другорядну роль. У будь-якому разі педагог повинен слідкувати за учасниками, фіксувати допущені помилки, однак не переривати хід гри з метою їх виправлення.

Знайомлячись із тією чи іншою грою, учитель повинен добре зрозуміти її. Якщо передбачено проведення ігрової вправи, – усе залежить від емоційності викладача. Якщо це театралізована дія, треба продумати деталі костюма та реквізиту – вони зроблять гру більш переконливою. Завдання педагога, за словами, полягає в тому, щоб знайти максимум педагогічних ситуацій, у яких може бути реалізоване прагнення дитини до активної пізнавальної діяльності .

Із цього приводу Є.І. Пассов радить пам’ятати: ігри, які відпрацьовуються, заучуються й програються для інших учнів, не є рольовими іграми, це – драматичні інсценування. Рольова гра стосується процесу гри, а не готового продукту, що повинно бути з'ясоване із самого початку, оскільки багато учнів дуже сором’язливі й бояться, коли їх змушують брати участь у спектаклі. Крім того, вони можуть бути переконані в тому, що не мають таланту гри. Навіть учитель повинен відійти на другий план, оскільки його присутність може перешкоджати – своєю готовністю “накинутися” на учня щоразу, коли той припуститься помилки. Дана обставина суперечить тезі про найбільшу ефективність навчання в атмосфері, вільної від напруги. Рольова гра може бути показана іншим учням чи записана на плівку, однак останнє не є обов'язковим.

Дослідники Ф. Дрюків і Є. Ольштайн пропонують засновувати рольові ігри не на порівнянні двох культур, а на використанні двох мов – рідної та іноземної. Ефективність такого підходу вони пояснюють тим, що дитині дуже важко уявити себе представником іншої культури, говорячи іноземною мовою. Набагато простіше учневі бути тим, ким він є, тобто школяр розуміє ситуацію й те, що від нього потрібно, і тільки потім бере участь у грі іноземною мовою. Автори зазначають, що даний прийом підвищує мотивацію до спілкування іноземною мовою, оскільки можливість спочатку висловитися рідною мовою знімає страх і напругу. Учневі пропонується уявити себе в певній ролі в певній ситуації та здійснювати спілкування відповідно до даних інструкцій, які в доступній формі пояснюють суть завдання. При цьому, як зазначає А. Хьюз, ситуації можуть бути детально описані або учні повинні самостійно їх придумувати залежно від віку, рівня володіння іноземною мовою, досвіду участі в рольових іграх.

Останнім часом вчителі часто використовують рольові ігри, основу яких становлять знання ситуації або їх комплекс. Джозеф Ф. Каллахан і Леонард X. Кларк пропонують наступний порядок проведення такої гри:

постановка мети гри;

визначення ігрових ситуацій, які відповідають меті;

розробка сценарію;

інструктаж учасників;

проведення гри;

аналіз і подання рекомендацій на майбутнє.

Необхідно залучати до процесу навчання молодших школярів рольові ігри із включеними в них "ситуаціями вживання". При програванні таких ситуацій, як замовлення й вибір страв у ресторані, покупка новорічних подарунків школяр почуває себе реальним учасником того або іншого процесу.

Для більшої наближеності до реальних умов Дж. Оллер рекомендує з метою організації рольової гри використовувати предмети, наприклад, одяг для ляльок, іграшки, кухонні приналежності тощо. Такі набори доцільно мати кожному вчителеві в кабінеті. Також можна використовувати іграшкові кімнати з меблями, пропонуючи учням "заселитися" у нову квартиру й розставити меблі за своїм смаком. Дуже цікавим і ефективним прийомом є використання пальчикових ляльок (можна поставити невелику ширму, а можна обійтися й без неї). Учні молодших класів дуже люблять подібні ігри, і урок з використанням цих ляльок завжди проходить дуже жваво й цікаво.

Найбільш широко використовуваними варіантами рольових ігор є інтерв'ю й імпровізація. Як вважають С.Д. Фарбований і Т.Д. Террел, інтерв'ю – одна з найпростіших форм проведення рольової гри. Як основу для інтерв'ю може бути використано будь-який матеріал з іноземної мови. Один учасник гри виконує уявну роль, попередньо придумавши "історію". Другий учасник готовить цікаві питання, які потім задає в інтерв'ю. Дж. Річардс й Д. Нунан пропонують для подальшого аналізу рольової гри з погляду успішності спілкування записувати інтерв'ю на відеомагнітофон.

Ефективним прийомом навчання іншомовного спілкування Л.М. Денисова вважає прийом імпровізації, оскільки імпровізація передбачає активну роботу уяви школярів. В інструкціях до даного виду рольової гри подається недостатньо інформації, фактів для проведення реалістичної рольової гри. Учасникам необхідно самостійно додумувати ситуацію й вибирати лінію поведінки.

М.Л. Вайсбурд і Л.Н. Пустосмєхова рекомендують використовувати телепередачу як опору для організації рольової гри на уроці іноземної мови, пропонуючи технологію проведення даного виду рольових ігор. Зокрема, обравши телепередачу з навчальними цілями, необхідно розв'язати, який її аспект можна використовувати як основу для рольової гри: зміст передачі, її форму або тільки персонажів. Після аналізу проблем, які будуть обговорюватися, і визначення теми рольової гри вчителеві слід налаштувати школярів на уважний перегляд телевізійної програми з метою її запам'ятовування (конспектування, схематичного запису або нотаток у вигляді плану). Потім учитель разом з учнями розробляє загальний хід гри: розподіляє ролі та здійснює спеціальну мовну підготовку, у процесі якої опрацьовуються нові слова та фрази. Наступним кроком є гра, яка при максимально точному проходженні передачі займає урок. Обговорення помилок і робота над ними, обмін думками, враженнями й аналіз гри займають частину наступного уроку.

Інші методисти – Е.Д. Матрон і Г.В. Яцковська – пропонують використовувати рольові ігри в роботі з газетою (журналом). Проведення подібної рольової гри потребує ретельної підготовки, яка повинна включати різні види робіт: